[ads-pc-2]

Тривалий час автором цього твору вважався Брем Стокер, творець Дракули літературного та інших монстрів і жахіть європейської класики. Але насправді “Спокуту Сатани” написано… жінкою на ім’я Марія Кореллі. Втім, це її літературне псевдо: справжнє ім’я – Мері Маккей, і була вона дочкою шотландського поета Чарлза Маккея. Справедливо буде зауважити, що її твори “Роман двох світів” та “Вендета” зажили неабиякої популярності у читачів; однак головним “героєм” сьогоднішньої оповіді буде не ця її літературна спадщина, а роман кінця ХІХ століття, котрий і нині входить до скарбниці європейської та світової літератури.

У центрі розповіді – одвічний конфлікт між Генієм та Злодійством, а також Грошима і Совістю. Молодий, перспективний, але дуже бідний письменник Темпест (промовисте прізвище героя підтвердиться його натурою та вчинками) животіє на останні копійки і мріє, що щасливий випадок допоможе йому розкрити власний талант.

Щасливий випадок підвертається: з’являється вельможний пан і дарує йому багатство та вплив. От тільки пан – Сатана, а його дари – то чергова спроба віднайти віру у людство та спокутувати гріх Люцифера і повернути втрачений рай. Чи варто говорити про те, що до раю Люцифер, син Ранка, не повернеться, бо замість розкриття таланту молодий письменник розтратить усе на розпусту, витребеньки та марнославство?

“– Ви забуваєте, друже мій: ніхто не може постановити, що таке порок і що таке чеснота. Вони подібні до хамелеона… Авраам мав двох чи трьох дружин і кількох наложниць, а він, за Святим Письмом, був людиною доброчесною; тоді як лондонський лорд за наших днів має одну дружину і кількох наложниць…проте вважається жахливою особою”.

Україномовний переклад роману від Люцини Хворост 2006 року радує надзвичайно насиченою і “неклішованою” мовою, цікавими зворотами та прикметниками (не той випадок, коли слова “кожен” та “гарний” будуть переслідувати вас щосторінки). Окремо зверніть увагу при прочитанні книги на жіночі образи. Коханка та поетеса – дві жінки, котрі теж втілюють Абсолютне Зло та Абсолютну Чесноту в цій книзі.

Кому читати: шанувальники “Шагреневої шкіри” та “Портрета Доріана Грея” точно знайдуть для себе в книзі знайомі мотиви та зможуть порівняти те, як різні автори опрацювали одну і ту ж тему. Ну і, звісно, варто читати тим, хто в черговий раз шукає відповіді на одвічні питання про співмірність і відносність Добра і Зла у нашому житті.