Меню & пошук

15 цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана

15 цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана

Про Донбас, кохання, самотність та літературу


Inspired спільно із видавництвом Meridian Czernowitz пропонує підбірку цитат з нової збірки віршів Сергія Жадана «Антена», яку поет презентуватиме в Києві 14 вересня.


«Антена» – 80 нових віршів, написаних автором упродовж останніх двох років. Ілюстрації до збірки зробив харківський художник Гамлет. Невідомо, на чому тримається чутливість «Антени», але це 80 спроб упіймати коливання повітря, вловити перетікання в просторі невидимих радіохвиль, відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким ми дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії – ранковими новинами.


1.

Хлопчик лишає батьківський дім,

як ранкове сонце лишає тьму.

На кожному з нас, тесле, стоїть тавро, тавро любові і самоти.

Коли в тебе народиться син, він пояснить тобі чому.


 

2.

Коли вона засинала йому на плечі,

сни приходили до неї із потойбіч.

І тому, що він міг торкатись її лише вночі,

він і любив ніч,

найбільше любив ніч.


3.

Ти ж бачиш, як їй важко бути з усім цим самій?

Що там собі думають твої святі?

Хай її смуток буде також і мій.

Крім неї, в мене нічого немає в цьому житті.


4.

Моя любов, як ця осіння смола.

Де ти була, любове, коли нас убивали, де ти була?

Скільки ти ще проступатимеш крізь отвори у повітрі?

Скільки ти ще проростатимеш із випаленого тла?

Той, хто створив цей світ, не враховував зла.


5.

я хочу, щоб сонце стояло над кораблями,

щоби птахи відбивались на поверхні озер та боліт,

щоби ти й далі скріплювала собою весь цей світ.

Весь цей світ.

З радощами і жалями.

6.

Зима добігає кінця, попереду півжиття ще.

І обрис гори за рікою, мов обрис її плеча.

І тут ніхто її не пам’ятає, хоча

саме її забути було найтяжче.


7.

Я запам’ятаю світло – тепле й дражливе,

запам’ятаю червоне повітря в синіх кварталах,

а ще запам’ятаю, що все головне і важливе

ти залишив між слів – у паузах та інтервалах.


8.

Історії про любов завершуються того ж таки

вечора, десь на вулиці, коли їм обом стає

так самотньо, ніби холодним долоням,

схованим у різних кишенях пальта.


9.

чоловіки закохуються так,

як кити вистрибують на берег –

без жодного шансу на повернення.


10.

Цілуйся з тими, хто ні в що не вірить,

цілуйся з тими, хто втратив мужність.

Даруй їм рештки солодкого кисню.

Даруй повітря

тим,

хто задихається.

11.

Політика – це любити тоді, коли лякає

саме слово любов, коли не шкодують бранців.

Релігія – це відчути на дотик, своїми руками,

як знімаються шви із того, кому не давали шансів.


12.

Птахи над ними завмирають щоразу –

чутливі, як слухові апарати.

Бути соняшником в полях Донбасу –

це знати, як жити й за що помирати.


13.

За дві тисячі років людство зрадило всіх своїх геніїв.

Світ заплутався в спробах виправдатись.

Світ виявився безнадійно непристосованим до життя.

Для свого виправдання він вигадав художню літературу.


14.

Я хочу знову відчути, як відігріваються й болять

березневі ріки під крижаною обновою.

Навіть якщо голос її складатиметься з проклять,

хай ці прокляття звучать моєю мовою.


15.

Дякую тобі за те, що в цьому світі принципових і рішучих,

тих, хто заганяє себе в капкан, спеціально для того,

аби потім гризти собі задню лапу, гнівно виючи від обурення,

в цьому світі тих, хто завжди має щось сказати,

хто ніколи не промовчить,

бодай щось можна заримувати,

щоби потім претензії були саме до римування.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: