Фото-блог Іринки Громоцької з Цінхаю

[ads-pc-2]

Півтора року тому Іра з Андрієм покинули Львів і відправились в мандрівку середньою і південно-східною Азією. Під час мандрів Іра захопилась документальною фотозйомкою. Щочетверга ми публікуватимемо знімки з місць, про які ви чули і не чули – Памір, індійські потяги чи маленькі китайські села, назви яких неможливо вимовити.

Цінхай називають “Тибетом для бідних”, адже для того, щоб відвідати цей регіон не потрібно ніяких дозволів за тисячі доларів від китайських можновладців. Проте, туристів тут не так вже й багато, і то це переважно китайці.

Тут довкола гори, буддистські ступи й монастирі, молитовні прапорці майоріють на вершинах гір і посеред будинків. На вулицях продають печену картоплю на паличці (обоже, нарешті!) і запивають все зеленим чаєм.

У монахів бриті голови й нові айфони. Бордові ряси та кольорові New Balance. Стародавні письмена і мопеди Vespa. Нові технології та тисячолітні традиції.
Поєднання непоєднуваного

Ми харчувались локшиною з овочами, ховались від дощів і кутались від холоду.Попри це, відчувалось щось особливе. Мені навіть думалось, що, мабуть, у минулому житті я була монахом – раз так мене сюди тягне. Мене вабив глибокий бордовий колір і монотонні молитви. Мене зачаровувала неймовірна кількість деталей у монастирях і те, як тихо і спокійно навколо. Тибетки з довжелезними косами та тибетці з рукавами до землі починають свій ранок з мантр і крутіння металевих молитовних барабанів-колес. Дітей носять на спинах, як рожеві щокаті рюкзачки. А ще допомагають у храмах, щоб заробити собі більше балів до карми.

І добре там було, проте дорога кликала далі.