Меню & пошук

«Ще не заслужив» або Як самому собі дозволити відпустку

«Ще не заслужив» або Як самому собі дозволити відпустку

Вважати відпочинок частиною робочого процесу


У червні 2019-го науковці Сіракузького університету (Нью-Йорк, США) шляхом експерименту довели: регулярний відпочинок знижує ризик виникнення серцево-судинних захворювань та діабету. Відпустка та вихідні зменшують негативний вплив метаболічного синдрому – сукупності факторів, що підвищують можливість появи хвороб серця. Згідно з дослідженням, 80% працівників у США доступна відпустка, але тільки половина з них використовують її в повному обсязі або хоча б частково. Тобто біля 60% робітників майже не відпочивають. Серед причин відмови собі у відпустці виділяють перфекціонізм, неповагу до своєї втоми, самознецінювання та підвищену тривожність. Раз0м із психологом розбираємося, чому організму потрібен відпочинок та як його собі дозволити.


Ольга Кухарук,

психологиня

Є різні підходи дозволяти собі відпустку. Перший – відпочинок на вимогу. Другий – «відпустка як нагорода», коли людина завершує проект і тільки тоді дозволяє собі розслабитися. Тобто насолоджується тим, що «є хорошим спеціалістом» або «закрила всі проблеми на роботі».

У першому випадку, «на вимогу», людина чітко усвідомлює: щоб працювати і бути в майбутньому ефективною, їй потрібен відпочинок, вихідні, перезавантаження. Тоді вона починає не тільки роботу, а і все життя організовувати так, аби цього досягти. Інакше є розуміння, що вона не зможе працювати в такому темпі. Цей підхід насправді набагато важчий, ніж здається, бо потребує системності й уваги до себе. Треба знати, коли ви вже втомилися, поважати свою втому та власні ресурси. Це потребує відходу від парадигми, щодо якої ходить жарт в інтернеті: «більше всіх у колгоспі працювала коняка, але головою так і не стала». Потребує розуміння, що потік дедлайнів і незакритих проектів буде безкінечним, а я не всесильний, щоб його закривати.

Однак наразі багато людей усе ще забороняють собі відпочивати. Це здебільшого люди з тривожністю, перфекціонізмом або низькою самооцінкою.


Тривожні працівники/керівники

Потрібно пам’ятати, що стомлений, сердитий, роздратований лідер не здатен повноцінно вести команду вперед.

Тривожні люди не йдуть у відпустку, тому що мають установку або хибне уявлення, ніби без них усе завалиться, зупиниться світ. Тривожним робітникам набагато легше працювати, ніж не працювати. Таке теж буває. Часто таке трапляється з молодими керівниками відділів, тімлідам, тим, хто вже приймає певні рішення та від кого залежить результат. Таким людям дуже складно розслабитися.

 

Проте тут потрібно розуміти: якщо вже є командна робота, то кінцевий показник залежить від усіх, не варто брати 100% відповідальності на себе, і тим паче – відмовляти собі у відновленні сил. Друге: потрібно пам’ятати, що стомлений, сердитий, роздратований лідер не здатен повноцінно вести команду вперед.

Перфекціоністи

Трапляється також стереотип про те, що «нормальні люди не втомлюються». Дуже часто працівники мають певний ідеал щодо того, як має працювати ідеальна людина. На жаль, там є і про те, що людина не повинна стомлюватися або жити без відпустки чи вихідних. Попрацювати понаднормово? Без питань! Попрацювати у вихідні, бо дедлайни і все горить? Мені за честь! Обійтися влітку без відпустки, бо всі роз’їхалися? Звісно, можу!

 

Дуже часто молоді працівники мають певний ідеал щодо того, як має працювати ідеальна людина. На жаль, там є і про те, що людина не повинна стомлюватися або жити без відпустки чи вихідних.

Тобто все життя – це робота, а коли ти щось пропускаєш, то «вилітаєш» з колії і вже не є ідеальним. Наприклад, є умовний Ілон Маск чи колега із сусіднього відділу, який у відпустку ще жодного разу не ходив, а от ви, «такий слабак», вимушені брати відпочинок. Тоді починається якась гра на доведення самому собі, що ви ще можете працювати.

Працівники з низькою самооцінкою

Бувають ситуації, коли людина ставить собі мету, після досягнення якої має настати «благодать, спокій та відпустка». Однак плин життя й людський фактор вносять свої корективи – і мета не досягається. Ні цього літа, ні наступного. Людина працює більше й більше, вважаючи при цьому, що ще «не заслужила» на відпочинок. Викладається краще й краще, а потім у якийсь момент просто перегорає. А мета так і лишається невиконаною. Сценарій сумний, але знайомий багатьом.

 

Часто для того, щоб це «полагодити» потрібна тривала робота над собою, іноді з допомогою психотерапії. Але в контексті відпустки тут може спрацювати така схема: сприймати відпочинок як частину робочого процесу. Адже кращого засобу відновлення, ніж сон та ресурсна діяльність, природа ще не створила.


Чому організм потребує відпустки?

Дуже часто до мене звертаються клієнти із запитами в дусі «навчіть мене не ходити у відпустку». Але в результаті ми доходимо до висновку, що без ресурсу не можна працювати. А де взятися силам, якщо ми їх не відновлюємо? Без сну, без відпочинку, без релаксації. Звичайно, можна певний час працювати без перепочинку, але тоді настає вигорання або хронічна перевтома, погіршується психічний стан.

Чим більше ресурсу ми маємо, тим більше можливостей справлятися не лише з поточними завданнями, але й із нашими «внутрішніми драконами» – негативом про світ, про себе, про людей.

Чим більше ресурсу ми маємо, тим більше можливостей справлятися не лише з поточними завданнями, але й із нашими «внутрішніми драконами» – негативом про світ, про себе, про людей. Поки в нас є ресурс, ми можемо їх тримати в «контейнері» десь далеко в свідомості. Чим більше сил ми беремо для роботи, для вирішення певних завдань, чогось термінового, того, що горить і «на вчора», тим менше сил у нас залишається на те, щоб тримати наших «демонів» під контролем.

 

 

Чим більша втома, тим частіше людина починає про себе погано думати, критикувати, звертає уваги винятково на свої недоліки, знецінює свої досягнення. Наприклад, на роботі за тиждень виросли продажі, але стався збій з доставкою продукту. Якщо в людини є ресурс це пережити, вона швиденько все вирішує, залагоджує і йде далі. Якщо немає – починається самокопання, невдоволення собою, майже самознищення. Це може виражатися і в появі постійних страхів, у неврозах, а згодом і в депресії. Крім того, коли організм бачить, що ви не даєте йому відпочити, він може подавати сигнали: частішають хвороби, проявляються хронічні проблеми. Аби хоча б у такий спосіб відлежатися, поспати, побути в спокої. Проте це деструктивний шлях, до такого не варто себе доводити.

Коли організм бачить, що ви не даєте йому відпочити, він може «зумисно хворіти». Аби хоча б у такий спосіб відлежатися, поспати, побути в спокої.

Варто сприймати відпочинок як базову потребу організму. Не як вияв слабкості, а як частину роботи. Те, що має бути.

 

Повноцінний відпочинок – це довготермінова стратегія ефективної роботи

У деяких офісах і великих компаніях балансу роботи й життя присвячуються цілі теки з документами та ведеться окрема робота з працівниками, направлена проти вигорання. Адже робітники, які мають цей баланс, загалом є більш ефективними, ніж ті, які алярмово закривають проекти. Це дає компанії меншу плинність кадрів і більшу ефективність.

Було навіть науково доведено: цього року науковці з Університету Гронінгена (Нідерланди) провели дослідження, в якому фіксували стан тих, хто медитував, відпочивав або зовсім не розслаблявся, а потім перевіряли на тестах їхню ефективність роботи. Вони виявили: відпустка та медитація підвищують стресостійкість і якість роботи. Однак медитація може тільки на короткий термін прибрати роздратування або стрес. Тоді як повноцінний відпочинок – це довготермінова стратегія ефективної роботи.


Чому після відпустки люди потребують ще однієї?

Якщо ви працювали кілька років без нормального відпочинку й відновлення в режимі «вбитися, але зробити», а потім дозволили собі відпустку, то вона може не спрацювати. Мається на увазі, що організм зі стану «зомбі» не встигне набратися сил до стану «супергерой».

Відпустка – це не  забаганка, не витребенька, а шлях до відновлення сил і ресурсів.

Кожній людині потрібен сон, здорове харчування і частково спокій. При цьому не можна стверджувати, що всі мають спати тільки по 8 годин на добу. Комусь вистачає 6, а комусь треба 12. І це нормально. Але! Якщо вам потрібно для відновлення ресурсу 6 годин, а ви регулярно спите 4-5, то заходите в мінус. До того ж, якщо у вас виснажливий день, то організм потребує вже не 6 годин на відновлення, а всіх 7 чи 8. Однак ви продовжуєте спати по 4-5 годин – і заходите в мінус. Тобто умовно живете «в кредит» зі своїми ресурсами.

 

Якщо ви працювали кілька років без нормального відпочинку й відновлення в режимі «вбитися, але зробити», а потім дозволили собі відпустку, то вона може не спрацювати.

Щоб набратися сил і вийти в плюс, потрібно спочатку погасити недостачу, а вже потім поповнювати ресурси. А в сучасному світі як часто відбувається: людина працює кілька років у режимі вигорання, а потім бере відпустку на два тижні. Що за ці тижні відбувається? Та майже нічого, бо за цей час навіть ресурсний «кредит» не можна погасити, не кажучи вже про «набратися сил». А люди ще планують собі подорожі з переїздами і перельотами, а на це теж потрібні внутрішні ресурси. У результаті настає розчарування. Коли людина ніби й була у відпустці, але повернулася втомленою: «було добре, але мало».

Це не означає, що є правильні чи неправильні види відпочинку. Наприклад, вдома на дивані – правильно, а подорожі – неправильно. Варто відпочивати в той спосіб, який є найбільш ресурсним для вас, а не «модним», «правильним» чи «трендовим». Коли уявляєте відпустку, спробуйте уявити ту, від якої вам буде добре, після якої з’являться сили, яку вам дуже хочеться, а не таку, яка гарно буде виглядати в Instagram чи нею можна буде похвалитися колегам в офісі або про яку є уявлення «всі нормальні люди так відпочивають».

Потрібно давати собі можливість відпочити й сприймати це як частину робочого процесу. При цьому не чекати літа, а увесь рік пильнувати сон, вихідні, перемикатися від роботи. Головне: дозволити це самому собі й організувати комфортно своє життя.

Тож якщо суто раціонально прийняти те, що відпочинок є частиною роботи, складовою досягнення успіху і довгострокової стратегії, це може допомогти. Навряд чи це змінить базові переконання про необхідність уваги до себе, важливість дослухатися до власної втоми, але це може бути обхідним шляхом. Відпустка – це не винагорода, не приз і не втеча. Не забаганка, не витребенька, а шлях до відновлення сил і ресурсів.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: