[ads-pc-2]

Що глибше у холодний сезон, то більшого значення набуває наша спроможність знаходити тепло у собі, створювати його в атмосфері довкола – здатність дарувати настрій, ділитися. У всіх нас є свої маленькі секрети, але є і дещо універсальне, незмінно дієве для кожного, як то розпалений камін, улюблена книга або фільм і келих духмяного порту, що з ним не страшні найтягучіші осінні вечори.

Дістаєте корок, вдихаєте перші ж нюанси ароматики, і в цей таки момент сіра холодна осінь для вас наче завершується, пригадуються літні вечори посеред виноградників неймовірно живописної долини Дору, безкінечні погреби і тисячі діжок, що в них місцеве вино і 77% бренді з роками утворять винятковий порт. А ще – вулички Віла-Нова-ді-Гайя і старого Порту, душевна атмосфера тутешніх набережних, де вузенькі місцеві будиночки, ніби гаряче обійнявшись, століттями зустрічають і проводжають кораблі із найкращим португальським вином.

Словом, друзі, спільно із WINETIME цього разу ми запрошуємо вас на територію португальського порту.

Вино у долині річки Дору робили тисячоліттями, але портвейном воно стало приблизно у 17 столітті. У ті часи, вкотре пересварившись із французами, англійці взялися активно налагоджувати поставки улюбленого напою із дружньої Португалії. І все б добре, от тільки тривалі океанські подорожі португальське вино не завжди було спроможне пережити. Після численних спроб і експериментів, проблему вирішили додаванням виноградного бренді у вино в процесі бродіння. Відтоді кріплене місцеве вино не боїться ні подорожей, ні часу. За різними легендами авторство ідеї приписують купцям, виноробам, монахам і всюдисущим алхімікам…

Згодом новий напій покорить не лише Португалію і Англію, але і весь світ. То було дещо абсолютно нове! Завдяки тому, що спирт додавали в процесі бродіння, на виході у вині залишалося достатньо природного цукру, портвейн вдавався густим, духмяним, щедрим. Звісно ж, це не могло не подобатись!

Та ще і політична ситуація сприяла. На фоні затяжних проблем із французами, на початку 18 століття англійці укладають у Лісабоні Метуенський договір, в рамках якого португальці отримали можливість на пільгових умовах експортувати вина в Британію, натомість англійці — без мит ввозити в Португалію свої шерстяні вироби. Для виноробів із долини Дору то були золоті часи.

На фоні успіху портвейну, не обійшлося і без курйозів. Попит постійно зростав, вина не вистачало, тож в хід йшов і виноматеріал з сусідніх регіонів, і з Іспанії, і навіть сік бузини. Загроза втратити репутацію у світі спонукала португальську владу до жорстких рішень. Таким чином у 1756 році маркіз Себастьян Хозе Помбала створив Винну компанію Дору (Real Companhia Velha), однією із головних цілей якої було виокремити межі виноробного регіону і прикрити лазівки для спекуляцій. Відтоді портвейн отримав чітку «прописку», а долина річки Дору стала одним із перших у світі офіційно відокремлених виноробних регіонів. Міри були вчасними і ефективними, експорт зростав ще більше, і на кінець 18 століття, приміром, на кожного англійця португальці ввозили до п’яти літрів портвейну.

У далеких заокеанських плаваннях, у паузах поміж військовими операціями, на королівських балах і імператорських прийомах,  у свята і в будні світ насолоджувався портвейном.

Однак останні кілька століть принесли і ряд проблем: філоксера, війни та зміна світових смаків  поступово зробили портвейн вином нішевим. Чимало виробників збанкрутували, і до вступу Португалії в ЄС ситуація була вкрай песимістичною. Але подальші реформи і європейські інвестиції дали старт новій історії портвейну. Ясна річ, про казкову популярність 18-19 століть нині годі й мріяти, але свій час і місце в житті винолюбів по всьому світу напій знову знайшов. Показовим в цьому сенсі був рейтинг кращих вин минулого року від авторитетного американського видання Wine Spectator – тоді перше місце віддали якраз портвейну.

В Україні на сьогодні є з чого повибирати, часи псевдопортвейнів поступово відходять в історію, відтак з’явилося місце для відповідної культури із правильно підібраними бокалом, гастрономічним супроводом і типом порту залежно від ситуації.

Вибір портвейну на перший погляд може здатися непростою задачею, і якщо з білими та рожевими його варіаціями все достатньо просто, то серед червоних можна й смачно заблукати. Спробуємо зорієнтувати Вас в основних нюансах, з рештою ж дрібниць і деталей Вам завжди допоможе сомельє ресторану або маркету, якому віддаєте перевагу.

Отож, аби не загубитися у різноманітті червоних портвейнів, насамперед для себе варто зробити вибір поміж двох умовних груп.

1. Ruby (рубінові) – яскраві і експресивні портвейни, в яких переважатимуть фруктові відтінки ароматики. Найякісніші вінтажні вина цієї групи розвиватимуться у пляшці століттями. Всередині групи є багато підвидів залежно від року врожаю, витримки, терруару і т. п. нюансів. Якщо купуєте просто портвейн на вечір, найкращим співвідношенням ціни та якості порадують Reserve Port і Late Bottled Vintage Port (LBV). Обидва варіанти будуть витримані 4-7 років у діжках, із тією різницею, що Reserve Port – це купаж різних років врожаю, а LBV, як бачимо із назви – пізно бутильований вінтажний портвейн.

2. Tawny (світло-коричневі) – більш делікатні і округлі портвейни. Головні мотиви в ароматиці – горіхи, мед, сухофрукти. Ця група портвейнів зазвичай не потребує додаткової витримки у пляшці. Вибір у даному випадку достатньо простий. Якщо захочете зекономити, можете взяти базовий Tawny Port, котрий після трьох років у діжці цілком готовий розділити з Вами осінній настрій. Якщо ж маєте можливість трішки доплатити, спробуйте, наприклад, 10-річний Tawny. Різниця у ціні відносно невелика, але натомість Ви отримуєте вже достатньо серйозний і самодостатній порт під відповідний настрій.

Серед представлених в Україні брендів особливо рекомендуємо портвейни від Dow’s. Тут і вікові традиції, і якість, і вибір, і дружелюбні ціни. До речі, саме вінтажний портвейн від Dow’s торік був визнаний найкращим вином світу за версією WineSpectator.