[ads-pc-2]

“А запросімо в гості до нас філолога”, – подумали ми в Inspired… і запросили :) Юлія Джугастрянська, чию доповідь на TEDx ми колись публікували, поділилася своїм баченням книговидання та улюбленими книжками, розповіла про те, чого їй бракує у видавницькій практиці вітчизняного ринку книговидання – і просто поділилась хорошим настроєм:

– Доброго дня, Юліє! Розкажіть нашим читачам трішки про себе і про те, чим займаєтесь, а також про те, яке місце література посідає у Вашому житті.

– Мене звуть Юлія Джугастрянська. І я люблю тексти :) Читати, аналізувати, створювати, перетворювати. Так, це, насамперед, тексти книг і все, що пов’язано з літературним процесом, книговиданням і книгорозповсюдженням загалом. Відтак беру участь у сучасному книжковому житті як літературний критик, книжковий експерт, перекладач.

Маю досвід промоції: попередні 4 роки працювала куратором конкурсу «Коронація слова» – допомагала текстам романів знайти свого читача. Це чудова практика роботи з книжкою й автором на різних етапах: від рукопису до бестселера.

І так, звичайно – кандидат філологічних наук, член Національної Cпілки письменників, викладаю в КУБГ, досліджую психологію читання і вплив тексту на людську психіку.

Люблю море, гори, небо й ліс. Люблю дорогу і щирих людей.

Література у моєму житті була завжди. Художня, фахова, читання, обговорення, писання, зрештою, теж :) Це така ж питома частина мого життя, як мандри, робота з людьми.

– Чи багато книжок читаєте щомісяця? Які останні 2-3 книги прочитали і чим вони сподобалися (або не сподобалися)?

– Кількість книжок на місяць? От і нагода хоч раз підрахувати :) Випадає по-різному. Можу читати кілька книжок водночас. Інколи відкладаю якусь книжку до слушного часу, потім повертаюся. В середньому виходить книжок 5-7. Це із фаховими.

Скажімо, зараз у мене «в обігу» три суто наукових: літературознавство і психологія, дві художні й одна науково-популярна. З-поміж них найчастіше обговорюю прочитане з Тіма Ву «Головний рубильник», Пeетера Торопа «Тотальний переклад» і Сiдні Лендау «Словники: мистецтво та ремесло лексикографії». Чому саме їх? Тому що зі студентами на лекціях :)

У всіх трьох мені насамперед подобається чіткий, послідовний і зрозумілий виклад. Їх легко використовувати як матеріал до занять. Плюс – новизна думок, цікаві факти. Несподіваний підхід до історії розвитку технологій у Тіма Ву. Коли розповідаєш про інноваційні розробки з точки зору їх впливу на культуру та економіку – відомі речі сприймаються геть по-іншому. Мені імпонує широкий мультидисциплінарний підхід до перекладу Пеетера Торопа. Лендау ґрунтовно і водночас доступно розглядає словникарство як прикладну дисципліну. Про науку і техніку теж можна писати захоплююче – як виявилося.

А художні читаю суто для власного задоволення. Одну, паперову, читаю вдома, з помітками й закладками, іншу – з телефону, завжди маю при собі і втішаюся за будь-якої зручної нагоди.

– Як оцінюєте стан справ у царині вітчизняного книговидання? Чого Вам, як читачеві, бракує на полицях українських книгарень? Що можна було би змінити і чи можуть читачі / покупці книжок це змінити?

– О, так і передчувала одвічне питання. Стан справ у вітчизняному книговиданні я не оцінюю – радше у ньому живу. Взаємодію з видавцями й авторами, спілкуюся з критиками. Перекладаю, рецензую, аналізую, рекомендую. І намагаюся робити свою роботу максимально якісно.

На даний момент для вітчизняного книжкового ринку я – активний читач, тобто працюю і частенько відпочиваю з книгою. А тепер увага: з перерахованих вище книжок, які в мене «в актуальному обігу», українською надрукована аж одна. Дякую видавництву «КІС» за «Словники» :)

Мені бракує актуальної фахової книжки в якісному українському перекладі. Не тільки гуманітарного напряму, але й технічного, бізнесового. Може, вона і є: я не встигаю всього відстежувати. Тому хочеться хороший інтернет-сайт, де можна було б оперативно отримувати інформацію про книжкові новинки в Україні та способи їх придбання. Бо поки що на зміну радянському «самвидаву» приходить «сампродав». Днями дізналася з Фейсбуку, що в колеги з іншого міста вийшла монографія, написала їй з питанням придбання, тепер чекаю, поки мені поштою прийде книжка напряму з рук автора. Отакий «інтимний досвід читача» вимальовується :)

Як можуть змінити цей стан справ читачі? Я дотримуюся ідеї свідомого читання. Її починав обґрунтовувати Мортимер Адлер, але загалом у різний спосіб озвучували і письменники, і книгопродавці, і вчені. Важливо розуміти, що ти читаєш і навіщо. І сміливо про це говорити.

Зараз щороку у світі виходить біля мільйона найменувань книжок. В Україні – близько 20 тисяч. Не те щоб прочитати – зорієнтуватися складно. А кожну ж із них автор пише, планує, виношує, виписує, проживає її так чи інак. Видавець збирає ціле дійство – редакторів, дизайнерів, верстальників. Усі вони теж по-своєму викладаються. Книгопродавець налагоджує логістику, маркетинг, влаштовує акції, разом із видавцем організовує презентації, автор витанцьовує на публіку. Проводяться різні фестивалі, ярмарки. І весь цей карнавал твориться заради кого? Задля читача. Те, за що читач проголосує гаманцем сьогодні – завтра з’явиться на полицях, в асортименті та модифікації. Завтра починається сьогодні. Читач керує книжковим ринком. Кожен із нас впливає на стан книжкової справи в Україні, коли купує і читає книжку. Саме цю книжку – саме цього автора, жанру, профілю, саме в такому видавничому оформленні, врешті-решт. І досить перекладати відповідальність за цей вибір на когось – державу, книгарні, рекламу, Росію, Євросоюз… :)

– Яка книга у Вас найулюбленіша і чому?

– У різні періоди життя різні книжки стають найулюбленішими. Та, яка надихає мене на даному етапі – та для мене й найкраща. Важливі внутрішні цінності, які в мені озиваються під час читання. Їх можуть транслювати різні книги. Для мене Алан Маршал, Антуан де Сент-Екзюпері, Ірвін Ялом, Володимир Винниченко, Габріель Гарсія Маркес і Вера Генріксен пишуть про те ж саме, тільки різними мовами, словами – саме тими, які мені потрібні зараз.

– Як ставитесь до того, що зараз люди все частіше читають книги в електронних форматах, а не на папері? Це якось впливає на популярність та доступність книги?

– До електронної книжки ставлюся цілком спокійно. Цифра чи папір – це лише форма буття. Важлива цінність самого читання. Я легко можу уявити, як мої діти (навіть не онуки) володіють величезними електронними бібліотеками, ідеально структурованими, з надзручним пошуком, персонально налаштованою системою власних приміток і цитат – хоч і з 3D ілюстраціями. При цьому сама люблю паперову книжку – дотик, запах, колір, зрештою, з неї я вчилася читати.

Зараз читаю однаково легко з екрану і з паперу. Для мене це різні якості задоволення. У дощову погоду приємніше взяти листування Стуса на сайті, ніж їхати за ним у бібліотеку; купити кембриджську статтю навіть у pdf, ніж чекати невідомо скільки на примірник і то, якщо пощастить його десь-якось розшукати. Натомість почитати вірші Стуса для душі хочеться з паперу, а не з монітора. Вважаю, що полегшення доступу до тексту грає на його користь і збільшує популярність – однозначно. Інша справа, яка якість цього доступного тексту. Світовий досвід прямого поширення книжки (коли автор продає текст напряму читачеві через Мережу) наразі свідчить, що інституція видавців нам буде потрібна ще довго – вони виконують роль експертів, виступають певною гарантією якості твору.

– Які 3 книги Ви б порадили прочитати кожному?

– Завжди читати ті, які відгукуються – без озирань на популярність, масовість, елітарність, жанр, моду тощо. Я не даю конкретних порад – із тих самих міркувань, що і не виділяю найулюбленіші книжки. У цьому сенсі я типовий філолог спеціальності 10.01.06 (теорія літератури) – вважаю, що кожен читач у кожній книжці читає про себе самого.

–Дякую за цікаву розмову! Наостанок – коротке побажання для читачів Inspired

– Прочитай себе :)

Фото: зі сторінки Юлії Джугастрянської