Планета вугілля та соціальних ідей: три історії про те, як міняють Донбас
Планета вугілля та соціальних ідей: три історії про те, як міняють Донбас
[ads-pc-2]
Три історії жінок, які своєю діяльністю формують позитивний імідж Донбасу.
Шахти, терикони, задимлені заводами постапокаліптичні міста. Індустріальна безжиттєва зона на маргінесі країни. Тут може бути ще один твій стереотип.
Але Донбас − це також люди, які кардинально трансформують свою свідомість і творять нове середовище. Це мальовничі краєвиди, профеміністичні мурали, інноваційні стартапи, бізнеси та креативні ідеї. Настя, Ганна та Наталя показали свій погляд на Донбас та поділились власними історіями.
Анастасія Слав’янська − громадська діячка, заступниця керівника ГО «Вільна хата»
м. Краматорськ, Донецька обл.
Наша соціальна діяльність на сході України розпочалася з ідеї допомогти. «Будуємо стіни будинків, руйнуємо стіни між людьми!» − це історія волонтерського табору Будуємо Україну Разом (БУР) − неформального простору, громадської організації ВІЛьна ХАта та соціального проекту Добрий Сусід Краматорськ.
У 2014 році, після звільнення Краматорська та Слов’янська з-під окупації, багато мешканців наших міст залишилися без власних домівок. Державні структури не мали змоги допомогти потребуючим. Отож, троє ентузіастів зі Львова зібрали кошти, людей та всі разом поїхали на схід України відбудовувати домівки. Тоді трапилася певна трансформація свідомості − «Моя хата не з краю».
За два місяці, спільними зусиллями, ми відбудували будинки для 25-ти сімей. Через спільну працю цей проект об’єднав молодь та небайдужих мешканців Краматорська, активістів і волонтерів з різних куточків країни.
За час діяльності платформи наш досвід перейняло 10 організацій у області, а обласна державна адміністрація має мету створити 85 подібних закладів у регіоні.
Після вдалого проекту, ми зрозуміли, що у нашому місті міцна громада та великий потенціал для розвитку. Так народилась ВІЛЬна ХАта − неформальний освітній мистецький простір та громадська організація, яка розвиває у Краматорську активізм, соціальну відповідальність, волонтерство, культуру та неформальну освіту.
Вільна Хата − молодіжна платформа, яка за чотири роки об’єднала понад 7000 людей, тож вона, насамперед, для людей. За час діяльності платформи наш досвід перейняло 10 організацій у області, а обласна державна адміністрація має мету створити 85 подібних закладів у регіоні. Я вважаю, що це перемога.
У нас знайомляться, знаходять однодумців, беруть участь у організації фестивалів та івентів, знаходять себе. Ми пропонуємо альтернативу іншого − свідомого життя та споживання.
Зараз я розумію, що працюю зі своєю dream team. Це люди, з якими, за потреби, ми спимо на вулиці і охороняємо курей! До речі, про це: вже 3 роки поспіль ми організовуємо на Великдень фест «Гаївки». Позаминулого року робили його двотижневим. Ми взяли дві інсталяції для фотозони у вигляді курей з вуглепластику (2, 5 метрів десь) і нам довелося весною охороняти тих курей. Ми спали з ними в парку.
Ганна Авдіянц − громадська діячка, керівниця ГО «Платформа Ініціатив Теплиця»
м. Слов’янськ, Донецька обл.
На ідею створення Платформи Ініціатив «Теплиця» мене надихнула поїздка у Львів. Пригадую, зайшла в кав’ярню, а там хтось розказував про кіно. На фоні грала музика, люди собі сміялись і слухали. Я приїхала додому і захотіла щось подібне у своєму місті, але не кав’ярню, а атмосферу та спілкування.
У Слов’янську на той час був лише Будинок культури, де майже ніколи не було активностей. Тому наша Теплиця стала ареною, де зростає культура (і українська, і культура нетворкінгів, зокрема). Ми розказуємо людям про наші традиції, привозимо спікерів та організовуємо разом суспільно важливі проекти. Виявляється, велика частина молоді навіть уявлення не має про вечорниці. Проте, не думайте, у нас немає шароварщини і ми не любимо одягати вишиванки у календарні свята. Ми модернізуємо традиції і прививаємо любов до нашого культурного спадку.
Теплиця − місце, яке дарує тепло; де зростає здорова прогресивна молодь. Своїми активностями ми підживлюємо людей, пропонуємо якісну альтернативу прокрастинації та ліні.
У нас волонтеркою працює дівчина, яка є дефектологом. У неї мета − зробити навчання інклюзивним, тому вона допомагає багатьом інтернатам та організаціям інтегрувати у свої практики різні методики по роботі з найрізноманітнішими людьми.
Так склалось, що Теплиця знаходиться поряд зі спортивною залою для людей з інвалідністю. Там тренуються чемпіони Європи з танців на візках. Ми всіляко долучаємо їх до наших активностей, особливо дітей, бо їм важливо розуміти, що вони мають однаково рівні можливості у суспільстві. До нас навіть приїзджав Дмитро Щебетюк. Це блогер, телеведучий, фундатор ініціативи Доступно.UA і найвідоміший українець на візку. Ми знали його з програми Майкла Щура. Він розповідав про свої подорожі, роботу і ще раз продемонстрував, що не існує обмежень, вони тільки у наших головах.
Труднощів у роботі вистачає, але ми знали, що буде нелегко. Якось ми проводили відкритий кінопоказ на міській площі. Отже, тягнемо на собі всі ці колонки, проектори, їжу і кажемо: «Ми − придурки». Пауза. Відповідь: «Ні, у нас ідея!». Отак ми долаємо труднощі і це мотивує на інші подвиги.
Якось ми проводили відкритий кінопоказ на міській площі. Отже, тягнемо на собі всі ці колонки, проектори, їжу і кажемо: «Ми − придурки». Пауза. Відповідь: «Ні, у нас ідея!»
Я бачу Донбас в образі мужньої, принципової, вольової молодої жінки, яка прийшла, «засучила рукави» і почала наводити лад в оселі. Жінка, яка не боїться брати на себе відповідальність, проста й не витрачає свій час на пусті розмови. Деколи втрачає власний баланс, але знає де його шукати.
Вірю в те, що Донбас стане провідником змін у всій країні, тут буде модно і престижно жити. Будуть гідні умови для розвитку, навчання і відпочинку. Залишилось підвищити рівень мобільності населення, навчитися критично мислити та побороти корупцію.
Наталія Кравцова − власниця майстерні дерев’яних виробів
м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.
Я виготовляю вироби з дерева: предмети декору, аксесуари для кав’ярень і барів, дерев’яні альбоми, блокноти і багато іншого. Окремий і найулюбленіший напрямок − це іграшки: літаки, машинки, кораблики, фігурки тварин, а також розвиваючі пазли, піраміди, сортери, посібники в методиці італійської педагогині Марії Монтессорі.
У своїй роботі принципово використовую тільки натуральні якісні матеріали (дерево, фанера, папір, картон), безпечні лаки та фарби. Можна сказати, що це мій девіз − я за простоту, екологічність і безпеку.
Моя майстерня з’явилася й існує завдяки моєму чоловіку. Його хобі стало моєю роботою. Він підтримав мене коли я вирішила зайнятися абсолютно новою для мене справою. І так співпало, що саме в цей момент я взяла участь у ґрантовій програмі ПРООН і отримала фінансування на розвиток своєї справи. (детальніше про те як отримати грант на розвиток свого бізнесу від ПРООН можна прочитати тут)
Завдяки підтримці ПРООН я багато чому навчилась, познайомилась з новими людьми, брала участь у тренінгах та різноманітних івентах. Все це надихає мене і мотивує йти далі. Виявляється, можливостей більше ніж ви гадаєте.
Вірте у себе та успіх своєї справи. І якщо ви досі думаєте, що цій країна байдуже до вас − це не правда.
Вірте у себе та успіх своєї справи. І якщо ви досі думаєте, що цій країна байдуже до вас − це не правда. На власному прикладі знаю як важливо коли тебе підтримують і скажу, що кожен з нас заслуговує на це.
Колаж: Аріна Луковина
