Меню & пошук

Як це: працювати вчителем англійської у В’єтнамі?

Як це: працювати вчителем англійської у В’єтнамі?

Закінчивши філфак і отримавши диплом “Бакалавр філології, вчитель української мови та літератури”, я казала, що вчительство – це не для мене, і я ніколи й нізащо не буду цим займатись. Це надзвичайно хороша професія, але для когось іншого, бо я не люблю дітей, не вмію пояснювати і говорю занадто швидко. Тим не менш, через тиждень після того, як приїхала у В’єтнам з метою подорожувати Азією, я запостила в групу “English Teachers Hanoi” пост про те, що молода, перспективна і любляча дітей європейка шукає роботу вчителя англійської мови в дитячому садочку або мовному центрі.

Для початку, невеличка історична довідка.

В’єтнам далеко не найрозвиненіша країна Азії. Останні роки, в країні економічне піднесення, збільшується кількість туристів і вона почала розвиватись, але на даному етапі все ще вважається бідною. Середня зарплата у В’єтнамі – 200 доларів. Прірва між бідними й багатими велика, неймовірний контраст між соціальними групами населення. У в’єтнамців, як і у всіх жителів азійських країн, культ Європи і білих людей, європейської зовнішності й типу життя.

Але останні роки, в країні інгліш-бум. В’єтнамці твердо вирішили, що їх діти повинні володіти англійською мовою не тільки на рівні “Хело вотс йо нейм?”, тому вже в рік починають шукати англомовну няньку для дітей, а з двох-трьох років відправляють їх в англійські садочки і центри вивчення мови. В школах, навіть в далеких селах, раз на тиждень заняття в кожному класі проводять іноземці. Американці, британці, жителі Нової Зеландії, Австралії, Південно-Африканської республіки, всіх країн Європи їдуть у В’єтнам. От тільки не відпочивати, не засмагати на пляжах, не просто подорожувати, а викладати англійську. Це наче золота лихоманка, і ти ще встигаєш застрибнути на щасливий корабель золотошукачів. Тренд почався 3-4 роки тому, а досягає свого піку зараз.

В Ханої є цілий район, заселений експатами, називається Тай-Хо (Tây Hồ District). Більшість інгліш тічерів живуть там. Ідучи вулицею ти з більшою ймовірністю зустрінеш європейця, ніж азіата, а на вузеньких вуличках знайдеш ресторанчики з кухнями всіх країн світу – від мексиканської до української зі смачними варениками й офіціантом-в’єтнамцем у вишиванці.

Експати – люди, що тимчасово мешкають за межами рідної країни і реалізують там свій трудовий потенціал.

Бум на тічерство зараз в багатьох азійських країнах – Китай, Тайвань, Таїланд. Напевно, у тебе навіть є знайомі, які поїхали працювати вчителями в одну з цих країн? Тільки в усіх вищеперечислених країнах, ти повинен мати робочу візу, контракти, дозволи, сертифікати й так далі. У В’єтнамі ти повинен мати світлу шкіру і відсутність епікантуса. Перша умова навіть не є необов’язковою. А, ну й ще ти повинен знати англійську, як мінімум на рівні intermediate.

З непоганим знанням англійської, відсутністю сильного акценту і привабливою зовнішністю (я на цьому так наголошую, бо зовнішність тут грає роль навіть важливішу за твої знання), ти можеш без проблем мати 10-30 уроків на тиждень в англійських центрах чи садочках, отримуючи в середньому від 18 до 22 доларів за годину.

А з сертифікатом CELTA чи TOEFL ти бог та король викладацького світу. Крім садків і шкіл ти можеш ще викладати в старших школах і центрах, готувати дітей до екзаменів, до тестів чи вступу до закордонного університету.

Я не мала наміру бути вчителем, але подумала, що це класна можливість підзаробити на продовження подорожі, до того ж в мене було багато вільного часу, і я хотіла отримати новий досвід. В результаті, два тижні працювала в садочках і центрах в Ханої, і ще два тижні провела в селі за 40 км від Ханоя, працюючи викладачем в початковій школі. Зазвичай я не приховувала, що з України. Але в одному садочку мене попросили казати, що я нейтів з Англії, тоді хутко згадувала всі tips and tricks про британську вимову і акцент.

Ти думаєш, як можна бути вчителем, якщо не знаєш в’єтнамської?

Легко. Зазвичай, урок відбувається наступним чином – тобі дають з десяток флешкарток з зображенням, наприклад, тварин. Все, що ти робиш свою годину, це показуєш дітям флешкартки, повторюєш з ними слова, виправляєш їх вимову, виправляєш їх вимову, виправляєш їх вимову знову, граєшся в 2-3 гри, повторюєш слова, виправляєш вимову і їдеш додому. В тебе є асистент, який зазвичай знає англійську ледь краще за дітей, але з наявністю google translate і мови жестів може тобі допомогти.

Фонетика в’єтнамської мови зовсім інша, інший набір тонів і звуків. Через це маленьким в’єтнамчикам складно вимовляти англійські слова. Для цього їм потрібні люди, вимова яких краща і вони можуть почути ці неточності й виправити (хоча б на побутовому рівні). Зазвичай повторювання слів виглядає, як епізод з серії Друзів “Джої вчить французьку”. Наприклад, діти просто не можуть вимовити елементарну фразу “it is a..”. У початковій школі ми витрачали 10 хвилин з 30-хвилинного уроку, щоб навчитись це вимовляти. Вони добре вимовляли “it” i “is” окремо один від одного, але ніяк не могли скласти їх разом – виходила каша на кшталт “iit” або “ii”.

Життя у В‘єтнамі дивне і зовсім не схоже на звичне в Україні. Інший клімат, люди, правила. Інші звуки і запахи. Спочатку може бути важко. Мені перші два тижні все абсолютно не подобалось, але повільно звикаєш, вливаєшся. А якщо проводити вільний час у Старбаксі, спілкуватись із іноземцями (чи українцями) і купувати смачні французькі багети і круасани, то й зникає відчуття, що ти десь в Азії.

Тому якщо ти наважишся піти на таку авантюру, провести якийсь час у В’єтнамі, їздячи на байку, ненавидячи рибний соус і навчаючи дітей англійських слів, то от тобі інструкція, що робити:

  1. Відкрити візу. В’єтнамська  туристична віза відкривається легко і безболісно – два кліки на сайті cheapvietnamvisa.net і 15 доларів, щоб отримати запрошення на три місяці з одноразовим в’їздом. Запрошення тобі надсилають на пошту протягом 1-2 днів. Роздруковуєш запрошення, заповнюєш візову анкету, береш з собою 2 фотографії.
  2. Купити квиток до В’єтнаму, сісти на літак, побачити Гімалаї з ілюмінатора літака.
  3. Прилетіти в аеропорт, віддати “візовому офіцеру” запрошення, анкету і фото, заплатити 25 доларів і отримати візу на три місяці.
  4. Зняти на перший час житло на booking або airbnb.
  5. Тепер починається рутинна робота – знайти постійне житло і роботу. Для цього вступаєш в групи на Фейсбуці – Hanoi Massive, Hanoi Housing, Hanoi Teacher Jobs і т.д. Так, пошук житла і роботи відбувається на Фейсбуці.
  6. В групі Hanoi Housing щодня з’являється з десяток варіантів житла. Вибирай район Tay Ho біля озера West Lake – саме там живуть експати. За кімнату з санвузлом в shared house (спільна кухня і вітальня), де крім тебе житиме 3-4 таких же тічерів, ти платитимеш від 150 до 250 доларів + депозит в такому ж розмірі.
  7. В групі Hanoi English Teachers Jobs (і всі подібного типу групи) ти знайдеш десятки вакансій про роботу. Потрібні вчителі в школи, садки, англійські центри. Відправляєш резюме і фотографії з дітьми. Або ж постиш пост про те, що класний європеєць приїхав в Ханой і шукає роботу. Декілька годин надсилання резюме, писання повідомлень різним школам та менеджерам — і ти матимеш свої перші години з дітками.
  8. Я дивилась десятки відео про тічерство, ігри з різними віковими групами, ігри з флешкартками і на уроках застосовувала це все, імпровізувала, співала, танцювала і робила зарядку. Скучних уроків тобі не пробачать – чим голосніше діти кричать і чим більше обіймають тебе після уроків – тим краще на це реагують батьки (які й платять за всі ці заняття).
  9. Взяти на прокат байк. Адекватна ціна на місяць – 800-1000 тис. донгів (25-30 доларів). Спочатку буде страшно, але, повір, ти звикнете, полюбиш байк і вже через 2 дні ганятимеш як місцеві. Без байка як без рук в Ханої.
  10. Жити. Знайомитись з людьми, вкладати знання в маленькі в’єтнамські головки. Якщо тобі це подобається і хочеться залишитись довше – то раз в три місяці їхати на visa-run (щоб відкрити нову візу, тобі потрібно виїхати з країни й заїхати знову), таким чином ще побуваєш в далеко не одній сусідній країні – Таїланді, Малайзії, Камбоджі тощо. Досліджувати, подорожувати і насолоджуватись.

    P.S. Я жила в Ханої, тому пишу саме про нього. Але ти можеш поїхати в Хо Ши Мін (Сайгон), Нянчанг, Да Нанг – умови такі ж.

Життя у В’єтнамі.

За 500-700 доларів ти відчуватимеш себе Біллом Гейтсом азійського світу, цього абсолютно вистачатиме, щоб платити за житло (200$), їжу (3-10$ в день, залежно чи ти полюбиш дешеву в’єтнамську їжу), байк (25$), бензин (30$) і розваги, зали, мандрівки В’єтнамом. Подорожі взагалі дуже доступні і є багато азійських лоукостерів, щоб мандрувати Підвенно-Східною Азією, автобуси, нічні автобуси з ліжками і т.д.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Я попрацювала вчителем місяць. Тоді в Ханої похолодало, а я розуміла, що займатись цим довго не можу, бо більше хочу мандрувати і вирушила на Південь. Тим не менш, це чудова можливість отримати новий досвід і заробити на продовження подорожі, курси серфінгу, новий телефон чи квиток додому.

Тому, якщо ти трошки втратив себе в житті або не знаєш, чим займатись, хочеш спробувати щось нове або тебе просто манить Азія, то купуй квиток у В’єтнам. Віза відкривається швидко, ціни дешеві, а досвід цікавий. Проведи тут місяць або зиму, або може декілька років, бо раптом, це саме те, чого ти так довго шукав?

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

0 Коментарів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: