Звикнути до традицій та відчути себе як вдома. Історія українки, яка переїхала в ОАЕ
Звикнути до традицій та відчути себе як вдома. Історія українки, яка переїхала в ОАЕ
Історія українки, що переїхала в ОАЕ.
[ads-pc-2]
Українка Юлія Бондаренко майже 5 років тому виїхала в ОАЕ, де працювала в д’юті-фрі, а згодом перейшла на роботу стюардеси. Усе це трапилося спонтанно, жодного досвіду у неї не було, а про ОАЕ до переїзду вона практично не знала. Юлія розповідає Inspired про особливості життя в Абу-Дабі, місцевий побут, погоду та різноманітні обмеження.
Як виникла ідея
Насправді, все трапилося дуже випадково. Вважаю, що спершу з’явилася ціль — а потім всесвіт почав допомагати. Я жила в Києві, усе було доволі круто. Найбільший мінус — віддавати півзарплатні за оренду квартири. Хотілося більшого.
Якось познайомилася з хлопцем на сайті знайомств, він вирішив, що я хочу кудись переїхати жити. Почав пропонувати різні варіанти. Одного разу ми пішли на співбесіду щодо роботи в ОАЕ, там відбирали продажника і працівника в д’юті-фрі. Мене взяли працювати в д’юті-фрі, його — ні.
За освітою я архітектор, тому не маю до продажів жодного відношення. Але дуже серйозних вимог не було: головне — мова, усі інше навчать.
Перші кроки, зміна роботи
Я прилетіла в Дубай, звідки поїхала в Абу-Дабі, де зараз живу. Спершу було дуже незвично. В Еміратах свій національний одяг: чоловіки носять «кандури» (довге біле плаття), жінки — «абаї» (чорні плаття). Хоча жінки не закривають обличчя, все одно було складно. Не знала, як одягатися, як себе поводити. Це вже зараз розумію, що можна робити будь-що, тоді такого не знала.
Узагалі в ОАЕ доволі відкрито. Не можна хіба обійматися чи цілуватися на вулицях, відкрито проявляти почуття. Ну і окремі правила в Рамадан (священний місяць для мусульман, протягом якого вони дотримуються суворого посту, – прим.), але навіть тоді в торгових центрах є спеціальні «зони», закриті від місцевих, ресторани, в яких можна їсти.
Я працювала в д’юті-фрі всього 8 місяців. Покинула цю роботу, коли пройшла співбесіду на посаду стюардеси в авіакомпанії Etihad. Ніколи раніше не працювала бортпровідницею і думала, що не пройду. Але авіакомпанії так навіть краще: їм легше навчити людину з нуля, ніж вчити заново.
Стюардесою працюю уже 4 роки, а в грудні буде 5 років, відколи переїхала в ОАЕ.
Де і ким працювати в ОАЕ
В країні близько 80% експатів, місцевих мешканців насправді не так багато. Через це достатньо знати англійську мови, аби почуватися досить комфортно і мати роботу в ОАЕ. Тут дуже багато українців, в основному працюють в сфері обслуговування.
Вигідніше бути «білою людиною», бо тоді і зарплата більша, і статус твій вище.
Місцеві ділять людей на три категорії — білі, темношкірі та азіати. Вигідніше бути «білою людиною», бо тоді і зарплата більша, і статус твій вище. Ти не побачиш білого, який таксує чи прибирає. Навіть якщо ти працюєш на низькій посаді, наприклад, десь в ресторані, то все одно будеш його лицем.
Але найвигідніше працювати місцевим жителям. Якщо, наприклад, на одній посаді працює місцевий і емігрант, вони отримують однакову зарплату, але місцевому ще одну зарплату платить держава. За те, що він пішов на роботу. Тобто, по суті, два працівники отримують однакові гроші, але на виході місцевий отримує більше.
Житло, робота
Компанія забезпечує житлом, усіма необхідними умовами. За усі документи також відповідає компанія. Зараз живу в будинку, який повністю складається з працівників Etihad.
Як побудований робочий графік? Десь півмісяця в Абу-Дабі, півмісяця — літаю. З тих півмісяця в Абу-Дабі, мабуть, половину часу я сплю.
Мушу визнати, що в Еміратах можна доволі швидко знудитись, тут все-таки нема великого спектру розваг. Але моя робота така, що багато часу в місті я не проводжу. Коли лечу в іншу країну, активно проводжу час там, а вдома уже відновлююся.
Мова, обмеження та побут
Через те, що експатів в ОАЕ десь 80%, увесь час там я спілкуюся англійською. У мене була колись ідея вивчити арабську, але насправді це тут не потрібно. Хіба що у тебе така робота, або якщо дуже хочеться. Але ж навіть місцеві, що живуть в ОАЕ, знають англійську. Не всі на високому рівні, дехто лише на пальцях, але порозумітися можна.
На початку було важко break the ice і перейти на англійську мову, тому групувалися більше російськомовними спільнотами. До речі, в Абу-Дабі є дуже активна Українська громада. Збираються майже щоп’ятниці, святкують разом День Незалежності, Різдво, Великдень. У групі в Facebook майже 4 тисячі людей.
Але тепер, за 5 років життя в ОАЕ, немає проблем з англійською. Моє оточення майже повністю англомовне, у квартирі живу з англомовними людьми, працюю також. Більшість, щоправда, зі Східної Європи.
Щодо одягу, то суворих обмежень нема. Можу одягатися, як мені зручно
Щодо одягу, то суворих обмежень нема. Можу одягатися, як мені зручно: хоч у шортах. Але треба зважати, що на тебе усі дивляться, просто витріщаються. Хоча, щоб ти не вдягала — все одно дивитимуться. Як місцеві, так і деякі експати, завжди розглядають жінок, навіть якщо вони одягнені в абаї.
Зараз я уже не зважаю на це, а раніше трохи переживала.
За що не варто перейматися, то це за безпеку. Тут усюди камери. Можна, наприклад, залишити речі на пляжі і піти плавати — з ними точно нічого не станеться.
А от зідзвонитися з кимось з-за кордону проблематично. Минулого року заблокували можливість дзвінків по Skype, щоб ми більше користувалися місцевими телефонними операторами. Тепер доводиться купувати VPN. Але заборона стосується лише дзвінків.
Погода та їжа
В Еміратах уявлення про погоду протилежне до українського: живемо тут від зими до зими. Десь з кінця квітня і до жовтня — спекотно , приблизно +45. Найбільша проблема навіть не в температурі, а в тому, що велика вологість. Не встигла вийти з дому, а уже вся мокра. А от інші півроку — чудова погода, можна гуляти на вулиці, насолоджуватися.
З іншого боку, навіть влітку спека так не відчувається, оскільки усюди є кондиціонери. У машині, в торгових центрах, в кіно. Інколи навіть треба брати з собою шкарпетки, щоб не замерзнути в приміщенні.
З їжею теж жодних проблем — є усе, що ти можеш лише уявити. Щоправда, українських ресторанів нема, Щодо місцевої їжі, то вона теж досить смачна, усі ці кебаби, хумуси, лаваші. А ще тут дуже великі порції: крім головної страви, завжди ще щось донесуть.
Утім, я люблю готувати сама, якщо мені хочеться. З продуктами нема проблем. Хочеш європейські? Їдь в Carrefour, французька мережа супермаркетів, яка пропонує найбільший вибір європейської їжі. Якщо достатньо фруктів, овочів, якоїсь місцевої їжі — є великі гіпермаркети LuLu.
Місто, розваги
Чим займатися в Абу-Дабі? Розваг не особливо багато: ресторан, кіно, шопінг, зустрічі з друзями — та й все. Якщо захотіти, то можна знайти собі заняття: танцювати сальсу, займатися йогою, кататися на велотреку. Втім, у міста немає душі, для мене, як для архітектора за освітою, це проблема. Не відчуваєш натуральності, ще й нема своєї автентичності, бо люди з різних країн, усе змішалося.
У міста немає душі, для мене, як для архітектора за освітою, це проблема.
Та й узагалі, в Абу-Дабі мало людей гуляють, це непопулярно. По місту особливо не походиш, хіба вздовж набережної. Абу-Дабі насправді дуже зелене місто. До кожного деревця підведено мільйон трубочок, що підливають воду для нього. Враховуючи погодні умови, все дуже продумано.
Загалом місто розтягнуте, є острівці, а навколо пустеля. Та усе розбудовують, навіть між Дубай та Абу-Дабі, де година їзди лише трасою, теж будують щось, намагаються розвинути.
Що далі
Спершу мене тягнуло назад, до України. Бували моменти, коли думаю, що ти тут сама, невідомо де. Був певний період homesick. Якби я тоді не пройшла на роботу бортпровідниці, то мабуть поїхала б до України і не повернулася.
Але з часом почала відчувати Аду-Дабі як свій дім. Країна дуже привітна до іноземців, тому можна відчувати себе тут як вдома. І хоча моя улюблена країна Україна — поки не планую повертатися. Мені приємно приїжджати до Києва, але ненадовго. Зараз у мене вже homesick, коли я довго не буваю в Абу-Дабі.
