[ads-pc-2]

Дo цього часу нашими гостями були окремі люди чи автори блогів і ще ніколи – одразу троє людей. Ми тут упіймали і трішки поговорили з трьома дівчатами зі столиці: про те, як їхні “дівчачі” балачки переросли в блог – часом претензійний та провокаційний, але точно не схожий на звичні блоги, які ведуть жінки та дівчата в Уанеті (тобто ні слова про макраме, муліне, канапе, маскрапоне та картаті ковдри, підвіконники й дощ). Хоча знайомство буде неповним: лише імена і ніяких прізвищ. Не те щоб дівчата були дуже скромні чи конспірувалися, але має ж залишитись бодай якась інтрига.

– Для початку поговоримо про ваш блог: у кого виникла ідея The Devochki, і як взагалі все це почалося? Цей блог – це плід колективної творчості чи індивідуальний задум? Скільки людей дописує? А то мене вже низка знайомих запитували, чий це блог, а я не знаю про вас нічого (зізнавайтесь: за вами, напевно, окремий бюджет і якийсь олігарх, зараз у контент-індустрії ніяк не можна без олігарха…)

– Ми багато спілкувались у Фейсбуці в робочий час (обговорювали український фешн-блогінг, чоловіків і своє життя), а одного разу перечитали кілометрову стрічку повідомлень – і вирішили, що з того може вийти непоганий блог. А потім якось так склалося, що нам вирішили писати, малювати та допомагати інші “дєвочкі”. А найбільш дивне ― нас почали читати. Олігарха в нас поки немає, але ми не проти його появи. Ми – це три дівчинки: Оксана, Юля та Дарина. Ми придумали The Devochki, намагаємось робити в інтернеті те, чого нам раніше не вистачало.

– Читав вас, і склалося враження, що «Девочки» – це такий проміжний варіант між «дорослим» Metropol та хуліганським W-O-S, тільки для жіноцтва ніжних 20-25 років. Я маю рацію чи глибоко помиляюсь? Чому так багато текстів про секс та алко-? Наче Буковскі в лайт-версії читаю. П’єте через розбите серце?

– Добре, що ми тобі якийсь локальний фешн-блог не нагадуємо чи лайфстайл-видання. У такому випадку наше серце точно було б розбите. Чого так багато текстів про секс та алкоголь? Ну, певно, тому що ми це любимо. Можливо, ми когось здивуємо, але і після 25 дівчата рідко втрачають цікавість до сексу та алкоголю. Якщо втрачають, то можна одразу в домовину лягти, наприклад. Одразу в день народження (до речі, гарна альтернатива звичайним святкуванням). Ми просто пишемо про те, що нам здається смішним та важливим, і про що інші українські блогери чомусь намагаються не писати. Сам же кажеш: Metropol – дорослий, W-O-S – хуліганський, а ми – The Devochki. Можна скільки завгодно аналізувати, хто на кого схожий і чим, а завтра все стане з ніг на голову. В цьому вся родзинка інтернету.

І ні ― дівчата не п’ють через розбите серце, а тому, що люблять хороше вино. Серця цілі та здорові.

– Чим у звичайному житті займаються The Devochki? У вас же в кожної поза інтернетом є робота якась ― от про неї пару слів хоча би (прізвища називати не будемо: раптом ваш роботодавець не знає про ваш блог)

– Юля працює в секретному американському проекті, Ксюша – на відомому телеканалі, а Дару – в передовій діджитал-аґенції. До цього у всіх нас був досвід роботи в журналістиці (тому ми багато критикуємо помилки інших).

– І власне від “інтернетів” – до літератури. Що читає команда The Devochki (жанри, автори, стилі)? Які три книги кожна з вас могла б порадити нашим читачам і чому?

Юля: За нашими постами, гадаю, зрозуміло, що на нас вплинули певним чином Ремарк та Буковскі. Без Ремарка я не можу прожити місяць, наприклад. Наливаю собі вина, беру не дивлячись будь-який твір, відкриваю на першій-ліпшій сторінці – і читаю. А якщо пити не хочу, то перечитую “Гаррі Поттера”. Дивне поєднання, але то правда. Три книги порадити не можу: це буде неповага до інших частин “Поттера” та інших творів Ремарка.

Оксана: Я читаю художню літературу, дуже люблю гарні вірші, до речі. Єдиний автор, якого я зможу читати завжди – Франсуаза Саган; дуже зворушливо ставлюсь до Булгакова та Ремарка. Час від часу читаю сучасну літературу та речі, що “на хвилі” – заради інтересу, – але часто не дочитую такі книги до кінця. Я б порадила прочитати «Слово живое и мертвое» Нори Галь (дійсно спасибі тим, хто цю книгу порадив мені), з приємного та корисного – «Милого друга» Мопассана та оповідання О. Генрі – з просто приємного.

Дарина: Правду кажучи, перша книга, що спадає на думку, як би не дивно це звучало, – «Фінансист» Теодора Драйзера. Так склалося, що все дитинство я провела у бабусі, а у неї інших розваг, окрім велетенської бібліотеки, було не знайти. От і доводилося ковтати книги одну за одною. Після того, як з моїх рук була передбачливо забрана випадково знайдена мною «Основний інстинкт», я засіла за «Фінансиста». З того часу я намагаюсь перечитувати її раз за декілька років. Коли мені було 13, я подужала книгу тільки до моменту отроцтва головного героя, за деякий час – більше прочитала. Він дорослішає разом зі мною, і в цьому щось є. Ще одна моя маленька примха: відкриваючи нову книгу, я маю обов’язково прочитати останнє речення. Нещодавно добралася до «Волхва» Фаулза – і це була любов з першого погляду. Останні слова надовго засіли в голові:

cras amet qui numquam amavit

quique amavit cras amet

“Завтра познает любовь не любивший ни разу, и тот, кто уже отлюбил, завтра познает любовь” (лат.)

Абсолютне потрапляння в душу та серце.

– Книги читаєте паперові чи електронні? І чому саме їх?

Юля: Тільки паперові: я і так 12 годин на добу дивлюсь у монітор.

Оксана: Я читаю більше з телефона зараз: це зручно в транспорті або коли на когось чекаєш. Але все одно люблю паперові книги, завжди тримаю біля ліжка кілька книжок для хорошого сну.

Дарина: Я – найпалкіший прихильник паперових книг. Ніякий комфорт, ергономіка та інші розумні слова не можуть порівнятись із запахом книги та тактильними відчуттями під час читання.

– Чи є якийсь твір, який би порадили прочитати усім, незалежно від віку та літературних вподобань?

Оксана: Оповідання О. Генрі: не вірю, що є люди, яким вони можуть не сподобатись.

Дарина: Це як запитати про улюблену пісню чи фільм. У мене язик не повернеться виділити окремого автора чи твір серед безлічі інших. А можливо, я просто не прочитала ще таку книгу – хтозна.

– Що вас засмучує в сучасній літературі?

Юля: Те, що я не можу змусити себе її читати.

Оксана: Відсутність хороших сюжетів, погані тексти та передбачуваність.

Дарина: Я не вважаю себе компетентною в цьому питанні, в бібліотеці бабусиній не знаходила таких книг, а на даний момент все, що читала з сучасного – це твори Жадана, Андруховича та Каті Бабкіної. Засмучує ― не читай.

– Наостанок – декілька коротких, але суттєвих побажань читачам Inspired

Оксана: Не будьте надто серйозні та надто позитивні.

Дарина: Як казав Бук’: «Some people never go crazy. What truly horrible lives they must lead». Трохи з’їжджайте дахом, приймайте зміни із розкритими обіймами та залишайтесь завжди вірними самому собі. Піс, лав, Елвіс!

Юля: Не витрачайте свій час, вчасно викидайте нецікаві книги та йдіть від нецікавих людей. І не бійтесь по сто разів повертатись до цікавих. Адже ми всі скоро помремо.

Ілюстрації та колажі взято з блогу The Devochki (а також не втримались від одного фото)