Меню & пошук

Як повернутися в робочий режим і правильно розподіляти час

Як повернутися в робочий режим і правильно розподіляти час

І не кинути все через тиждень


Початок року − хороший час для того, щоб визначити нові пріоритети, поставити цілі та почати діяти. Разом з психологом і коучем розбираємося, як знайти в собі сили, щоб включитися в роботу, та час, аби реалізувати задумане і не кинути на півшляху.


Тамара Сухенко

Психологиня, сертифікований коуч, фасилітаторка, тренерка з тайм-менеджменту

Як повернутися в робочий режим

Нам може бути важко перемкнутися з одного режиму на інший після свят або відпустки. Однією з причин  цього може бути те, що ми недостатньо відпочили або не відпочили взагалі. Існує три критерії правильного відпочинку: зміна діяльності, зміна простору, зміна навантаження на функціональну систему. Наприклад, якщо ви офісний працівник, постійно маєте справу з комп’ютером або багато спілкуєтеся, то провести весь час відпустки з ґаджетами або за активним спілкуванням − це не зовсім відпочинок.

Другий момент − аби ваша мотивація включилася в роботу, задайте собі на початку року запитання: навіщо ви працюєте, що важливого ви робите. І це важливо зробити не просто подумки, а письмово. Слід визначити, якою є ваша стратегія на 2019 рік, як би ви хотіли його прожити, чого б ви хотіли досягти. Ці відповіді дадуть вам енергію на дії, допоможуть розставити пріоритети. Це можуть бути як результатоорієнтовані цілі, так і процесоорієнтовані − цілі пов’язані з досягненням певного стану, наприклад, більше гармонії та легкості. Варто зрозуміти для себе, які важливі для вас моменти мають з’явитися у 2019 році. Хтось, наприклад, захоче більше уваги приділити тілу і розвиватися фізично, хтось запланує собі нарешті начитатися, почати нове навчання або ж вийти на новий кар’єрний етап.

Дуже часто, коли у клієнтів виникає проблема, що вони не можуть себе мотивувати працювати, виявляється, що в них просто немає розуміння, заради чого це. Питання про сенс роботи треба задавати собі часто. Сенс може змінюватися з часом, але саме звідси йде енергія, на якій ви зможете себе зібрати і мотивувати.


Як знайти час на все

Існують різні підходи до тайм-менеджменту. Один з них − західний, або так званий лінійний тайм-менеджмент − коли життя розглядається як пряма лінія, яка веде в гору з фокусом на майбутньому. Люди, які живуть в цій парадигмі, не встигають насолоджуватися моментами тут і зараз, вони часто поспішають. Інший підхід − східний, більше процесоорієнтований. Його можна описати фразою «кожній справі свій час». Тут час має якісну характеристику − не в будь-який час можна робити певну справу, не в будь-який час можна зізнатися в коханні або придумати геніальну ідею. Люди, які живуть в цій парадигмі краще відчувають час. Ідеальним є поєднання обох підходів, коли ми вміємо і фокусуватися на результаті і отримувати задоволення від процесу життя та діяльності.

Головна порада з тайм-менеджменту − шукати свою модель самоорганізації. Не будуть усі інструменти з книжок або тренінгів працювати для вас. А знайти інструментарій, якій підходитиме вам − ваше особисте завдання.

У моїй практиці бували випадки, коли людина могла займатися стратегічним та тактичним плануванням тільки тоді, коли знаходила ідеальне місце для цього − їй потрібен був простір, де ще не почався робочий процес. Важливо досліджувати себе і виявляти власні лайфхаки та інструменти, які будуть працювати саме для вас.

Ми звикли дивитися на час як на ресурс, який ми використовуємо, але варто подивитися на час як на партнера. Часом не можна керувати, це щось більше, ніж ми, в рамках чого ми існуємо. З часом краще будувати відносини, відчувати його. Партнерська взаємодія дає набагато більше результату, ніж використання ресурсу через силу волі. Варто спробувати відчувати себе і час − коли прийшов час зробити ривок, а коли прийшов час просто залягти на дно, відіспатися і відпочити.


Як ефективно розподілити час протягом дня

Для життєвого балансу важливе розподілення інтелектуальної, емоційної, фізичної і духовної активності. Тому якщо цілий день ви отримуєте інформацію, то продовжувати отримувати інформацію на відпочинку (навіть скролити картинки в Instagram), це не відпочинок, а жуйка для мозку. Навряд чи після цього ви входите в наступний день в ресурсі. Зрозуміло, що до певного віку організм відновлюється швидше, але так відбуватиметься за завжди.

З 6-7 години вечора наш організм поступово готується до сну і його програма − переробляти їжу та інформацію. Якщо в цей момент ми не припиняємо споживання інформації, то процес розподілення і систематизації не відбуваєть якісно. Це також впливає на сон і ми можемо не висипатися, навіть якщо спали довше, ніж хотілося б. Дуже важливо усвідомлювати такі речі якомога раніше і дотримуватися гігієни праці, щоб попередити вигорання, а не чекати, поки організм почне подавати сигнали про те, що все погано.

Також слід вписувати відпочинок та активність у роботу. Наприклад, якщо ви пересуваєтеся містом на машині, можна залишати її подалі від роботи, щоб мати додаткову фізичну активність і проходити 8 тисяч кроків щодня. Це обов’язково, адже це та рухлива активність, з якою наш організм може добре функціонувати − відбуваються всі обмінні процеси і, якщо говорити спрощено, кров потрапляє до всіх клітин. Наш сидячий спосіб життя − це не фізіологічно, і через це в організмі відбуваються застійні процеси в органах тазу, з’являються проблеми з репродуктивною і травною системами. Тому важливо рухатися фізично. Це можна вміщати в перерви між роботою − наприклад, вийти на вулицю для дуже короткої прогулянки під час робочого дня. Це не тільки корисно для здоров’я, а й підвищує продуктивність краще, ніж одна відпустка на рік. А щоденна 15-хвилинна руханка ефективніша, ніж поїздка в зал двічі на тиждень.


Як не прокрастинувати

Потрібно час від часу задавати собі запитання: «Що я зараз роблю і куди саме йде моя увага?» Це дасть нам дуже багато інформації: може виявитися, що ми відволікаємося, бо чинимо опір якимось речам, і тоді можна запитати себе: «А що мене лякає у цьому проекті/цій роботі». Або навпаки, ми відволікаємося на те, що насправді для нас важливе, і можливо, цим справам потрібно приділити більше часу, знайти для них простір. Такий внутрішній діалог допомагає досягти набагато кращих результатів, ніж різноманітні техніки.

Коли ми усвідомлюємо, що нас лякає, простіше включати практичні інструменти. Наприклад, якщо перед нами стоїть великий новий проект, можна використати метод швейцарського сиру − спочатку «понадкушувати» смачні та легкі шматочки, а коли вже почали, проект здається не таким складним. Або можна діяти за методом слона(?) і розділити проект на шматки, аби розуміти, яку частину потрібно зробити сьогодні, а яку потім. Тоді спротив стане меншим, бо над нами не висітиме цілий проект − сьогодні ж треба зробити тільки його частину.


Як не витрачати багато часу на соцмережі

Тут теж важлива усвідомленість. Потрібно поставити собі запитання: «Що мені дає користування соцмережами?» Це зв’язок з іншими людьми, просування проекта чи просто відпочинок? Потім треба зрозуміти, яку кількість часу ми готові цьому присвятити, аби реалізувати свої наміри. Наприклад, це може бути 15-20 хвилин, які ми вміщуємо у той час, який для нас не є ресурсним.

Ми неоднаково продуктивні протягом дня. Якщо уважно прослідкувати за своїм днем, можна точно визначити, в які години ми найбільш продуктивні − це наші індивідуальні біологічні ритми. Потрібно свої важкі або нові справи планувати на цей час, а менш важливі та соцмережі на період, коли продуктивність знижується.

Також варто пам’ятати, що якщо  ваша діяльність пов’язана з обробкою інформації та ґаджетами, то протягом дня ви отримуєте велике інтелектуальне навантаження та навантаження на очі. Відпочинком від цього буде спокій для очей та зміна діяльності, а не скролінг соцмереж.


Як дисциплінувати себе

Найголовніше − проробити в собі стратегічну роботу та визначити пріоритети, куди ми хочемо рухатися та знайти в цьому сенс. Але будь-які зміни наша лімбічна система сприймає як загрозу стабільності та занадто великі затрати енергії. Ви могли вже тисячу разів читати про те, що для формування нових звичок потрібен 21 день. Так і є − нашій лімбічній системі потрібно близько місяця, щоб звикнути і зрозуміти, що нова дія − це вже рутина. Починати нові речі, вводити нові звички потрібно в ресурсному стані, коли в нас є додаткова енергія, і розуміти, що певний час доведеться використовувати силу волі, щоб це зробити.

Але якщо дисциплінувати себе все одно не виходить, є ще одна психологічна підказка. Увечері, підбиваючи підсумки, що із запланованого вийшло, а що ні, скажіть собі: «Так, щось у мене сьогодні не вийшло, але завтра я це зроблю». Навіть якщо три дні поспіль вам не вдалося щось зробити, не треба йти у відчуття провини, бо воно блокує всі подальші дії. Наприклад, якщо сьогодні у вас вийшло прогулятися не годину, а 20 хвилин, похваліть себе за це. Треба підтримувати себе і досліджувати спротив, намагаючись зрозуміти, що нас зупиняє. Це дуже важлива внутрішня робота, яка допоможе реалізовувати те, що ви собі пообіцяли.

Деякі речі відпадуть, тому що це несправжні цілі − це цілі інший людей або соціуму. Будьте готові визнати, що це окей, що ви не можете змусити себе ходити в зал, бо насправді ви хочете плавати або спочатку просто виспатися кілька тижнів, перш ніж починати щось.


Як встигати все і не запізнюватися

Встигати все неможливо − така мета підвищує тривожність та поспіх і часто призводить до психологічних захворювань. Важливо встигати важливе! А відділити важливе від незначного − складна внутрішня робота, яку не можна делегувати.

Щодо запізнень, то існують такі поняття як включений і наскрізний час. Деякі люди дуже сильно включені в діяльність, коли чимось займаються, і в цей момент не усвідомлюють плин часу. Для них нормально запізнюватися, і прийти на 10 хвилин пізніше. Коли ці люди чимось займаються, вони відключаються, і їм потрібні зовнішні сигнали, які повернуть їх в реальність. А є інша категорія людей − для яких час наскрізний. Вони можуть ніби збоку спостерігати і краще уявляти зв’язок між тим, що відбувається зараз, що відбудеться або вже відбулося. У таких людей краще виходить планувати, вони успішніші в організаційній діяльності. Але цей розподіл умовний, адже кожна людина може в різних ситуаціях мати різні стосунки з часом.

Слід розуміти себе та інших людей, адже для когось 5-10 хвилин запізнення − це вже трагедія, а для інших навіть не запізнення. Якщо ви хочете навчитися не запізнюватися або вплинути на когось, потрібно зв’язувати, як запізнення однієї людини впливає на інших і на систему. Тоді люди будуть розуміти, що вони десь підвисли, а через них не почалася важлива зустріч, бо всі чекали цю людини. Якщо просто говорити людині, що запізнюватися погано, це не спрацює.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: