Невроз під ялинку, або як правильно підбивати #підсумкироку
Невроз під ялинку, або як правильно підбивати #підсумкироку
Головна умова – орієнтуватися на себе й свої відчуття
[ads-pc-2]
Щороку в грудні соцмережі вибухають флешмобами #підсумкироку, #2018 (#2019, #2017). Користувачі розповідають про здобутки, перемоги й успіх протягом року. Науковці Мічиганського університету ще 2007-ого встановили: активна діяльність у соцмережах, зокрема флешмоби, підвищує рівень задоволеністю життям серед молоді. Однак психологи стверджують: часто флешмоби з підсумками року мають травматичний ефект, особливо для людей з низькою самооцінкою. Ба більше, що багато користувачів мають схильність перебільшувати або брехати про себе.
Про природу брехні 2012-ого видав книгу Ден Аріелі, професор психології з Університета Дюка (США). У ній ішлося про те, що люди за своєю природою схильні вдавати з себе тих, ким не є. Це допомагає вливатися в колектив, жити в соціумі, досягати тих чи тих цілей. Соцмережі й флешмоби ідеально підходять для цього. Як не варто підводити підсумки року, як ставити нові цілі на наступний і чому не варто покладатися на новорічне диво, розбиралися з експерткою з профорієнтації й психологинею Анною Різніченко.
Анна Різніченко, експертка з профорієнтації, психологиня
Розчарування й невдоволення собою в кінці року провокують кілька факторів: маркетинг, нав’язана позитивна психологія та соцмережі.
Сьогодні Новий рік, його святкування, ялинка й уся ось ця краса – це переважно маркетинг. Мовляв, 31 грудня – надважливий день. Тому потрібно по-особливому його провести, зустріти, підвести підсумки, аби наступний рік був вдалим.
Ресторанам потрібно вигідно продати меню й власні послуги. Брендам – товари, щоб розчистити полиці. Тому й існують «чорні п’ятниці» та всілякі шалені розпродажі, де по-справжньому великі корпорації збувають товари за безцінь: їм потрібне місце на складах. На будь-яких локаціях, концерт-холах ціни піднімаються вдвічі, а то й утричі. Їм потрібно в грудні «відбити» свою касу за січень.
Тому маркетологи й рекламісти намагаються створити потребу й цінність подібного святкування. Відтак, якщо ви не скупили всі цінні подарунки своїм родичам, не знайшли розкішної вілли в Карпатах на 31 грудня, то починаєте думати, ніби ви невдаха. Хоча це далеко не так.
Також проводиться маса семінарів з позитивної психології про великі глобальні цілі: купити машину, квартиру, поїхати на Мальдіви, народити дитину. Там піднімається питання: «Як цього досягти?», а не «А нащо це тобі?». Крім того, зараз стало модно задля мотивації ставити надто високі цілі. Наприклад, за зарплати в 10 чи 20 тисяч гривень (чи навіть 50) ціль – «купити квартиру біля Ейфелевої вежі». Хоча це трохи складно як для одного року. Ніби й реально, але ніби не дуже. Тобто мета настільки далека, що коли ми починаємо до неї рухатися, то сам шлях починає демотивовувати й розчаровує.
Також дуже впливають соцмережі й різноманітні флешмоби про підсумки року, 10 ТОПдосягнень, 100 прочитаних ТОПкниг за минулий рік. На тлі подібної інформації людина знецінює себе й будь-які досягнення. Вони їй здаються дрібними, неважливими або навіть негативними. Завжди варто пам’ятати: соцмережі – це та ж матриця, а за картинкою завжди стоїть жива людина. Те, що хтось усміхається на фото, не означає, що через годину він/вона не заплаче чи не засумує, чи не зробить якоїсь дурниці.
Я не підтримую ідею колеса балансу в тому вигляді, як це подають у соцмережах. Коли дівчина викладає фото, де вона гарна мама, бізнеследі, спортсменка й водночас їй 25. Але під час ближчого знайомства розумієш, що в неї 2 няні, бізнес допомагає вести партнер, а з чоловіком сварки. Аналогічно і з підсумками року: у соцмережах ми не знаємо, скільки праці в той чи той проєкт вклала конкретна людина, скільки вона до цього йшла (можливо, бізнес стартував 3 роки тому, а нормально запрацював тільки кілька місяців тому), що за цим стоїть. Тому варто орієнтуватися винятково на себе.
Як правильно підводити підсумки року
- Згадати, що було корисного, цікавого, веселого. Нові знайомства, емоції, враження. Здається, ніби друзі, родина, діти чи батьки не надто важливі моменти, щоб їх відзначати в підсумках року. Але сучасне життя настільки швидке, що повільний сніданок чи зустрічі офлайн з друзями – це вже досягнення! Ми любимо знецінити те, що маємо зараз і надавати занадто великого значення тому, що наразі нам не доступне. Тож найкращий підсумок – знайти й виписати весь позитив.
- Зробити акцент на маленьких досягненнях, сконцентруватися на деталях. Можливо, ви вперше в житті сказали керівнику «Ні» або зібрали кошик грибів, сходили на балет. Для когось досягнення – схуднути на 2 кілограми або вийти достойно з кризової ситуації. Так, ваш бізнес може припинити роботу. Однак ви могли вчасно розрахуватися з людьми, погасити кредити й з чистої сторінки почати нову справу. Це теж досягнення. І його варто зафіксувати. Наприклад, дайте відповіді на такі питання: «Чого мене навчив цей рік?», «Що мені гарно вдалося цьогоріч? Чому?», «Що мене найбільше здивувало: мої навички, досягнення, старання, мотивація тощо» й «Щоб я хотів взяти з собою в наступний рік?».
- Під кінець року я би НЕ радила зазирати в попередній список і дивитися, чи ви все виконали, чи ні. У грудні перед Новим роком тверезо оцінити цей список не вийде. Найімовірніше, буде «психологічний провал» – той стан, коли відчуваєш, що все пропало, пішло не так, стан «я нічого не досягнув, а у всіх усе класно».
Кілька років тому я теж писала такі масштабні цілі. У кінці грудня діставала конвертик, читала список, розуміла, що вдалося реалізувати менше половини – і мене охоплювали суцільне розчарування й сум. Тому зараз я не повертаюся до своїх планів, складених рік чи кілька років тому.
Просто життєві цілі на те й життєві, що інші фактори вносять свої корективи. Не варто розбирати, що ось тут я щось зробив/ла на половину, тому що захворіла чи, навпаки, вилікувалася родичка. А тут не вдалося щось придбати, бо інфляція, криза, незапланована операція, повінь, форс-мажор. Ви можете написати детальний, хороший і реальний список, готовий до виконання. Проте ми не живемо у власній бульбашці – на наші рішення й на нас самих впливає безліч факторів. Від особистих до глобальних – війна, вимушений переїзд, ураган, який ви точно ніяк не могли передбачити. А чергове розглядання невиконаних пунктів тільки погіршить ситуацію.
- Не сподіватися на диво 1 січня. Узагалі надіятися, що з настанням ранку нового року все кардинально зміниться – дуже дитяча позиція. Насправді нас змінює не дата, а події, що стаються протягом року. Тому перше січня варто сприймати просто як хороше свято, привід побути з рідними, отримати вихідний, трішки пригальмувати, видихнути, але не сподіватися, що хтось чи щось ззовні зробить усю роботу за вас. У багатьох релігіях є схожа приказка, суть якої в тому що «в Бога немає інших рук, крім наших». Тільки від нас буде залежати, яким буде наступний рік і як ми його приймемо. Усвідомивши всі ці факти, зранку не настане розчарування: а що я знову у своїй квартирі?
Як правильно ставити цілі на наступний рік
Цю вправу я підгледіла у своєї колеги, психологині Анни Солнцевої. Для початку вона пропонує визначити, що ми взагалі хочемо від життя: стати мамою, побачити світ, віднайти спокій, свій бізнес. Цей список звужуємо до 2–3 сфер. А потім розписуємо приблизну стратегію на кілька років і на наступний рік.
У такий спосіб у нас не вийде, що на один рік ми собі плануємо «купити авто», «купити квартиру», «отримати ще одну освіту», а вийде поступово: «відкласти таку-то суму на авто», «отримати права», «у липні моніторити авторинок і ціни». Коли ми одну велику глобальну ціль розбиваємо на тактичні завдання, вона стає не такою страшною.
Наприклад, я розумію, що цього місяця я повинна проглянути всі житлові квартали, які будуються в моєму районі, проаналізувати ціни, зрозуміти умови купівлі квартири. Це реально зробити? Реально. От я досягла цієї цілі – і похвалила себе. Я вже собою задоволена, мені не потрібна зовнішня відзнака.
Адже крім того, що ми собі ставимо нереальні цілі, ми часто себе ще й караємо за їхнє невиконання. Не купили квартиру в Парижі? Сидимо 31 грудня вдома, нікуди не їдемо, ми не заслужили на відпочинок. Хоча насправді варто просто рухатися у своєму темпі. Прийняти його й отримувати задоволення від процесу.
