Як поїхати в Норвегію за програмою обміну і залишитись там назавжди

---

[ads-pc-2]

Українка Юлія Лінкевич уже сім років живе у Норвегії, здобула там освіту, придбала авто, житло, офіційно працевлаштована, вільно говорить норвезькою. Але всього цього вона досягла не одразу. Говоримо з Юлею про труднощі переїзду й адаптацію, навчання й роботу, ставлення норвежців до стосунків, екології та велику любов до природи.

---

Уперше я відвідала Норвегію у листопаді 2011 року, коли приїхала в гості до своєї сестри Олі. На той момент вона вже півтора року жила у норвезькій родині за програмою обміну культурними Au-pair, вивчала норвезьку й допомагала родині доглядати за дітьми (спочатку їх було двоє, а коли я переїхала,  з’явилася третя дитина). Сестра запросила мене в гості на три тижні. Я також допомагала їй з дітьми в цей час, ми разом з нею й норвезькою родиною їздили в різні красиві місця. Наприклад, у місто Ставангер перед Різдвом. Одного разу мати родини запропонувала мені підписати контракт і замінити сестру, коли її віза закінчиться (працювати Au-pair у Норвегії можна не більше двох років). Мені дуже сподобалася країна, культура й сімейні цінності, які я побачила, тому вирішила спробувати. На той момент мала роботу, яка не дуже подобалася, мені кортіло щось змінити, і вирішила, що «обнулити життя» – це непогана ідея.

Після закінчення програми Au-pair сестра збиралася вступати на навчання. Ми розглядали варіант, що вона буде жити поруч зі мною, у будинку норвезької родини в окремій квартирі. Так вона могла допомагати мені з вивченням норвезької мови, з документами й іншими практичними речами. Вона вчилася в університеті, а я працювала за програмою Au-pair.

---

Au-pair – це програма обміну культурними цінностями. Людина Au-pair живе на гроші родини, допомагає їй з домашніми справами і бере на себе частину обов’язків з догляду за дітьми. Але з практичного погляду норвезькі родини беруть у цьому участь не тому, що їм дуже цікава культура іншої країни, а тому що потрібна допомога у домі й з дітьми. Взяти до себе Au-pair – це дешевше ніж на той самий час винаймати няню, але, з іншого боку, за умовами програми ця людина постійно живе в будинку, і до неї потрібно звикнути. Найняти Au-pair – недешеве задоволення для норвезьких сімей. Дозволити собі це можуть лише родини з достатньо високим рівнем заробітку. На той момент (5 років тому) Au-pair отримував близько 400 євро кишенькових грошей на місяць, зараз це близько 500 євро. За контрактом ти повинен працювати 30 годин і маєш два вихідні на тиждень.

Окрім зарплати, родина оплачує вартість курсів з вивчення іноземної мови. Водночас це не обов’язково має бути норвезька мова, Au-pair може обрати будь-яку. Я могла сама вирішувати, у якому форматі будуть курси – приватні, державні, офлайнові чи у Skype. Тоді родина давала мені на курси близько 800 євро на рік. Я вчилася у Skype, поки до мене дійшла черга на державних курсах. Чекала на них пів року, і за цей час сама пройшла 2 курси мови: рівень А1 я засвоїла самостійно за підручником, рівень А2 – з вчителем у Skype. Рівень В2, який потрібен для вступу у вищий навчальний заклад або для роботи в Норвегії, я здобула вже у Вищій школі з Норвезької мови та літератури.

Перший рік з норвезькою родиною я спілкувалася англійською, другий, після складання іспиту, – норвезькою. З дітьми російською. Їм було по два роки, коли до них приїхала моя сестра, тому вони вже досконало розуміли російську, коли до них приїхала я. Родині сподобалося наше спілкування російською, вони сподівалися, що це гарний шанс дітям вивчити ще одну мову без особливих зусиль. До слова, коли я перестала бути їхньою Au-pair і російська зникла з їхнього щоденного спілкування, діти її забули.

Я жила у Саннесі. Це маленьке місто, що знаходиться недалеко від четвертого за величиною міста Норвегії – Ставангера, осередку нафтовидобувної промисловості країни. Будинок у родини великий, на три поверхи. На першому і третьому поверхах – квартири, що здають в оренду іншим людям. Незважаючи на те, що і Каміла, і Айвен – інженери-нафтовики і мають досить великі статки, у будинку немає якогось надзвичайного чи то дизайнерського ремонту, все обставлено просто і водночас зі смаком. 

---

Після закінчення дворічного контракту Au-pair переді мною постало питання, куди рухатися далі. Я зрозуміла, що економіка й робота з паперами не моє (сестра закінчила економічний факультет КНТЕУ, працювала менеджером з обліку). Тож я обрала медичний напрямок: для мене цей варіант видавався найцікавішим. Я вступила в університет на медичний факультет,  через три роки здобула бакалавра й почала працювати медсестрою.

Навчання в усіх державних університетах Норвегії безкоштовне. У приватних – у середньому 6500 євро на рік. Проживання в гуртожитку платне, коштує 320 євро на місяць. За ці гроші отримуєш окрему кімнату, душ і туалет на двох, одну кухню на три кімнати.

Норвежці закінчують навчання в школі у 18 років і часто беруть «вільний рік» для роздумів, щоб визначитися, ким хочуть стати. Вони працюють без освіти й досвіду офіціантами, продавцями, допомагають у будинках для літніх людей й отримують до того ж досить хорошу зарплату – приблизно 16 євро на годину без вирахування податків. Чимало молодих людей спочатку багато працюють, потім починають подорожувати, дивляться на інші культури й намагаються визначитися, чим хочуть займатися в житті. І тільки після цього вони вступають в університети. Якщо хочуть.

---

Робота поза роботою в родині за умовами Au-pair заборонена – це нелегально. Аби працювати ще десь, потрібна робоча віза. Коли я вступила в університет, перші пів року працювала офіціанткою в ресторані. Студентська віза дозволяє працювати до 20 годин на тиждень, а також на канікулах. Згодом цих грошей стало не вистачати: після вирахування податків у мене залишалося близько 850 євро. До того ж у ресторані не було постійних змін. Тому почала працювати асистенткою в будинку для літніх людей, я могла претендувати на місце там, бо вчилася на медсестру.

У Норвегії високі податки. Я витрачаю 32–34% мого прибутку на податки. Якщо в тебе дуже великі доходи, ти сплачуєш 50% свого прибутку. У кінці року податки перераховуються, надлишок повертається і навпаки.

Українські дипломи визнаються в Норвегії, їх затверджують, але знайти з ними роботу складно. Зазвичай, наші дипломи про вищу освіту «зрізаються» на рік, тобто, якщо в тебе диплом магістра, тобі затверджують рівень бакалавру. Інженерам з українським дипломом знайти роботу легше, економістам – складніше. А навіть якщо твій диплом затвердили, тобі потрібно буде здобути ліцензію (у бухгалтерії або медицині), а для цього пройти декілька рівнів акредитації. Зараз знайти роботу стає дедалі складніше, частково через кризу, під час якої багато людей втратили роботу й змінили кваліфікацію; частково через наплив іноземців з Польщі й Прибалтики, яким для роботи віза не потрібна.

На роботі я не стикалася з будь-якою дискримінацією, але зараз жваво обговорюється тема дискримінації жінок за зарплатою. У Норвегії намагаються дотримуватися гендерної рівності на роботі, а колектив має бути якомога різноманітнішим. Якщо в професії домінують чоловіки, то на таку позицію серед двох людей з однаковими кваліфікаціями оберуть жінку.

Соціальна політика Норвегії направлена на те, щоб і мати, і батько брали однакову участь у вихованні дитини. Після народження дитини жінка не має права виходити на роботу в перші 4–6 тижнів – за це можна отримати штраф. Зазвичай, жінки йдуть у декрет на рік, якщо немає якихось обтяжувальних обставин для його продовження.

---

Житло

Оренда. Я винаймала квартиру на цокольному поверсі, площею 40 кв м  за 700 євро на місяць, включаючи комунальні послуги. Це вважається дуже дешево. Середня ціна – до 1000 євро, у залежності від розташування.

Купівля. Найменші студії коштують від 160 000 євро. Але ціни також варіюються в залежності від площі та розташування. Кредит на купівлю квартири видається під 3–4% річних. У мене комунальні – 400 євро на рік + 170 на місяць за обслуговування дому, у якому квартира, 60 євро на місяць за світло, з опаленням більше.

Їжа

На харчування йде приблизно 300–400 євро на місяць на одну людину за середньої заробітної платі у 2500–3000 євро. Це без урахування кафе й ресторанів. Середній чек у закладі – 30 євро, з алкоголем – 35 євро. Таксі коштує достатньо дорого – від 30 до 60 євро. У вихідні й вночі набагато дорожче.

Медицина

Усі послуги, що надаються в лікарні, безкоштовні. Якщо ти йдеш до сімейного лікаря, сплачуєш якусь частку. У Норвегії є таке поняття, як «своя частка». Незалежно від вартості процедури, яка тобі потрібна, оплачуєш фіксовану суму – десь біля 18 євро. Але зі стоматологією інакше. Дітям до 18 років послуги стоматолога надаються безкоштовно. Для дорослих стоматологія – дуже дороге задоволення. Тому багато норвежців їздять лікувати зуби, наприклад, у Польщу або Естонію, тому що дешевше. 

Курси водіїв 

Усе набагато дорожче й суворіше, ніж в Україні. Загалом я витратила на отримання водійських прав 5500 євро. Основна сума з цього – за практичні заняття. Є такі обов’язкові пункти в програмі складання іспиту, як: водіння в темряві, водіння на далекі відстані (довге водіння протягом 2–3 годин поспіль), водіння на льоду, водіння по карті, перша допомога, теорія. Екзамен коштує 150 євро, плюс ти береш в оренду авто школи, на якому проходиш іспит. Люди, які вже вміють їздити, витрачають на отримання прав 2000 євро. А максимально з того, що мені відомо, людина витратила на права 8000 євро, тому що розтягла навчання на рік, тобто брала більше практичних уроків.

Ціни на авто

Хонду Джаз 2011 року я купила у 2018-ому за 9000 євро, автомат.  У Норвегії зручно і безпечно купувати вживану автівку, тому що покупцю доступна вся історія за період, коли машина перебувала в Норвегії. Ти можеш дізнатися, де вона була пошкоджена, коли їй робили заміну гальмівних колодок, олії й таке інше. Я купувала авто в салоні б/в авто, який скуповує машини «з рук», проводить їхню інвентаризацію, очищення, й виставляє на продаж.

Ціни на паливо – 1,5 євро за літр 95-ого бензину.

---

Про сміття

Норвежці сортують сміття: відходи від їжі, пластик, різні предмети з великим сроком розкладання й отруйні речі, наприклад батарейки або фарби. Також в них є пункти прийому різних відходів, куди можна привезти електроніку, будівельні матеріали, дроти, меблі. Зазвичай, норвежці намагаються продати меблі за символічні гроші або навіть віддати комусь безкоштовно. Але якщо меблі таки треба викинути, доведеться везти на пункт прийому сміття – просто «поставити біля смітника» не вийде. У магазинах, що продають електроніку, можна здати стару техніку, її утилізують безкоштовно.

Про електромобілі

Останні роки в Норвегії дуже популярні електромобілі, тому що їхні власники отримують суттєві знижки. Наприклад, вони не платять річний збір близько 300 євро. Також вони або безкоштовно, або майже безкоштовно заряджають свої машини. Власники звичайних автомобілів витрачають близько 100 євро на користування автошляхами за півтора місяця, а власники електромобілів не платять цей збір. Також вони мають право їздити смугами таксі й громадського транспорту. Тому електромобіль – це зручно в умовах міста і як друга машина в родині. Але для поїздок на довгі відстані електромобіль не досить практичний.

Про природу

Норвежці дуже люблять природу. Зазвичай, субота або неділя в них починається з прогулянки горами, лісом, озерами, майже в будь-яку погоду. У них є така говірка: «Коли ти виходиш в гори, у тебе не буде поганого настрою». Також у норвежців на всіх популярних гірських маршрутах, як: Чераг, Трольпікен, Прекестолен – прокладені маршрути (іноді включаючи металеві ціпки й стовпчики). На гірських маршрутах платний тільки паркінг, є туалет. Ніколи не бачила у горах сміття, як, наприклад, у нас у Карпатах.

Про стосунки

Серйозні стосунки норвежці розпочинають приблизно в той самий час, як і у нас. Заводять дітей у середньому ближче до 30 років, але народити в 42–43 роки не є чимось незвичайним. Останнім часом молоді люди спочатку хочуть помандрувати, збудувати кар’єри, а вже потім заводять сім’ї, але це індивідуально. Одностатеві пари тут також мають дітей. Для суспільства це нормально, а максимальна форма осуду, яка може бути з цього приводу, – плітки у якихось «глухих» місцевостях від старших людей.

---

У Норвежців є дачі, які розташовані буквально на схилах фіордів. Туди можна під’їхати машиною під схил, а далі доводиться в буквальному сенсі дертися вгору, тому якісь важкі пакети з харчами ти сам туди не піднесеш. У таких випадках замовляєш доставку товарів гелікоптером.

У Норвегії будь-кого можна знайти в мережі, подивитися статки людини й об’єкти, якими вона володіє, дізнатися, яка в неї запрлатня й скільки вона сплачує податків. Раніше це можна було переглядати анонімно, а зараз людині надійде повідомлення про це. Декілька років тому була історія, що набула широкого розголосу. Єнс Столтенберг (на той момент прем’єр-міністр Норвегії, наразі Генеральний секретар НАТО) купив собі автомобіль міні-купер у преміум-комплектації. За це він отримав багато критики, тому що живе на державні гроші. У результаті йому довелося продати це авто.