Що таке екотривожність і як з нею впоратися

---

[ads-pc-2]

Температурні рекорди, погіршення стану повітря, збільшення кількості новин про забруднення океанів пластиком і безповоротні наслідки глобального потепління призводять до поширення так званої екотривожності. Її проявами може бути як незначне хвилювання, так і поганий сон, неврози й навіть панічні атаки. Разом з психологом розбираємося, чому виникає тривога через екологічні проблеми та як з нею впоратися.

---

Що таке екотривожність

Американська психологічна асоціація визначає екотривожність як хронічний страх за загибель довкілля. Оскільки це явище відносно нове, поки що немає достатньої кількості досліджень про зв’язок ментального здоров’я й кліматичних змін. Симптомами екотривожності може бути незначне занепокоєння проблемами довкілля, що не наносить шкоди психічному здоров’ю людини. Проте в деяких ситуаціях її прояви можуть бути аналогічними до переживань жертв стихійно лиха. 

Опитування Єльського університету, проведене в грудні 2018 року, показало, що 70% американців стурбовані змінами клімату, 29% дуже стурбовані, а 51% відчувають себе безпорадними. 

За словами Девіда Остерна, клінічного психолога медичного центру Нью-Йоркського університету, здебільшого прояви екотривожності не є чимось поганим. 

«Це раціональна відповідь на дійсно серйозні проблеми. Питання в тому,  що є більшою патологією: турбуватися через зміни клімату чи залишатися байдужим? Тривога змушує нас щось робити», – каже Остерн.

Чому в нас виникає екотривожність 

Тривога у контексті екології – це стан невизначеності, пов’язаний із втратою безпеки. Коли людині тривожно, це означає, що в неї немає спокою з якогось приводу, а тригером для цього стали певні фактори.

Безпека – це базова потреба людини. Без відчуття безпеки будь-які інші функції в системі потреб уже не є такими важливими. Тобто коли твоєму життю щось прямо загрожує, у цей момент ти навряд чи зможеш думати про високе.

Якщо у нашу свідомість потрапляє факт про те, що є небезпека, ми звертаємося до базових інстинктів. Якщо, умовно, людям скажуть, що на місто насувається великий ураган або цунамі, то неважливо, які в них справи чи бізнес-проєкти. Це викличе паніку, люди намагатимуться швидше залишити місто, щоб врятувати себе, своїх рідних і близьких. Такий стан гострої небезпеки пов’язаний з чимось невідворотним, адже природа – це неконтрольований процес, який неможливо зупинити, можна лише ховатися або тікати. 

 

Якщо ж рівень небезпеки значно менший, але все-таки присутній, вона викликає стан фонової тривоги. Ніби дихати можна, але у повітрі смог. Ніби зараз нічого страшного не відбувається, але вчені кажуть, що після 2050 року людська цивілізація може припинити своє існування. Це ніби й не екстрений факт, ніби й просто прогноз, але є відчуття, що ми доживемо до цього часу і треба щось робити. А змінити щось я не можу. Коли знаю про цю небезпеку, але не можу її проконтролювати, з’являється подразник для психіки. Ми розуміємо, що все буде погано, але не можемо нічого зробити. Тому витісняємо це кудись у дальній куток нашої психіки і живемо з розумінням, що колись людству перестане вистачати прісної води, стане дуже спекотно, міста почне затоплювати.

Фонова тривога зрештою призводить до трансформацій: усе більше людей намагаються берегти природу, сортувати сміття, економити природні ресурси. Тобто, з одного боку, тривожність виникає, тому що з’являються сигнали про небезпеку, з іншого боку, ми намагаємося зняти цю тривожність, намагаючись щось вдіяти.

---

Як з цим боротися

Якщо мова йде про можливі екстрені екологічні ситуації, то тут потрібно продумати план евакуації в разі стихійного лиха: варто знати, чи можеш ти переїхати кудись у безпечне місце, як швидко можеш це зробити, що будеш з собою брати і де взяти на це гроші.

Якщо мова про фонову тривогу щодо небезпеки в далекому майбутньому, то тут можуть допомогти дії з турботи про довкілля. Коли люди починають піклуватися про довкілля, це допомагає створювати відчуття, що вони впливають на ситуацію і можуть щось змінити. Так люди роблять свій вклад у поліпшення екологічної ситуації. Хоча користь здається дуже маленькою в масштабах планети, але насправді що більше людей відчуватимуть тривогу, то сильнішими будуть реальні зміни. Це, до речі, пояснює, чому зараз так багато людей сортує сміття – їм стає тривожно.

 

Якщо тривожність через екологічний стан занадто сильна і негативно впливає на життя людини, тут може бути два пояснення.

Перше: щось дійсно відбувається, і це активно присутнє в інформаційному полі. Наприклад, на вулиці смог. Ми його бачимо і чуємо історії про те, як він впливає на здоров’я. Або ж сталася екстрена ситуація в сусідньому місті і загрожує життю. Якщо це не просто сценарій «британські вчені кажуть…», а небезпека є тут і зараз, тоді сильна тривога – це нормальна реакція.

Друге: якщо не відбувається нічого екстреного, а людина дуже сильно включається в ситуацію і постійно знаходиться в стані тривоги, хоча загрози в цей момент для неї немає. Тут варто було б подивитися, що ще відбувається в житті цієї людини, чому виникає так багато тривоги. 

Помірна тривога, яка трансформується в дію, – це норма. Але якщо людина відчуває сильну тривогу щодо якогось 2050 року, то йімовірно в її житті відбуваються те, що її викликає. Це можуть бути наслідки інших життєвих подій, які трансформуються в надмірну стурбованість через екологію. Наприклад, люди, які переживають втрату близької людини або розрив стосунків, часто раптом починають займатися волонтерською діяльністю. У цьому немає нічого поганого: це їхній спосіб впоратися з ситуацією. Але в такому разі варто було б звернутися до спеціаліста й розібратися зі справжніми причинами тривоги.

 

Як турбуватися про довкілля. Інструкція

• Заощаджувати електроенергію:  вимикати непотрібне світло, виймати електроприлади з розетки, коли вони не використовуються, використовувати енергоефективну техніку, не сушити випраний одяг у сушарці.
• Зменшити використання паперу: відмовитися від друку, а замість цього залишати документи, квитки та чеки в електронному вигляді; не брати і не роздавати візитівки, а замість цього фотографувати їх або поширювати в діджитал форматі.
• Зменшити використання пластику: носити з собою багаторазову пляшку для води й чашку для кави, відмовитися від пластикових пакетів на користь багаторазових торбинок, відмовитися від пластикових трубочок і купувати якомога менше продуктів у пластиковій упаковці.
• За можливості повторно використовувати упаковки й знаходити нове застовування старим речам.

• Зменшити споживання м’яса та їсти локальні сезонні продукти.

• Купувати стільки їжі, скільки зможеш з’їсти.

• Їздити на роботу/навчання на велосипеді або на громадському транспорті замість автомобіля.

• Сортувати сміття.

• Компостувати органічні відходи.

• Свідомо купувати одяг: обирати місцевих виробників або секонд-хенд замість масмаркету, купувати якісний і довговічний одяг.

• Замінити звичні предмети гігієни на екологічні аналоги.

• Ділитися цими ідеями з сім’єю, друзями й колегами, щоб збільшувати позитивний вплив.

Більше ідей для екологічного способу життя можна знайти в гіді ООН з порятунку планети для ледачих.