[ads-pc-2]

Як виглядатиме наше майбутнє в часи шаленого розвитку технологій? Чи важко буде нам пристосуватися до автобусів і таксі на автопілоті? Яка вірогідність, що штучний інтелект загрожуватиме людині? Без паніки, тільки аналіз. Поговорили із дослідником та футурологом Daimler AG Александром Маньковськи, що є одним з членів журі проекту Red Bull Futur/io − конкурсу відеоробіт на тему бачення майбутнього. Проглянути та проголосувати за ролики конкурсантів можна на сайті проекту. За рішенням журі 20 переможців конкурсу поїдуть на Академію Red Bull Futur/io, що відбудеться у Лісабоні.

«Штучний інтелект» як термін, на мою думку, вводить в оману, так ніби це модель людського інтелекту зі свідомістю. Краще вживати термін «машинний розум» (Machine Intelligence − MI). MI ідеально підходить для роботи з напівструктурованими або неструктурованими даними для пошуку по шаблону. Інші галузі − прикладна математика для керування роботами або транспортними засобами. Автомобіль з автономним управлінням є найяскравішим прикладом стилю роботи систем МІ. Критерії їхнього успіху − це не наскільки успішно вони будуть працювати самостійно, а наскільки вдалою буде їхня співпраця із людьми. 

Може здатися що сам машинний розум загрожує людям якимось чином, але так думають ті, хто помилково приписують йому суто людські якості, на кшталт, міркування. Загроза виникне, якщо неправильно використовувати MI, наприклад, якщо залучити його для найму та роботи із персоналом (HR) або для автоматизації роботи поліції.

Я бачу широке використання машинного інтелекту в транспорті − самокеровані робо-таксі або невеликі автобуси, що курсують без водіїв будуть використовуватися щодня на невеликих відстанях. Однак авто, що самостійно подорожує на великі відстані, від Марсали в Сицилії до Хаммерфеста в Норвегії − такий сценарій малоймовірний.

Майбутні покоління будуть розраховувати на робототехніку та системи МІ, щоб краще зрозуміти нашу екосистему. Технології будуть загрожувати довкілля лише при їх неправильному використанні. Очевидно, якщо вчені вирішать попрацювати із стародавніми замерзлими бактеріями, щоб відродити якийсь древній вірус, то їхнє залучення технологій буде загрозою людству. Етичне використання технологічних здобутків важливе як ніколи.

Сьогодні надзвичайно популярною є економіка спільної участі (sharing economy), вона деякою мірою є поверненням до обміну послугами чи товарами, тобто відходом від грошової системи. Те що тенденція, наприклад, каршерінгу чи велошерінгу, зростатиме − очевидно. Але разом із тим валюта не зникне, і навіть одна глобальна валютна одиниця малоймовірна.

Зараз я перечитую книгу американского футуролога Елвіна Тоффлера «Футурошок». Він написав її в 70-их, але загальний тон дуже пасує сьогоденню. Якщо коротко, то все зводиться до «занадто багато змін в занадто короткий період часу». Перед людиною постало завдання адаптуватися не тільки до теперішніх змін, але і до очікуваних. А сьогодні швидкість адаптації людини до нового має бути ще вищою, аніж за часів Тоффлера.

В моїх дослідженнях майбутнього я хочу інтегрувати якомога більше різних точок зору. Саме тому я слідкую за ідеями, які надсилають учасники проекту Red Bull Futurio. З подібних проектів я здобуваю надзвичайно цінну інформацію. Думаю, в тому числі завдяки таким проектам, культурні та технологічні зміни можна якісно інтегрувати в бажане майбутнє.

Без відчуття часу будь-який прогноз майбутнього буде провальним. Щоб розвинути це відчуття, ви повинні знати, скільки часу потрібно для розвитку технології в реальному світі. Інакше є ризик помилково визначити в якому темпі розвиватиметься людство.  Аналіз минулих і поточних процесів є протиотрутою для групового мислення і панічної поведінки.