Пояснюємо звідки постійна необхідність скролити стрічку

[ads-pc-2]

Залежність від телефону та номофобія (англ. − no-mobile-phone phobia − страх лишитися без смартфону) − порівняно нові психологічні проблеми, які часто називають також різновидами неврозів. Поки що вони не визначені як клінічні категорії, але вже привертають увагу науковців. Inspired поговорив із психологом Кирилом Зіньковим про те як зрозуміти чи є патологічною прив’язаність до смартфону.

Не варто плутати номофобію із залежністю від телефону, це слово передає тільки панічний страх залишитися без ґаджета. Окремо виділяють стан, при якому людина не свідомо проводить більшість часу «в телефоні».

В разі номофобії мова йде не просто про неприємність «Забув телефон вдома». Людина, що страждає від номофобії, демонструє ірраціональну реакцію: дратівливість, сильний дискомфорт, сум, розгубленість. Серед зовнішніх проявів такої реакції − прискоренне серцебиття, озноб, надмірне потовиділення. Є також фізіологічні ознаки надмірної прив’язаності до телефону, серед них: біль в очах, затуманення зору, мігрені, біль в шиї.

Минулого року в MIT Sloan Management Review опублікували результати експерименту в двох бізнес-школах Італії та Франції. Там викладачі дали завдання одній з навчальних груп − на день відмовитися від смартфону.

Більшість зі студентів в кінці дня визнали, що відчували певну тривогу. Вони не знали, що робити з додатковим часом, відчували потребу скористатися смартфоном під час сніданку, поїздки у громадському транспорті, на заняттях. Вони також зазначили, що помітили, як часто люди, які мали телефони, перевіряли свої ґаджети − один з учнів вказав, що його друг за 10 хвилин первірив телефон 4 рази, хоча не отримував ані дзвінків, ані повідомлень, ані звукових сповіщень.

Деякі з виробників телефонів пропонують альтернативу − так звані dumb phone − це ґаджети, функціонал яких дуже обмежений: лише дзвінки та повідомлення. Це або старі моделі знайомі нам як «кнопочні» телефони, або ж такі сенсорні розробки як Samsung Galaxy J2 Pro або Light Phone 2 від Нью-Йоркського стартапу Light. Такі моделі покликані допомогти із діджитал детоксом − спробою зменшити використання смартфонів та соціальних мереж.

Ми небезпідставно прив’язуємось до гаджетів. Це зручно. Усі сфери соціального життя переходять або вже давно перейшли в онлайн. З цим треба рахуватись, і не варто це патологізувати. Інакше нам доведеться витрачати купу часу на стояння в чергах, фактичне відвідування купи магазинів і тд.

Втім, занепокоєння і навіть паніка від втрати телефону виникає по-перше через зовнішній фактор. Сьогодні смартфон виконує безліч функцій: робочий інструмент, джерело новин та інформації, засіб контролю та підтримки зв’язку, плеєр, гаманець, гральна консоль. Втрата 1 смартфону – це втрата можливості вирішувати велику кількість задач. Це об’єктивний дискомфорт.

По-друге, це внутрішні фактори. Негативне самосприйняття, низька самооцінка та здатність до адаптації, імпульсивність, слабо розвинуті соціальні навички, пошук гострих відчуттів. Австралійські вчені про це говорили ще у 2005 році в журналі Cyber psychology & behavior.

Поки що немає чіткої відповіді чому виникає залежність від гаджета. Швидше за все це сума факторів:

Об’єктивна зручність. Більша частина читачів цієї статті читають її із екрану смартфону.

Пошук нової інформації, перевірка нових повідомлень, лайків, коментарів – все це стимулює дофамінову активність. Низький рівень дофаміну пов’язаний із пригніченим емоційним станом, високий рівень навпаки. Нейрофізіолгічна природа залежності полягає у пошуку дофаміну.

Заняття напруги. Часто коли ми переживаємо внутрішню напругу, то можемо починати компульсивно прибиратись вдома, мити посуд, метушитись, займатись фізичними вправами. Використання гаджету доповнює цей ряд компульсивних способів зняття напруги.

Низька толерантність до часу наодинці з собою. Часто використання гаджету раціоналізується нудьгою. «Сидів в телефоні аби не нудьгувати». Однак для багатьох це спосіб втечі. Це не найкращий інструмент, але він найдоступніший.   

Поки що номофобія не є усталеною клінічною категорією. Наразі це предмет дискусій.

У 2014 лікарі із Генуї, Італія запропонували наступні ознаки:

• Регулярне використання телефону протягом тривалого часу; наявність більше одного смартфону; постійна наявність зарядного пристрою;
• Підвищення тривоги та нервовість коли телефон загубився, втрата сигналу, низький заряд батареї, недостатньо коштів на рахунку, уникання місць де використання телефону є забороненим;
• Регулярна перевірка чи хтось дзвонив, або чи прийшли нові повідомлення;
• Телефон не вимикається протягом доби, людина спить із включеним телефоном;
• Живий контакт face-to-face з людьми підсилює стрес та тривогу, тому перевага надається гаджету;
• Накопичення великих рахунків за телефонні послуги.

Як із будь якою залежністю, залежність від телефону для початку треба визнати, та побачити ті сфери, які явно страждають від надмірного використання ґаджету.

Далі спробувати відповісти собі на запитання «Що мені дає ця залежність?» Частіше за все залежність допомагає компенсувати особистісні проблеми (низька самооцінка, страх, невпевненість, сором’язливість)  та проблеми у міжособистісних стосунках. В цьому випадку потрібно комплексно вирішувати власні психологічні проблеми та дозувати використання телефону. Інколи для цього потрібна допомога психолога або психотерапевта. Із власних спостережень, коли людина вирішує свої психологічні проблеми інтенсивність залежності може зменшуватись, бо втрачається необхідність що компенсувати.