8 правил суперечки: як довести свою думку і не посваритися
8 правил суперечки: як довести свою думку і не посваритися
Як підсилювати аргументи і чому не варто переходити на особистості
[ads-pc-2]
Ціль дружньої або публічної дискусії чи суперечки на роботі – довести свою точку зору. На думку експертів, ми не завжди використовуємо для цього ефективні методи та часто припускаємося помилок. На прохання Inspired віце-президент Федерації дебатів України Арьє Мора розповідає про найпоширеніші помилки під час суперечок і пояснює, як правильно аргументувати свою точку зору, чому статистика не говорить сама за себе, а фрази «у мене більше досвіду», «я знаю краще» або перехід на особистості – це маніпуляції, які лише погіршують шанси довести своє.
Арьє Мора, віце-президент Федерації дебатів України, суддя і тренер з дебатів
Правило 1: Наводити доведені аргументи
Аргументація – це процес доведення певного твердження. У звичайному житті ми часто використовуємо спрощені моделі аргументації, наприклад, наводимо лише тези, нічим не підкріплені. Так відбувається тому, що в побутових ситуаціях від нас нібито більше й не вимагається. Але якщо ваш опонент налаштований піддати вашу позицію сумніву, буде замало сказати «я так вважаю, тому що ось так». Потрібно робити аргументи доведеними – наводити більше логічних причинно-наслідкових зв’язків. Найпростіший спосіб це зробити – поставити собі просте запитання «чому те, що я кажу, є правдою?».
Наприклад, ви стверджуєте, що потрібно вирішувати проблему глобального потепління. Чому? Хтось може сказати: «Клімат жахливий, мені немає чим дихати. Подивися, що відбувається навколо!» Але це не аргумент.
Варто додати більше логічних ланцюжків до аргументації. Наприклад: «За останні кілька десятків років стан клімату значно погіршився співрозмірно з розвитком технологій і збільшенням кількості автомобілів. Це означає, що людина суттєво впливає на клімат. Так само, як ми можемо його погіршувати, ми можемо вплинути на ситуацію позитивно». Це ще не ідеально доведений та пояснений аргумент, однак він точно краще підкреслює думку, ніж сама лише початкова теза.
Наявність логічного ланцюжка і доведених аргументів збільшує розуміння опонентом, чому те, що ви говорите, є правдою. Збільшити рівень доведеності аргументу можна, як мінімум ставлячи собі декілька разів питання «чому» до наведеної тези.
Правило 2: Статистика і приклади не говорять самі за себе
Може здатися, що найочевиднішим варіантом доведення аргументів буде статистика. Але ні статистика, ні приклади ще не говорять самі за себе, коли ми наводимо їх у суперечці. Їх завжди треба пояснювати. А приклад – це не сам аргумент, а лише його ілюстрація. Без пояснення логіки, що стоїть за прикладом, останній стає лише поодиноким випадком, який необов’язково переконає опонента в правильності вашої думки.
Приклади і статистика мають бути частиною логічних ланцюжків і пояснень.
Правило 3: Реагувати на аргументи опонента
У суперечці важливо не просто доводити свою точку зору, а ще й реагувати на те, що говорить співрозмовник. Тому в будь-яких дискусіях і дебатах є дві складові: аргументація та контраргументація − це реакція на те, що сказав опонент, і взаємодія з ним. Якщо в суперечці такої реакції немає, тоді це просто два паралельних потоки думок, які не перетинаються.
Коли кожен говорить лише про себе і не реагує на коментарі опонента, це лише в обох підсилює відчуття, що виключно одна думка правильна, мовляв, «зі мною не погоджуються, але ж і не заперечують». До того ж такий формат суперечки створює негативний емоційний фон, бо в кожної людини з’являється відчуття, що її не чують і не цінують. Якщо ви реагуєте на аргументи опонента, у вас з’являється якомога більше можливостей переконати його конструктивними методами.
Правило 4: Порівнювати аргументи
Часто під час суперечки люди зосереджуються на тому, чому їхня думка правильна, а думка опонента – ні. Моє добре, твоє погано. Така тактика не дасть результату. Ефективніше буде порівнювати дві точки зору за конкретними критеріями, описуючи їхні слабкі та сильні сторони.
Припустимо, ваш керівник вважає, що проект потрібно виконувати в один спосіб, а ви вважаєте, що інший підхід буде набагато ефективнішим. У цій ситуації ви від початку не на рівних, адже ви залежите від начальника, до того ж він має більше досвіду. Це означає, що він може менше довіряти вам і більше – собі. Сприйматиме ваші аргументи через цю призму. У вас менше авторитету, тому вам треба показати, що ваша точка зору має достатньо підстав, щоб бути прийнятою.
Окрім наведення логічних підтверджень та раціональних пояснень варто порівнювати ваші аргументи з аргументами керівника за одними і тими самими критеріями, описати сильні та слабкі сторони обох підходів. Наприклад, всі погодяться, що у вас спільна мета – принести компанії прибуток. Тож варто пояснювати, чому ваш підхід ефективніший, виходячи з критерія рентабельності. Тобто слід довести, що ви не просто хочете робити інакше, бо це вигідно вам, а переконати, що це буде вигідно вашому начальнику також. Людина має розуміти, що точка зору, яку ви відстоюєте, – також в її інтересах.
Правило 5: Визнавати свою помилку
Коли люди сперечаються, їм здається, що вони мають горою стояти на своєму. Насправді це абсурд, адже в більшості випадків хоча б якісь тези і судження іншої людини будуть істинними і важливими. Немає сенсу заперечувати все, що говорить опонент. Звісно, не варто й погоджуватися з усім, але треба знаходити ті речі, з якими ви згодні, та використовувати це на свою користь.
Правило 6: Не знецінювати пріоритети і цінності іншої людини
У суперечці потрібно шукати спільну площину з опонентом, навіть якщо цінності опонента неважливі для вас. Вигравати треба не тільки на своєму полі, а й на полі опонента. Тобто варто показати, що ваша точка зору правильна навіть у межах його цінностей. Не треба нівелювати все, що говорить опонент. Доводячи своє, важливо показувати, що інша людина і її думка є важливою та цінною в цій суперечці, ви чуєте, що вона говорить, і з чимось погоджуєтесь. Але окрім цього пропонуєте своє бачення, на якому хочете наголосити.
В окремих ситуаціях важливо показати, що ваші цінності переважають над цінностями опонента. Але не варто прямо це проговорювати – так ви просто образите людину й не досягнете свого. У такій ситуації треба шукати спільний фундамент, показувати, що цінності іншої людини для вас важливі, але в конкретній ситуації переважають ваші.
Наприклад, студент хоче переїхати вчитися до іншої країни або працювати в інше місто, а його батьки проти цього, адже хвилюються через потенційно небезпечні ситуації. У цьому випадку в них різні цінності та пріоритети: у студента – бажання самореалізації та нових можливостей, а в батьків – безпека, відчуття зв’язку з дитиною.
Не варто казати батькам, що їхні переживання – просто дурниці, бо це знецінення їхньої думки та цінностей. Натомість студенту варто наголосити, чому його розвиток і самореалізація – в інтересах батьків також, і пояснити, як він справлятиметься з потенційно небезпечними ситуаціями.
Більшість сварок відбуваються тому, що ми не чуємо одне одного і йдемо в паралельну дискусію, де одна сторона розповідає, чому щось добре через певні причини, а друга сторона – чому це погано через інші причини. Так ми не сперечаємось, а просто обмінюємось неспівставними думками. Зрештою, ми не чуємо і не розуміємо одне одного.
Правило 7: Не маніпулювати та зупиняти маніпуляції
Доводити свою точку зору можна, використовуючи конструктивні методи або маніпулятивні техніки. Останні можуть бути дуже ефективними. Люди користуються ними та вивчають їх, щоб цілеспрямовано використовувати.
Довести щось можна не за допомогою логічних аргументів, а навіть за допомогою того, як ви це говорите, хоча самі по собі навички ораторської майстерності не є маніпуляцією. Проте якщо людина не розбирається в маніпулятивних техніках, у неї набагато менше контролю в суперечці. Тож треба пам’ятати, що, залучаючись у маніпуляцію, ви ризикуєте в ній програти, тому краще залишатися на позиціях конструктиву.
Якщо під час суперечки опонент починає переходити на особистості, варто попросити його не робити цього і продовжувати говорити по суті. Якщо не вдається повернути опонента в конструктивне русло, справедливо буде перервати комунікацію. При переході на особистості ефективне рішення знайти не вдасться.
У побутовому спілкуванні люди часто маніпулюють, апелюючи до тих характеристик, в межах яких у них є перевага: «я головний», «я старша», «у мене більше досвіду», «у мене є диплом». Нічого з цього прямо не доводить правильність точки зору, а лише натякає на авторитетність. Але навіть авторитетні люди помиляються. Якщо за допомогою логічних аргументів пояснити, в чому саме людина помиляється, маніпулятивна техніка перестає працювати.
Правило 8: Те, що очевидно для вас, не завжди очевидно для вашого опонента
У кожного з нас є уявлення, які є для нас очевидними. Наприклад, ви з другом обговорюєте, за кого треба голосувати на виборах. Ви краще за друга розбираєтеся в праві, тому маєте уявлення про те, за якими критеріями має відбуватися вибір голови держави. Але ці уявлення не є очевидними для вашого друга: він може просто не мати таких знань через свій життєвий досвід або діяльність. Це означає, що вам треба витратити трохи більше часу і зусиль для доведення своєї точки зору, пояснюючи очевидні для вас речі, щоб вони стали доступними для вашого друга. Ви кажете «не можна голосувати за красиві обіцянки», бо розумієте, що президент просто не може цього зробити. А вибір кандидата має бути відповідальним, бо він впливає на те, що відбуватиметься в країні в найближчі п’ять років. Тобто в цій суперечці ви будете не просто доводити, чому один кандидат кращий за іншого, а пояснюватимете, чому не можна голосувати за когось тільки через його красиві слова.
Якщо ви не надаєте додаткових пояснень, бо вважаєте, що все і так зрозуміло, а ваш опонент так не думає, він просто не довірятиме вашим словам. Тому поки ви не зійдетеся на спільних уявленнях, навряд чи ви будете сприймати все те, що говорите одне одному.
