Чому нам всім треба на Марс: інтерв’ю з дослідником космосу Робертом Зубріним
Чому нам всім треба на Марс: інтерв’ю з дослідником космосу Робертом Зубріним
Червона планета, найімовірніше − наша друга домівка.
[ads-pc-2]
Питання колонізації Марса − предмет багатьох суперечок. Чи потрібно це людству? Чи безпечна така місія? Чи не краще перш усього пристосувати до життя земні території накшталт пустель? Навіщо вирушати у непридатну для життя місцину, і які шанси адаптувати її під наші потреби? На ці питання відповідатиме Роберт Зубрін – аерокосмічний інженер, доктор наук, письменник та засновник-ініціатор так званого Марсіанського товариства. Науковець виступатиме в рамках INSCIENCE Conference – найбільшої в Україні науково-популярної конференції та виставки наукоємних стартапів, яка відбудеться 13-14 вересня. Inspired поспілкувася із Робертом Зубріним про те, чому нам насправді потрібно зосередити зусилля на місії висадки людини на Марсі.
___________
Роберт Зубрін
Провідний експерт в галузі дослідження Марса, космічний інженер, засновник «Марсіанського товариства», що нараховує понад 10 тисяч учасників з 50 країн світу. Є винахідником та володарем низки патентів. Заснував власну компанію «Pioneer Astronautics», що займається інженерними дослідженнями і розробками для аерокосмічної галузі.
Марс − найближча до нас планета серед тих, що мають ресурси, потрібні нам для підтримки життя. Ми маємо вирушити на Марс, щоб з’ясувати чи може людство існувати в межах кількох планет, або ж ми приречені назавжди бути прив’язаними до Землі.
Є безліч свідчень про те, що на Марсі є вода, на його поверхні багато ознак водної ерозії: сліди висохлих річок, озер та навіть океану. Дослідники знайшли там воду у вигляді льоду. Тож немає сумніву в тому, що на Марсі є вода, можливо під поверхнею Марса вона існує в рідкій формі.
Ця планета колись була теплішою, ніж зараз, тож вода в рідкій формі там була. Умови на ранньому етапі існування Марса подібні до тих, які мала Земля. Тож, якщо наші припущення правильні, і життя еволюціонує шляхом перетворення хімічних речовин в залежності від певних умов, то на Марсі мало б колись існувати життя. За прикладом Землі, де організми еволюціонували від простих форм до найскладніших, життя може існувати і розвиватися за межами нашої планети. Це можна з’ясувати вирушивши на Марс.
З технічної точки зору − ми десь за 10 років від того, щоб висадитися на Марсі. Зараз у нас значно більше можливостей, ніж людство мало в часи підготовки до висадки на Місяці. Тоді програму започаткували в 1961 році, а висадились вже в 1969.
Про плани Ілона Маска
НАСА і американські політики діють не так рішуче, як діяли в 60-их. Втім зараз існують нові гравці − Ілон Маск та SpaceX, які серйозно націлені на Марс. І хоча у SpaceX ресурсів менше, ніж у НАСА, у них більше рішучості. Я справді думаю, що Маску вдасться висадити людей на Марсі до кінця 2020-их років. Це не так скоро як він каже, зазвичай він не вкладається в заявлений дедлайн. Але він все одно виконує те що обіцяв, хоч із запізненням.
Спершу Маск говорив про величезний космічний корабель на 500 тонн, тепер його розмір зменшили до більш реального − 150 тонн, і, ймовірно, зменшать ще. Його ідею дозаправки кораблей метаном після прибуття на Марс я підтримую цілком. Там його можна отримувати з води та вуглекислого газу.
Звісно, гарантувати що у SpaceX все вийде я не можу, зрештою у них було кілька невдалих запусків. Але завдяки Маску тепер зрозуміло, що підприємницькі авантюри такого типу можуть виконувати функцію, яку раніше покладали лише на державу. У SpaceX навіть є конкурент − аерокосмічна компанія Blue Origin. Думаю, в майбутньому має з’явитися європейська версія SpaceX, російська і навіть українська.
Про марсіанську наукову фантастику
Я вірю, що наукова фантастика, перш усього література, зіграли важливу роль в спонуканні людей досліджувати космос. До недавнього часу я вважав, що Голлівуд погано справлявся із цим завданням. Але фільм «Марсіанин» − це перше кіно, яке більш-менш реально зображує Марс. Всі попередні фільми на цю тему показували Марс як планету, заселену якимись монстрами, яких треба перестріляти. Але «Марсіанин» − це перший фільм, який досліджує реальну можливість людського перебування на Марсі. Звісно, є досить абсурдні сцени. Наприклад, шторм на Марсі, який показують на початку фільма. Щільність атмосфери Марса становить приблизно один відсоток щільності атмосфери Землі. Це значить, що там не може бути такого сильно вітру. Моє головне зауваження до фільму полягає в тому, що герой Мета Деймона, що опинився на Марсі, насправді зовсім не цікавиться цією планетою, він не шукає там життя, не проводить дослідження. Він просто людина, яка намагається вижити.
Twentieth Century Fox Film Corporation
Артур Кларк, Роберт Хайнлайн, Едгар Райс Барроуз писали про Марс, але так само зосереджувалися на тому, що жити на Марсі − це виклик для людства. Я сам написав книгу «Перше приземлення», вона розповідає про можливість колонізації червоної планети. Художня література про освоєння Марса розбудила цікавість і змусила думати про те, що ми здатні втілити в життя, здавалося б, абсурдну ідею жити на іншій планеті.
Про людський день на Марсі
День на Марсі також складається з 24 годин, сонячне світло на цій планеті − це приблизно половина сонячного світла, що ми отримуємо на Землі. Сонячний день на Марсі − це як хмарний день на Землі. На червоній планеті є також сезони, але рік вдвічі довший. Людина не зможе дихати на Марсі без спеціального костюму, бо атмосфера розріджена. Думаю, перші поселенці житимуть в космічному кораблі, в якому прибудуть. Пізніше вони зведуть купол, під яким можна буде заснувати поселення, де не потрібні скафандри.
Якщо говорити про далеке майбутнє, я вірю, що людина може змінити умови на Марсі і зробити їх більш подібними до земних, це називається терраформування. Я вірю, що людство змінить клімат Марса настільки, що зможе дихати на його поверхні, вирощувати рослини, і жити життям дуже схожим на земне. Єдине, що лишатиметься незмінним − це гравітація. На Марсі вона дорівнює третині земної гравітації. Це значить, що з часом живі організми будуть змінюватися під її дією.
Наприклад, людина буде вищою, стрункішою, з легшимим кістками. Життя завжди адаптується до умов навколо, люди на просто зміняться зовнішньо, вони придумають нові марсіанські діалекти, можливо навіть мови, винайдуть нові форми суспільства і мінятимуться культурологічно − це неминучі трансформації людини, що освоює нові далекі місця.
Підписуйся на наш Telegram, щоб не пропускати найцікавіші тексти.
Фото www.nasa.gov
