[ads-pc-2]

При слові “веб-дизайнер” кого ви собі уявляєте? Людину в розтягнутому светрі з “творчим безладом” на голові, в замацаних окулярах та з олівцем за вухом, котра сидить з графічним планшетом в руках за iMac і по 12 годин на день щось малює, “валить” дедлайни і по 100 разів переробляє один сайт?

Наша сьогоднішня співрозмовниця – чудова дівчина, котра спростовує 99% усіх стереотипів про “сидячий-лежачий” спосіб життя та роботи веб-дизайнера. Знайомтесь: Тетяна Воронова – веб-дизайнер у TemplateMonster Russia, відомій ІТ-компанії з виробництва шаблонів для сайтів. Живе і працює в Україні, мандрує світом, читає різні книги й минулими вихідними пробігла напівмарафон. Втім – про все далі:

– Привіт, Таню. Для початку розкажи трохи про себе і про те, чим займаєшся по життю

– Працюю дизайнером у доволі відомій IT-компанії, дуже-дуже радію з того, що обрала саме цей вид діяльності, хоча освіта в мене економічна; не уявляю свого життя без мандрівок та спорту і готуюсь пробігти марафонську дистанцію. Моє життєве кредо: “все можливо”. Якщо завтра мені треба буде зробити щось, чого я ще не вмію, я навчуся і зроблю це. Я люблю піднімати свою власну “планку,” щоб робити те, що спочатку робити боюсь, і ставати краще.

– Поширений стереотип про те, що дизайнер – це творча професія, яка щоденно вимагає чогось нового та яскравого; але ж щодня шукати натхнення складно? Як тобі це вдається? Де шукаєш джерело для креативу та ідей?

– Зізнаюсь, що моменти блискавичного вирішення завдань, коли в голові сама створюється картинка, котру достатньо перенести на “чистий аркуш” у Photoshop, бувають вкрай рідко. Особливо, коли процес дизайну поставлено “на потік.” Тому натхнення треба шукати, дуже часто вивчаючи приклади гарних якісних робіт. Це можуть бути банери, рекламна чи друкована продукція, фотографії, дизайн пакування відомих брендів чи портфоліо відомих дизайн-студій. Складно щодня вигадувати щось нове, але завжди можна “відштовхнутись” від чиїхось ідей і розвивати їх по-своєму. Головне – це бути уважним до деталей.

– Що зазвичай читає веб-дизайнер? Що взагалі має читати дизайнер і що полюбляє читати (в твоєму випадку)?

– Якщо говорити про грамотний дизайн, то тут без теорії обійтися неможливо. З тих, що читала: «Веб-дизайн» Дмитра Кірсанова, «Не змушуйте мене думати» Стіва Круга, книга про правильну побудову сайту то основи юзабіліті, «Ководство» Артемія Лєбєдєва (куди ж без нього). Якщо говорити про тенденції веб-дизайну, то писати про них в книгах не має жодного сенсу: дуже часто вони змінюються – тут більше підійдуть різні тематичні веб-ресурси на кшталт SmashingMagazine, Habrahabr, ProDesign тощо.

– Які книжки найулюбленіші? Що могла би порадити нашим читачам прочитати найближчим часом?

– Читаю все: від історій успішних стартапів до дитячої літератури :). Остання прочитана мною книга – казкова повість австралійського письменника Алана Маршалла “Шепіт на Вітрі”. Я на неї випадково натрапила, сподобалась назва – і вирішила прочитати. Виявилось, що читати дитячі твори в “недитячому” віці доволі складно через незвичну для нас, дорослих (котрі звикли все ускладнювати), простоти у викладенні. Автор вживає цікаві алегорії, котрі будуть цікавими не лише для дітей, але й корисні для емоційного зростання дітей та дорослих. Дуже вразила книга Рея Бредбері “Вино з кульбаб”: вона надихає цінувати кожен момент нашого життя і не зупинятись перед невдачами.

– Від дизайну – до захоплень. Знаю, що, починаючи із зими, ти бігаєш чималі дистанції й навіть до марафону готуєшся. Розкажи про це докладніше: звідки раптом виникла ця несподівана ідея? Наскільки важко почати?

– Почалося все із простої ходьби у тренажерці. Потім перейшла на нетривалі пробіжки, але ні тривалих дистанцій, ні марафону я не планувала. Моя перша пробіжка на 12 км, з якої, власне кажучи, і почалося моє захоплення бігом, була такою собі спробою “піти” від неприємних переживань, котрі я на той час мала у своєму житті. І це спрацювало! Після тих 12 км зупинитись в бажанні бігати було вже складно. Пробіжка дає так багато, і це не лише хороша фізична форма. Бігати – це вживати найкращий антидепресант: біг виховує сильну особистість, допомагає зростати над собою, і найголовніше – це найдоступніший вид спорту для практично будь-кого.

Ідея пробігти марафонську дистанцію спочатку прозвучала від мене як жарт (як відповідь на питання, чому це я раптом так багато бігаю:) ). Але того ж вечора я подумала: “А чому б ні?!” І рішення було прийняте. Тепер я тренуюсь за спеціальним графіком із підготовки до марафону. Там треба чергувати біг із велосипедом та фітнесом. Днями планую пробігти свій перший напівмарафон (Примітка: на момент запису цього інтерв’ю це було ще в планах, але 2 червня Таня пробігла дистанцію в 25 км в межах міста).

– Зараз є чимало різної літератури про біг і заняття спортом. Які книги ти могла би рекомендувати тим, хто теж захопився цією ідеєю й хоче бігати чи взагалі займатись аматорським / напівпрофесійним спортом?

– Ключове, з того, що можу порадити, – це “Народжений бігати” (“Рожденный бегать”) Кристофера Макдугала, “Біг з Лідьярдом” Артура Лідьяра та Гарта Гілмора. Ну а якщо вам потрібне натхнення для того, щоб просто почати, то безумовно підійде розповідь Харукі Муракамі про його любов до бігу, про досвід подолання дистанцій та марафонів, що описаний в його книзі – російською в перекладі “О чем я говорю, когда говорю о беге”. Нещодавно я також відкрила для себе блог Маші Мюллер, яка теж готується до марафону. Завдяки їй та її блогу я зрозуміла, що пробігти марафонську дистанцію – не така вже й божевільна ідея.

– Таню, дякую за розмову. Наостанок, традиційно: побажання читачам Inspired

– Шукайте, пробуйте, ставте нові цілі, падайте, піднімайтесь, але ніколи не зупиняйтесь.

Фото – зі сторінки Тані Воронової у Facebook