Не доріс до посади: що таке ейджизм і як його нейтралізувати
Не доріс до посади: що таке ейджизм і як його нейтралізувати
Відмова в прийомі на роботу через вік – незаконна
[ads-pc-2]
2017-го Міжнародний кадровий портал Head Hunter провів дослідження, під час якого виявив: 50% працівників стикалися з ейджизмом – дискримінацією за віком. Роботодавці вважають людей за 50 малорухомими, нездатними до навчання та повільними. Натомість молодих працівників критикують за відсутність фахових навичок, не дослухаються до їхньої думки або присвоюють їхні заслуги. У Великій Британії, приміром, тільки в травні 2019-го ухвалили закон, що зрівнює заробітні плати молодих та старших працівників. До цього 16-17-річні робітники отримували вдвічі менше за 30-річних. Як відстояти свої кордони на першій роботі, боротися зі знеціненням і ярликом «наш юний спеціаліст» та заручитися підтримкою колег – для Inspired розповіла Уляна Ходорівська, кар’єрна консультантка.
Уляна Ходорівська, кар’єрна консультантка
Як не дивно, але часто ейджизм породжуємо, провокуємо та підтримуємо ми самі. Коли сердимося в супермаркеті на повільну літню касирку, коли дозволяємо собі піти з пари молодого викладача чи вимагаємо, аби нас прийняв старший лікар, а не новачок. Тому боротьбу з віковою дискримінацією варто починати із себе. Запитати: чи нервувавались би ми так само, якби людина іншого віку аналогічно виконувала роботу? Найчастіше відповіддю буде «ні». Тому варто насамперед у собі боротися зі стереотипами, виховувати лояльність і емпатію – які часто повертаються приємним бумерангом.
Прийом на роботу
Якщо в компаніях вказують, що «розглядають кандидатів до 35 років» або «шукають не молодших 25 років», це є ознакою не надто хорошого роботодавця. Хіба ці умови підкріплені якимись справді космічними вимогами. Я б добре подумала, чи хочу працювати в роботодавця, який в описі вакансії порушує законодавство. Адже вказувати вік або формулювання типу «молодим/пенсійного віку не турбувати» – незаконно.
Насправді це ілюзія, що існує короткий ідеальний проміжок між 25 і 30 роками, коли людина всім підходить
Другий момент: якщо роботодавець таке пише, у нього в голові засіло переконання, що вік важливіший за компетенцію або, навпаки, заважає виконанню якоїсь роботи. Тому ще на початку варто вирішити, чи готові ви з таким миритися.
Більш того, люди самі бояться своїх років. Адже насправді важливо, що ви вмієте і як про це говорите. Якщо ви відчули, що вам страшно, перегляньте свої компетенції, ще раз проговоріть уголос чи перед дзеркалом, чому ви є хорошим спеціалістом, без огляду на вік. Розпишіть свої сильні сторони, навички, знання. Причому це стосується як старших, так і молодих шукачів роботи.
Насправді це ілюзія, що існує короткий ідеальний проміжок між 25 і 30 роками, коли людина всім підходить. Якщо керівник чи роботодавець не захоче вас взяти через суб’єктивні причини, то він їх знайде незалежно від віку.
У будь-якому разі під час пошуку роботи завжди потрібно: а) добре знати свої сильні сторони; б) вміти гарно про них розказувати; в) вміти говорити про свої досягнення.
Так, роботодавці можуть боятися, що людина за 40 буде боятися перевчатися, піде заводити родину (якщо ще не завела), не буде гнучкою, бо має власні цінності й точку зору, але також вона має величезний досвід. Якщо ви гарно виглядаєте, мотивовані, постійно розвиваєтеся, то будь-який роботодавець буде радий вас бачити навіть у 70 років.
Дідівщина
Потрібно уважно слідкувати за своїми навантаженнями, відчувати, до якої межі вам нормально
Трапляється в колективах, що на стажера звалюють непідйомний обсяг роботи – щоб повчився. Або ігнорують, наказують робити якусь рутину, від якої всі відмовляються (щось вносити в бланки, розгрібати листи), знецінюють через незнання специфіки, що набувається з досвідом. У таких випадках я б на місці стажера подумала, чи справді важлива ця робота, щоб терпіти таке ставлення. Адже це ознака нездорового колективу і це ненормально.
Таке «накидання» завдань може відбуватися з кількох причин. Перша – в компанії справді період, коли дуже багато роботи, друга – ви гарно справляєтеся, третя – на молодших скидають те, що не хочуть робити. Важливо зрозуміти причину й навчитися їх відрізняти.
Якщо це справді знущання через те, що ви новачок, це треба вміти зупиняти. А якщо ви самі не справляєтеся, то з цим уже треба йти до психолога. Тому що тут ідеться про власні кордони і самоповагу.
Якщо роботи забагато, то варто зрозуміти, чи тут так працюють завжди і чи ви це потягнете. Можливо, на вас накидали багато завдань, бо всі завантажені. Важливо усвідомити, чи стане з досвідом і часом легше. Адже якщо люди, які працюють по 3-4 роки, «зашиваються», то, звісно, вам буде так само тяжко.
Обдумайте, чи хочете ви так працювати в майбутньому. «Мені це забагато», «від такого обсягу завдань може постраждати якість моєї роботи», «ми так не домовлялися» – не бійтеся з такими фразами підійти до керівника.
Це не означає, що потрібно відмовлятися від усього додаткового і вбачати в усьому дискримінацію. Це означає, що потрібно уважно слідкувати за своїми навантаженнями, відчувати, до якої межі вам нормально.
Можу дати ще таку рекомендацію: якщо у вас проблема з адаптацією в колективі, поговоріть з кимось про це. Тільки не з подружкою на кухні – вона з усією любов’ю і повагою може видати свій досвід, який вам не допоможе. Краще піти до професіонала – коуча, психолога, консультанта.
Безсмертний поні
Те, що ви молода людина без досвіду, – не привід ставитися до вас гірше. Відсутність досвіду – не недолік
Часто на перших роботах молоді працівники вигорають за рік, два чи три. Тому що намагаються продемонструвати лояльність – і беруть понаднормову роботу, можуть працювати на вихідних, часто дуже горять самою роботою – бо ж усе нове й цікаве, намагаються охопити все й відразу.
Важливо дотримуватися балансу, постійно питати себе: чи співмірно те, що я віддаю, з тим, що отримую?
І не завжди питання в грошах. Інколи від роботи ви отримуєте контакти, зв’язки, можливість подорожувати (якщо є багато відряджень), соціальні гарантії (страхова медицина для родини), навчання тощо.
Головне – пам’ятати: те, що ви молода людина без досвіду, – не привід ставитися до вас гірше. Відсутність досвіду – не недолік. Це нормально, що у 18 чи 20 років ви почали працювати. Але ви можете мати інші корисні навички, навіть якщо раніше не працювали. До того ж варто нагадати іншим працівникам, що вони давно не були в такій ситуації, коли в інших є досвід, а в них ні.
Дуже важливо самого себе не принижувати і не думати про себе погано. Ви теж заслуговуєте на повагу. Хочете менше навантаження, інші дедлайни, інший тон розмови – про це треба вміти домовлятися, і бажано одразу. «А чому саме це завдання?», «я можу не встигнути» – треба вчитися говорити, а не просто сприймати те, що вам транслюють.
Якщо ми навчаємося говорити про умови на першій роботі – це дуже великий бонус, бо далі буде легше.
Little big boss
Сьогодні вік керівників суттєво знижується. Колективами можуть керувати як 25-річні, так і 20-річні менеджери. І це нормально. Однак часто це викликає негатив і спротив у старших працівників. Тут можуть допомогти кілька таких кроків:
1) Зацікавитися іншими працівниками
От вас коли запитували, як ваші справи? Мене психотерапевт нещодавно питав і ще декілька людей. Інколи справді важливо йти на контакт, але варто робити це щиро
На будь-якій роботі – незалежно від того, наскільки ви молоді – працівники люблять, коли керівник вникає в роботу, запитує й цікавиться. Щиро. Взагалі цікавитися кимось – сьогодні велика рідкість. От вас коли запитували, як ваші справи? Мене психотерапевт нещодавно питав і ще декілька людей. Інколи справді важливо йти на контакт, але варто робити це щиро.
Почати можна з професійних питань: «хочу дізнатися, як це працює зсередини?», «які ваші особисті побажання, що варто змінити/покращити?», «що вас в усьому цьому дратує?».
Якщо ви не надто комунікабельні (і в цьому немає нічого поганого), можна спробувати прийом телевізійників. Одна телеведуча розповідала: під час ефірів часто доводилося контактувати з людьми, яких вона дуже не любить. Щоб не здаватися суб’єктивною в кадрі, вона з першого погляду намагалася знайти щось красиве в людині. Це може бути краватка, зачіска, ґудзик. Будь-що, що викличе приємні емоції. Якщо на такій ноті починати розмову, ви самі себе починаєте програмувати на позитив. Необов’язково людина відповість взаємністю, але так ви будете менше нервувати.
2) Попросити допомоги
Люди люблять, коли в них просять поради, підтримки чи допомоги. Якщо та послуга, яку ви від них просите, нескладна, то потім вони починають добре до вас ставитися.
На тренінгах я розповідаю історію про науковця, якого опонент не пускав на конференцію. Він був організатором і перекривав йому шлях. Тоді цей науковець написав опоненту листа. З приблизно таким текстом: «Вельмишановний пане, я знаю, що у вас є бібліотека із рідкісними виданнями. А мені для роботи дуже потрібна така-то книга, і я знаю, що вона є тільки у вас. Дайте, будь ласка». І той не просто надіслав книгу, але й пустив на конференцію. Тому що такі стосунки автоматично сприймаються під іншим кутом зору. Науковець дав можливість своєму опоненту бути bigger person, проявити щедрість, стати кращим – передусім у власних очах.
Коли є можливість проявити щедрість, ви почуваєтеся, як правило, добре. Тому іноді можна просити в інших людей про якісь послуги. Це допомагає влитися в колектив. Але треба й бути вдячними за це.
Скажу чесно: бувають такі колективи, в які ми не можемо просто влитися. Тому я би радила сходити до фахівця і в жодному разі не «їсти» себе за те, що не вийшло. Не виносити собі через це вирок «я – жахлива людина», «я – не адаптивний», «у мене не вийшло». Не склалося, то не склалося.
3) Змістити акцент на експертність і досвід
Коли є можливість проявити щедрість, ви почуваєтеся, як правило, добре. Тому іноді можна просити в інших людей про якісь послуги
Це нелегко. Але я пропоную в будь-якому професійному питанні відмежовуватися від віку, статі, релігійної приналежності, тому що це насправді ролі не грає. Важливий професіоналізм. Адже приходить не Марія 25 років розказувати поважним людям, як жити. А приходить редакторка, яка має 5 років досвіду роботи в ВВС і стажування за кордоном, і з глибокою повагою до всіх учасників пропонує їм свою версію.
Не розповідає, мовляв, «ви нічого не знаєте, зараз я вас навчу», а пропонує свій погляд на ті чи інші процеси. Ваш досвід – нічим не гірший за досвід ваших колег чи підопічних. Спідометрів тут не може бути, ми не міряємося досвідами.
Якщо в когось і виникають хворобливі переживання щодо того, скільки кому років, то це їхня справа. Але якщо ви займаєте позицію експерта, ви не міряєтеся з ними, не кажете «я – розумніший за вас», не кажете «ви дурніші за мене». Ви кажете: «У мене є експертиза, яка може вам допомогти, якщо ви хочете». Із цієї позиції можливий рівний діалог.
Завжди шукайте ту точку, де працює не жінка репродуктивного віку, українка чи німкеня, а професіонал. Це неважливо – скільки років професіоналу.
«Ви не згодні? Як класно, розкажіть, як треба. Може, я щось нове знатиму». Якщо людина каже, що всі поради, стратегії чи експертизи – чухня, тоді потрібно запитати, що саме її так емоційно зачепило, і якщо є заперечення – працювати із ними. Намагатися виводити з емоційної площини на на професійну.
Конкуренція може виникати. У всіх є свої страхи, часто вони тригеряться, але не потрібно боятися таких ситуацій. Варто собі повторювати: ви професіонал – зі своїм досвідом і знаннями, а хто не згодний із вашим досвідом – хай покаже аргументи. Якщо аргументи цікаві, можна подякувати і обговорити їх – так будь-який опонент може теоретично перетворитися на вашого послідовника. Адже не всі хочуть домінувати, багатьом просто потрібно, щоб їх побачили.
