[ads-pc-2]

Ми провели тиждень на фестивалі Sziget – почули наживо десятки гуртів, побачили тисячі людей і тепер можемо поділитися з вами своїми враженнями від цьогорічного фестивалю.

Люди

Згідно з офіційною статистикою, цього року за всі 7 днів фестиваль відвідало 415 000 людей. Це нереально багато. Звісно, в один і той самий момент на території Sziget було менше народу, але натовпи все одно не розсмоктувались. Це один з тих мінусів, який починає сильно набридати за 7 днів безперестанного перебування на фесті.

І тим не менш, саме люди – це те, що варто відчути, якщо ви коли-небудь потрапляєте на закордонний фестиваль. На жаль, в Україні публіка зовсім не така. Не важливо в якому ступені алкогольного сп’яніння зустрічаються люди на Сігеті – не було помічено жодного випадку якогось негативу чи навіть натяку на нього. Всі виключно добрі, веселі та налаштовані на приємний діалог: ніхто нікого не зачіпає і не набридає навіть у натовпі, навіть під час найпотужнішої музики. Українським фестивалям і відвідувачам до цього ще потрібно відчутно вирости.

Українців ж на Сігеті цього року було дуже багато. Чи то вони просто почали більше самоідентифіковуватись і вдягати національну символіку – але факт залишається фактом. На виступі Placebo українських прапорів було чи не найбільше серед усіх інших країн, а почути посеред натовпу “Слава Україні” ставало звичною справою кожного дня. Без сумніву, це саме той закордонний фестиваль, де українців дуже багато.

Локація

Sziget, який проводиться вже більше 20 років поспіль, має ідеальну локацію серед всіх фестивалів, які нам доводилось бачити: це величезний острів на Дунаю посеред Будапешту. Місто всередині міста: дуже вдало локалізовувати таку велику подію в межах чогось одного. Неможливо не провести аналогії з Києвом – наш Труханів острів майже один в один готовий бути таким самим місцем для великого фестивалю. Зв’язок з містом на Сігеті чудовий – 20 хвилин міською електричкою чи трамваєм – і ви в центрі Будапешта. Для тих, хто їздить багато, варто купити citypass, щоб не стояти кожного разу в чергах.

Щоб обійти весь острів по колу, вам знадобиться не менше півгодини – це, щоб ви собі могли уявити його масштаби. І тим не менш, зранку в понеділок – в перший день фестивалю – уже майже нереально було знайти місце для наметів, особливо, якщо вас ціла компанія. Знаючі люди купували собі квитки на нульовий та мінус перший дні фестивалю, щоб пошвидше зайняти вдале місце – в тіні, на рівнині та недалеко від потрібних комунікацій. Тож, якщо ви зібрались жити тиждень в наметі на фестивалі – критично важливо зайняти хороше місце, інакше зіпсований настрій вам може бути гарантований.

Цього року спека чергувалась з неймовірними зливами, тому час від часу фестивальний острів перетворювався на суцільний океан болота. Нарешті найвідважніші та найбожевільніші фестивальники змогли вдосталь покататись по багнюці :) З приємного – цілодобово по острову ходили групи волонтерів, які збирали сміття, хоч як це важко не було, за порядком на Сігеті стежать і намагаються оперативно вирішити все.

Музика

Цьогорічний лайн-ап Сігета був на пристойному рівні, і кожен міг вибрати щось по душі: Queens Of The Stone Age, Prodigy, Placebo, Outkast, Korn, Bastille, Lily Allen, Imagine Dragons, The Kooks, La Roux та багато інших. Окрім двох головних сцен – Main Stage та A38 – на острові було розташовано чимало інших сцен, де можна було почути найрізноманітнішу музику – від реггі до року та world music.

Тим не менш, музика залишає неоднозначний присмак. Вже після перших відвідин Сігета у 2013 році стало зрозуміло, що фестиваль за 20 років нащупав свою власну дорогу: і музика в ній посідає далеко не перше місце. Sziget в першу чергу комерційний фестиваль, задачею якого є заробити гроші. Це можна помітити по нереальній кількості комерційних точок на фестивалі та більшим, ніж в середньому по Будапешті, цінам на їжу і речі, а також по набору виконавців. Про смаки не сперечаються, але фінальні шоу Сігета – це завжди музичний мейнстрім на зразок Skrillex чи Calvin Harris. І судячи з натовпів, які збирає цей мейнстрім – все в порядку.

Якщо на головній сцені звук був шикарний і чистий, то на сцені А38 – критому величезному наметі – сподівання на якісне звучання остаточно розвіялись. Шкода, адже саме там цього року виступали електронні гурти, для яких звук є дуже важливим – особливо в тих, які мають мінімум вокалу в своїх треках – наприклад Mount Kimbie i Darkside. Навдивовижу La Roux вдалося виступити на пристойному рівні і звук не став на заваді тому заряду позитиву, який група дала всьому залу.

Підсумки

Сігет давно перестав бути суто музичним фестивалем. Це доказує його гіпернасичена програма та кількість локацій: на Острові Свободи, де, власне, все і відбувається, безліч точок, сцен, наметів з різноманітними активностями як від брендів, так і від звичайних людей. Це окреме місто всередині Будапешта: тут є цілі вулички з їжею, сувенірами, одягом, вініловими платівками і навіть безкоштовним масажем та перукарнею. Тому їхати сюди лише за музикою досить наївно: ви неодмінно захочете загубитись в цьому безмежному потоці людей, пісень та настроїв. Якщо виживете – поділитесь враженнями, адже таке не забувається.