Художник, який надихнув Prada, Yves Saint Loran та White Stripes

---

[ads-pc-2]

Як часто ви приходили до музею чи галереї та не розуміли, чому всі так захоплюються картинами конкретного художника. Не знаходили пояснення, чому така «дивна» робота збирає черги та коштує мільйони. Адже дитина, та і ви самі – могли би намалювати краще.

Простими словами продовжуємо пояснювати, чому все не так просто. Раніше ми вже писали про творчість кубіста та сюрреаліста Пабло Пікассо, американського авангардиста Джексона Поллока та неоекспресіоніста Жан-Мішель Баскія. Цього разу розбираємо голландського абстракціоніста, який вплинув на світове мистецтво, Піта Мондріана.

---

Піт Мондріан – нідерландський художник, який вважається одним із засновників течії абстракціонізму та її підвидів, геометричного абстракціонізму та неопластицизму. Пітер, а це повне ім’я художника, народився у 1872 році в місті Амерсфорт в Нідерландах у сім’ї директора християнської початкової школи. Майбутній художник отримав професійну освіту в Державній академії мистецтв в Амстердамі та починав свій професійний шлях як вчитель малювання у початковій школі.  

Дослідники стверджують, що ранні роботи Мондріана зовсім не схожі на картини, з якими він асоціюється у сучасників. Спершу Піт захоплювався манерою письма старих голландських майстрів, та намагався їх наслідувати. Він часто пише пейзажі рідної країни, змальовує природу, вітряки, заходи сонця. З часом його пейзажі трансфоруються, і стають більш схожими на роботи імпресіоністів. Наприклад, чи не нагадує вам роботи Ван Гога відома картина «Червоне дерево» Мондріана 1908 року?

У 1911 Мондріан брав участь у Міжнародній виставці сучасних художників, де побачив кубістичні твори Пабло Пікассо, Андре Дерена та Жоржа Брака. Так Мондріан сам почав експериментувати з формами і спрощувати їх. По-різному поєднуючи площини зображуваних предметів, він домагався враження структурної, ритмічної ясності. Поступово з його робіт практично зникає реальна форма.

У 1912 році Мондріан переїжджає до Парижа – міста новаторів, бунтарів та імпресіоністів. Не дивно, що стиль та манера письма художника починає змінюватися: Піт відходить від реалізму, захоплюється кубістами та, особливо, заглиблюється в геометричні форми. Він відчуває зміни, що відбуваються у світовому мистецтві, і Париж був у самому центрі.

У Парижі Мондріан знаходить однодумців – архітекторів, художників та скульпторів, з якими створює мистецьку групу «Стиль» (нід. – De Stijl). Її учасники, серед яких були архітектори Якоб Ауд, Герріт Рітвельд, скульптор Жорж Вантонгерло та Тео ван Дусбург, пропагували ідею «чистих» форм у мистецтві: від архітектури до живопису. У творах мистецтва, на думку учасників, немало бути нічого зайвого, що може відволікати від суті. Таким чином, усе спрощувалося до простих геометричних ліній та «чистих» кольорів. У цей період і формується Мондріан, якого ми знаємо сьогодні: великі полотна з квадратами різних кольорів, що розділені чорною лінією.

Впродовж свого життя Мондріан переїжджав у різні країни, встиг повернутися додому до Голландії, назад до Парижа, тоді до Британії. Кінцевою точкою для Піта стала Америка, де він досяг вершини свого успіху. Помер художник 1944 року від запалення легень в Нью-Йорку.

---

Піт зміг досягти фінансового успіху незадовго до смерті, вже у США, куди він переїхав у 1940 році, рятуючись від Другої світової. Тут у 1942-ому з успіхом пройшла його перша в житті персональна виставка. У США художник працював над великими композиціями: «Нью-Йорк-сіті», «Бродвей бугі-вугі», «Перемога бугі-вугі». Мондріана любили в Америці, та називали найвідомішим іммігрантом. У Нью-Йорку Мондріан також працював над створенням своєї майстерні. Сьогодні Голландія визнає Мондріана одним з найвідоміших своїх художників.

---

Малювати пласкі геометричні картини – не найприбутковіша справа у середині 20-го століття. Так, Мондріан вже був достатньо відомим за життя, його запрошували на великі виставки. Проте, фінансову стабільність йому довгий час забезпечували акварельні натюрморти.

Як ми вже згадували раніше, Мондріан досягнув фінансового успіху вже незадовго до смерті в Америці, і продовжує впливати на світове мистецтво та високо цінуватися. У 2015 році його роботу Composition No III, with Red, Blue, Yellow and Black продали на аукціоні в Нью-Йорку за рекордні для робіт художника 50,6 мільйонів доларів. До слова, попередній рекорд вартості картини художника – 27, 6 мільйонів доларів.

---

То що означають усі ці відомі «мондріанівські» квадрати, де тут краса та зміст? У розрізі усієї творчості можна побачити, як художник від реалістичності та імпресіонізму перейшов до абсолютної абстракції. Чому?

Для того, аби зрозуміти Мондріана краще, варто зрозуміти принципи «неопластицизму» – напрямку абстракціонізму, який власне і винайшов художник у період існування його групи «Стиль». Фактично, це один із ранніх напрямків абстрактного мистецтва.

Представники неопластицизма шукали «універсальної гармонії» в мистецтві. Тому в їх живописних творах лінії перетинаються перпендикулярно, палітра обмежується червоним, синім і жовтим – трьома чистими основними кольорами зі спектру. Допускаються також білий, чорний і сірий кольори. Усі зображення пласкі, ніякої тривимірності та глибини форм. Таким чином досягається гармонія, незалежна від окремої людини.

Таким чином, для робіт Мондріана характерно:

• виключення всього поверхневого, випадкового;
• домінування елементарних геометричних форм;
• лінії перетинаються лише під прямими кутами;
• обмежене використання кольорів;
• досягнення рівноваги поєднаннями форм і кольорів;
• виключення індивідуального.

Велику кількість робіт Мондріан писав, обводячи чорною лінією кольорові квадрати. Уявіть, що квадрати – це світло, що пробивається крізь щілини. Або спробуйте відчути ритміку в його роботах.

У своїх пізніх картинах, вже у Нью-Йорку, художник застосовує подвійні лінії, відходить від чорної лінії та квадратів-блоків. Його роботи більш схожі на текстильні патерни.

До речі, ви могли помітити, що чистота ліній, та базові червоний-жовтий-синій кольори дуже нагадують нам стиль німецької школи архітектури та мистецтва Баухаус. До слова, власне видавництво школи ще у 1925 році видало книгу Neue Gestaltung, де були зібрані письмові роботи Мондріана на тему філософії форм та кольору.

---

Картина Composition II in Red, Blue, and Yellow 1930 року, мабуть, є символом загальної асоціації зі стилем Мондріана. Тут є все: чорні лінії-рамки, що перетинаються під прямим кутом, базові кольори, багато білого. Цю роботу художник створив на піку праці та своїх філософських пошуків «чистих форм». Цікаво, що усі геометричні елементи на картині не обведені по периметру чорною лінією – є відчуття, що вони продовжуються далі у просторі. Просто ми цього не бачимо. На сьогодні картина зберігається у Національному музеї в Белграді.

---

Мондріан – один з небагатьох художників, що продовжує прямо впливати на масову культуру. Ви могли зустрічати референси до Мондріана, дуже схожі кольорові поєднання та композиції у рекламі, дизайні сайтів, одягу чи навіть будинків. І все це, навіть не здогадуючись про існування самого художника.

Картинами художника надихався не менш легендарний французький дизайнер Ів Сен Лоран. У 1965 він створив колекцію The Mondrian Collection, що надихалася працями модерністів. Шість коктейльних суконь А-силуету в колекції повторювала ритміку, патерни та кольори з робіт Мондріана. Таким несподіваним чином Мондріан «потрапив» на обкладинку Vogue.

Пізніше, до творчості Мондріана звернулася Міучча Прада, та у 2011 році створила колекцію осінь-зима, що запозичила багато з творчості голландця.

Несподівано, проте Мондріан вплинув і на музичну галузь. За життя він був фанатом музики та джазу зокрема, та навіть створював картини з відповідними назвами («Бродвей бугі-вугі»). Естетика робіт художника надихнула, наприклад, гурт Coldplay у 2005 році підібрати обкладинку до альбому X&Y схожу на роботи Мондріана. А White Stripes створили цілий  альбом, названий на честь мистецької групи Мондріана «Стиль», або ж De Stijl. Стилістика його подачі дуже нагадують нам Піта.

Мондріан сформував та вплинув на розвиток цілої течії абстракціонізму, що пізніше подарувала таких художників Марк Ротко чи Рой Ліхтенштейн. Останній, до речі, створював власні варіації на тему робіт Мондріана.

Можливо, увесь секрет Мондріана в простоті та універсальності. Його роботи ідеально застосовувати у дизайні інтер’єрів, декоративних предметах чи одязі.  Або ж в тому, що кольори та лінії здатні викликати більше емоцій, ніж нам здається з першого погляду.