A password will be e-mailed to you.

Tallinn-8

Естонія першою в світі дозволила людям обирати парламент через інтернет, провела перший в світі електронний перепис населення і першою в світі запропонувала іноземцям отримати її цифрове громадянство. Крихітна країна за два десятиліття після розпаду Радянського Союзу обігнала всю планету за якістю державних електронних послуг. Як їй це вдалося?

Столиця Естонії, Таллінн, може здатися загубленим в середніх віках містечком, але місцеве суспільство давно живе у цифровому майбутньому. Багато естонців роками не були в Податковій інспекції і не ходили на виборчі дільниці голосувати за політиків. Щоб дотримуватися законів і користуватися своїми правами немає необхідності залишати будинки. З помітною частиною повсякденної бюрократії можна розправитися, не відходячи від комп’ютера.

Естонія першою в світі обирала парламент через інтернет, першою провела електронний перепис населення і першою ввела електронне громадянство для іноземців. Невелика і не найбагатша європейська країна з населенням в 1,3 мільйона чоловік на шляху побудови цифрової держави обігнала багатьох світових лідерів, які роками витрачають на це сотні мільйонів доларів. За ефективністю державного управління Світовий банк ставить Естонію вище своїх сусідів – Росії, Литви та Латвії. Як цього вдалося добитися і на яких принципах побудований естонський інтернет-уряд?

Принцип № 1: Стабільні і продумані інвестиції

Після розпаду Радянського Союзу у маленької Естонії не було достатньо ресурсів для організації державних послуг на рівні Західної Європи. Місцевий уряд вирішив, що використання інтернету та цифрових технологій допоможе скоротити витрати. Сьогодні незалежно від розстановки політичних сил Естонія щороку намагається витрачати близько 60 мільйонів доларів на побудову інформаційного суспільства. На тлі інших країн це, правда, дуже мало.

tallinn_cnt_6nov09_istock_b

Для порівняння: США вклали в створення одного лише сайту медичного страхування HealthCare.gov від одного до двох мільярдів доларів, а старт проекту обернувся катастрофою. Уряд РФ витратив на реалізацію федеральної програми «Електронна Росія» понад 20 мільярдів рублів. У 2010 році програма була визнана невдалою, майже нічого із задуманого реалізовано не було, а частина грошей і зовсім зникла, розчинившись десь у «віртуальному просторі». На початку цього року «IT-міністр» Естонії Тааві Котка зі зловтіхою писав у твіттері, що витрати уряду Великобританії на інформаційні технології в рік перевищують весь ВВП Естонії.

Секрет Естонії полягає в тому, що там не намагаються створити нові сайти для старих держструктур. Замість цього бюрократичний механізм спочатку придумувався з думкою про майбутнє, де не буде паперів і печаток.

Бюрократичний механізм відразу розроблявся з думкою про майбутнє, де не буде паперів і печаток.

Важливу роль зіграла і зміна поколінь: молоді політики більш сприйнятливі до нових ідей і віянь. На початку 1990-х років середній вік членів естонського уряду дорівнював 35 рокам. На початку століття більше половини держслужбовців були молодші 40 років. Зараз в уряді теж є молоді люди – наприклад, згаданий вище «IT-міністр» Тааві Котка, який насправді керує розвитком інформаційних технологій при Міністерстві економічного розвитку і комунікації. Йому 35.

Принцип № 2: У кожного громадянина має бути свій персональний код

Щоб побудувати функціонуючий електронний уряд, насамперед необхідно відрізняти одного громадянина від іншого. В Естонії це робиться за допомогою універсальної ID-картки. Її використовують, щоб авторизуватися на сайтах банків, державних організацій і лікарень – в цілому можна скористатися чотирма тисячами різних сервісів – від покупки ліцензії на рибну ловлю до оплати проїзду в громадському транспорті. Щоб люди могли взаємодіяти з державою і один з одним, 2000 року уряд дозволив підписувати цифровими підписами будь-які документи. З тих пір естонці залишили майже 200 мільйонів віртуальних автографів.

У кожній ID-картці є чіп, у якого два «ключа» – один дозволяє підписувати документи, а інший – заходити на сайти. Для цього необхідно вставити картку в спеціальний рідер і підключити його до комп’ютера. З поширенням смартфонів і мобільного інтернету чіпи почали інтегрувати прямо в SIM-карти.

Закон 2000 змусив всі державні структури приймати цифрові підписи нарівні зі звичайними – жодна організація не може запросити паперову версію. Це забезпечує рівний доступ до державних сервісів: навіть якщо ви живете в глухому селі, вам не доведеться витрачати більше часу, ніж жителям столиці, щоб заплатити податки.

eecard2

Принцип № 3: Розвивати місцеві компанії, а не користуватися закордонними розробками

Естонія не платить за ліцензією великим міжнародним IT-компаніям: в країні використовується вільне програмне забезпечення та розробки місцевих компаній. Найбільша з них – Nortal, яка одночасно є найбільшою IT-компанією Прибалтики. Фахівці Nortal розробили онлайн-сервіси держпослуг не тільки для Естонії, а й для Фінляндії, Литви, Катару та Оману.

Рівень електронних послуг в Естонії вище, ніж в інших країнах, пояснює член ради директорів компанії Nortal Олег Швайковський. «Те, як ми розуміємо надання електронних послуг, помітно відрізняється від того, як це розуміють у Росії», – говорить Швайковський.

Великі дані допомагають аналізувати контекст і пропонувати сервіси для кожного користувача індивідуально.

За його словами, в Естонії сервіси вміють надавати «контекстні послуги» – користувачам пропонуються ті чи інші можливості залежно від їхньої персональної ситуації. Наприклад, молодій матері можуть порадити записати дитину в дитячий садок ще на етапі оформлення допомоги по народженню, якщо визначать, що в її районі в ясла вишикувалася довга черга. Великі дані допомагають аналізувати контекст і пропонувати сервіси для кожного користувача індивідуально – поки таких онлайн-держпослуг немає ні в якій іншій країні світу.

Принцип № 4: Навчати населення цифрової грамотності

Естонський уряд докладає багато зусиль, щоб якомога більше жителів країни користувалися електронними послугами. Для цього багато уваги приділяється навчанню комп’ютерної грамотності. З кінця 1990-х усі школи в країні мають доступ до інтернету. Крім цього, фонд Tiigrihüpe, створений урядом для підтримки нових технологій, займався викладанням програмування в старших класах, а нещодавно його керівники запропонували методику навчання комп’ютерної грамотності для дошкільнят.

До користування електронними сервісами дітей привчає система eKool, в якій зберігаються всі відмітки, домашні завдання та відомості про відвідуваність. Дані можуть подивитися і батьки. Всі ці заходи призвели до того, що багато дітей, які закінчили школу в 2000-х, стають бізнесменами – в Естонії нібито найвища концентрація технологічних стартапів на душу населення.

Уряд також вкладається в освіту для старшого покоління. Наприклад, в 2009 році була запущена програма для літніх людей Ole kaasas («Будь включеним»), в рамках якої проводилися заняття по всій країні і виділялися субсидії на купівлю комп’ютерів для пенсіонерів. За два роки було навчено 40 тисяч чоловік.

Принцип № 5: Продумати систему захисту особистих даних

В Естонії немає єдиного сховища даних, вся інформація розподілена між різними інституціями. Державні організації можуть обмінюватися даними за допомогою системи X-road, але всі переміщення відстежуються. Кожна дія людини або посадової особи, яка запитує інформацію, залишає слід. При цьому держслужбовці повинні вказувати причину запиту. Якщо вони роблять щось необґрунтовано, громадяни можуть звернутися до Інспекції із захисту даних, яка є підрозділом Міністерства юстиції.

«Було кілька випадків, коли чиновники отримували доступ до даних неправомірно», – розповідає Швайковський. За його словами, однією з їх відомих була справа проти жінки-слідчого, яка на прохання подруги дізналася, де живе колишній чоловік останньої, щоб змусити його платити аліменти. Чоловік на порталі держпослуг побачив, хто саме запрошував його дані, і зробив запит до Інспекції з захисту даних. Слідча в підсумку втратила роботу.

Принцип № 6: Продумати систему захисту від кібератак

У теорії розподіленість системи повинна захищати від хакерських атак і обвалів сайтів в випадків разі високих навантажень. Правда, іноді проблеми все-таки трапляються. Наприклад, у 2010 році після введення цифрових медичних рецептів естонський медичний портал обрушився через тисяч літніх людей, які намагалися зайти на сайт, отримавши щомісячні пенсії.

Система держпослуг, сайти банків і ЗМІ також піддавалася потужним кібератакам в 2007 році – тоді багато онлайн-ресурсів не працювали протягом кількох годин. Атаки почалися після того, як прем’єр-міністр країни Андрус Ансіп (зараз він є віце-президентом Європейської комісії і займається розвитком цифрових сервісів в ЄС) запропонував перенести пам’ятник радянському воїну-визволителю. Естонія підозрювала в атаках Росію, але офіційно це доведено не було. Зате після цього Естонія дозволила НАТО побудувати в Талліні Центр захисту від кібертероризму, а інтернет-безпека стала однією з головних тем державної повістки.

3s

Щоб забезпечити надійний захист від особливо масштабних атак, Естонія планує створити «цифрові посольства» в дружніх державах. Зараз важлива інформація зберігається на серверах деяких естонських посольств, але уряд країни збирається піти далі і орендувати добре захищені зарубіжні сервери, щоб зберігати на них копії всіх важливих баз даних і сервісів. У разі масової атаки на країну, ці «посольства» забезпечать безперебійну роботу всіх найважливіших сервісів.

Принцип № 7: Експортувати електронну інфраструктуру в інші країни

Розвинена система електронних держпослуг не тільки полегшує життя естонців і допомагає їм краще пристосуватися до життя в епоху поширення інтернету, але може допомогти і громадянам інших держав. Такої думки дотримується Тааві Котка. Раніше «IT-міністр» керував Nortal, а потім вступив на державну службу. «Ми створили відмінну технологічну інфраструктуру і в державному, і в приватному секторі, і зрозуміло, що потрібно відкрити це середовище для іноземців», – розповідає Котка. Він брав участь у розробці нового закону, який дозволить іноземцям отримувати естонські ID-картки, користуватися деякими місцевими онлайн-сервісами і тим самим сприятиме залученню капіталу.

До 2025 року кількість «електронних естонців» перевищить десять мільйонів.

«Естонський внутрішній ринок досить малий, і щоб збільшити обсяг економіки, нашим сервісам потрібно більше клієнтів з усього світу», – говорить Котка. Відкривши сайти державних і банківських послуг для іноземців, естонський уряд сподівається залучити в першу чергу бізнесменів, які хочуть зареєструвати бізнес в Європейському союзі. «Якщо компанія зареєстрована в Естонії, вам потрібно думати тільки про стратегію розвитку і клієнтів, тому що всі податкові та фінансові операції майже не займають часу», – додає Котка. Він сподівається, що до 2025 року кількість «електронних естонців» перевищить десять мільйонів.

Керівництво Естонії поки не знає, які послуги виявляться найбільш затребуваними: як і співробітникам технологічних компаній, чиновники і розробники готові поступово вводити нові функції, удосконалити найпопулярніші з них і змінювати стратегію відповідно до поведінки користувачів. Можливо, саме завдяки готовності постійно адаптуватися до мінливих умов, Естонія і домоглася таких успіхів у сфері електронних державних держпослуг.

Текст: Анна Савіна, Apparat

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її і натисніть Shift + Enter або клікніть тут, щоб повідомити нас.