Це пов’язують з мутацією окремих клітин

[ads-pc-2]

Науковці зі Швеції та Великої Британії довели: прихильність до собак у людей закладена на генетичному рівні. Висновки свого дослідження вчені опублікували в науковому журналі Nature.

Собаки були першими одомашненими тваринами. Вони, згідно з археологічними розкопками, мали тісний зв’язок з людьми протягом щонайменше 15 тисяч років.

Сьогодні наявність собаки в житті людини сприяє покращенню самопочуття, настрою та навіть зменшує вагу – йдеться в статті. Тому в більшості родин із собаками діти виростають «чутливішими» до цих домашніх улюбленців та в дорослому віці теж їх заводять. Адже на генетичному рівні в організмі відклалася інформація: пес – це запорука здоров’я, настрою та активного способу життя.

Для дослідження проаналізували гени та наявність собак у понад 35 тисяч пар близнюків, які народилися між 1926 та 1996 роками. Також проаналізували реєстри собак із 2001 по 2016 роки. Науковці вивчали однояйцеві та різнояйцеві пари. Адже в останніх набір генів різний.

У пар різнояйцевих близнюків учені виявили ген любові до собак, що мутував. Піддослідні з таким геном в рази частіше за інших заводять саме собак, а не інших тварин.

Однак завдяки чому та що саме вплинуло на мутацію, поки незрозуміло. Науковці виділяють дві причини. Перша – генетична варіація могла вплинути на людську здатність приручати собак та інших тварин. Друга – ефект від наявності собаки. Коли тварини зменшують стрес, дозволяють заспокоїтися, а для людей старшого віку замінюють спілкування та знижують відчуття самотності.