Меню & пошук

Імператорське золото, драматичні серіали та співи серед міста: як це − жити і навчатися в Китаї

Імператорське золото, драматичні серіали та співи серед міста: як це − жити і навчатися в Китаї

Чого очікувати, коли їдеш навчатися в Китай


Софія Шершун вже два роки навчається за програмою обміну в одному з найдавніших китайських міст Сіань. Софія розповіла Inspired, чому неможливо поєднувати навчання з роботою, для чого дивитись китайські серіали і коли одягати національний китайський одяг. 


Після навчання в школі я вступила до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність «китайська філологія». Уже на першому році навчання знайшла грант на навчання для українських студентів у Китаї. Відбір був невеликим, особливих екзаменів чи співбесід теж не було. Потрібно було лише подати резюме, пакет документів і результати мовного тесту з китайської мови. 

 

Якщо їдеш навчатися за студентською візою – навчайся. Через це правило для іноземних студентів фактично закриті всі способи додаткового заробітку. Працедавці зазвичай не хочуть брати на себе відповідальність і вимагають робочу візу.

За умовами конкурсу важливо було мати хороші університетські бали в Україні, а знання китайської було необов’язковим. Досі не знаю, чи мої знання мови були перевагою при відборі, але це дуже допомогло швидше адаптуватися в новій країні. Думаю, мене обрали тому, що я мала чітку мотивацію до навчання і бажання представити Україну з найкращого боку.  Зі зміною університету і країни змінила й спеціальність. Тепер я навчаюся на фінансах та економіці. Подумала, що китайську мову безпосередньо в середовищі і так швидко вивчу, натомість здобуду ще одну спеціальність, престижну як у Китаї, так і в Україні. Грант покриває витрати на навчання та проживання, окрім того, мені виплачують стипендію. 


Про навчання та екзамени 

У Китаї, як і в багатьох інших країнах світу, діє кредитно-модульна система навчання. Університетські заняття «розкидані» на весь день, вони можуть проходити вранці чи пізно ввечері. Лекції на одному з курсів у моєї групи розпочиналися близько 20:00 і тривали майже до 23:00. Тут викладачі багато уваги приділяють відвідуванню. Без вагомої причини пропускати пари не можна – за більш ніж три пропуски студентів можуть не допустити до екзамену. 

У кожного студента є своя картка: ми пробиваємо її щоразу, коли приходимо на пару. Так електронна система знає, що ми прийшли. Іспити в Китаї – лише письмові. Тут суворо реагують на списування на екзамені. В окремих випадках, коли складати іспит збирається великий потік студентів, в аудиторії можуть обмежити доступ до мобільного зв’язку і відключити інтернет. Попри це студенти такі самі, як і всюди – сфокусовані на навчанні й побудові кар’єри. Вони мало чим відрізняються від українських – впродовж занять хтось уважно слухає лектора, а хтось займається своїми справами. 

Без вагомої причини пропускати пари не можна – за більш ніж три пропуски студентів можуть не допустити до екзамену. 

У Китаї дуже чіткий розподіл віз. Якщо їдеш навчатися за студентською візою – навчайся. Через це правило для іноземних студентів фактично закриті всі способи додаткового заробітку. Працедавці зазвичай не хочуть брати на себе відповідальність і вимагають робочу візу. Тому іноземні студенти зазвичай мають багато часу для того, щоб подорожувати, відпочивати і спілкуватися. Ще в китайських університетах розвинена культура студентських клубів за інтересами. Можна знайти будь-що: танці, спортивні секції, гурток радіомеханіки, speech-клуби. Ще китайська молодь активно долучається до волонтерства. 


Про сленг та китайські серіали 

Базове знання китайської мови дуже допомогло мені адаптуватися в перші місяці навчання. Навіть не згадаю жодних курйозних чи незручних ситуацій, пов’язаних з мовним бар’єром. Лише одного разу спитала в китайського студента, звідки він, сприйнявши за представника іншої країни. Він так і не зрозумів, про що йшлося.  

Через два роки життя в Китаї можу сказати, що мого рівня володіння мовою вистачає, щоб спілкуватися на побутовому рівні. Дуже рідко не розумію якихось слів чи виразів – найчастіше це стосується університетського чи загалом молодіжного сленгу. Тоді прошу одногрупників пояснити чи вжити якісь синоніми.

Щоб практикувати мову, часто дивлюся китайські серіали. Європейські чи американські серіали тут не підходять, часто це просто прямий (і не завжди виправданий) переклад китайською. Останній серіал, який дивилася, ще не переклали українською чи англійською. Він про типову китайську сім’ю, батьків і їхніх трьох дітей. У ньому порушується багато важливих для китайського суспільства тем. Наприклад, про привілейованість хлопчиків та про місце жінки у середовищі, стосунки між старшим поколінням та молодшим.

У Китаї свій інтернет-пошуковик, Google не використовується. Якщо шукаю китайською, то роблю це місцевим способом, якщо іншими мовами – через VPN. Ще китайці мають свій аналог YouTube і свій месенджер для спілкування. Туди, до слова, підключений електронний гаманець – у 90% випадків тут розраховуються через нього. Молодь знає про Instagram тa YouTube, але акаунти там мають одиниці.


Про культуру 

Впродовж багатьох років Китай був закритою для іноземців країною. Тепер все навпаки – вони завжди відкриті й привітні до іноземців, дуже щедрі. Китайці хочуть познайомити європейців з місцевою культурою і традиціями. Їм важливо розповідати про історію своєї країни, яка налічує понад 5 тисяч років. За цей час у Китаї правила 21 династія монархів. 

Щодо стилю життя, то важко знайти щось, що б разюче відрізнялося від європейського. Китайці так само багато працюють, ввечері зустрічаються з друзями.

За життя у цій країні я двічі одягала справжній національний одяг. Традиційний жіночий одяг у Китаї називається ципао – це сукня, що облягає фігуру, з розрізом внизу і особливим комірцем. Вперше я одягнула таку для святкування міського свята. Вона була фіолетовою, не зовсім традиційного пошиву, але дуже нагадувала справжній національний одяг. 

Вдруге я вдягла китайську сукню, коли стала моделлю для дипломного проекту подруги, яка здобувала спеціальність візажиста. Вона одягнула мене в золоту весільну сукню. Таку могли носити тільки імператори, бо золотий – колір влади. «Неімператорські» весільні сукні шиють не з білої, а з червоної тканини.

Найбільше впадає в око те, як китайці цінують свою країну. Вони всі знають про її історію і культуру, тому якщо вагаєтесь, про що поспілкуватися з китайцем, поговоріть про це.

Щодо стилю життя, то важко знайти щось, що б разюче відрізнялося від європейського. Китайці так само багато працюють, ввечері зустрічаються з друзями. Що мені особливо подобається, так це те, що китайцям часто байдуже до чужої реакції  – вони можуть спокійно йти вулицею і співати. А ще дуже безпосередні і завжди фотографують європейців на вулицях. 

Усім своїм друзям кажу, що Китай – це країна контрастів. Тут поруч вживаються і великі хмарочоси, і традиційні будиночки. Найбільше впадає в око те, як китайці цінують свою країну. Вони всі знають про її історію і культуру, тому якщо вагаєтесь, про що поспілкуватися з китайцем, поговоріть про це.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: