10 цитат із книги про мистецьку тусовку 90-их «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище»
10 цитат із книги про мистецьку тусовку 90-их «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище»
Ця спроба «сховатися в мушлі» стала реакцією на соціальний переворот.
[ads-pc-2]
Дослідницька платформа PinchukArtCentre представила свою першу книгу «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище», що присвячена відомому київському сквоту Паризької комуни. До книги увійшли статті, що розкривають історію сквоту, аналізують діяльність його учасників, а також досліджують значення Паркомуни як явища в цілому. Inspired пропонує 10 цитат із книги, що розповідає чим жила арт-тусовка 90-их.
1.
У своїй мистецькій практиці Паркомуна — продукт пізньорадянської культури, позначеної ідеологічними послабленнями, новими умовами життя, що воднораз означили і присмерк радянської доби, відкривши простір для нових форм буття.
2.
Паркомуна — це історичний етап, законсервований у часі й просторі соціальнокультурний осередок. Феномен Паркомуни цікавий, мабуть, насамперед не впровадженням нової мови у мистецтві, а новою соціокультурною моделлю мистецького гуртожитку.
3.
У такій ситуації безпритульності художники знайшли прихисток у сквоті, де вже було створено альтернативний світ. Ця спроба «сховатися в мушлі» стала реакцією на соціальний переворот.
4.
Головним для молодих художників стало те, що вони були іншими, не такими, як попереднє покоління.
5.
«Паризька комуна» — це лише частина мистецького життя Києва кінця 1980-х — 1990-х років, чотири роки особистого і творчого життя кожного учасника спільноти, які, без сумніву, вплинули на їхню дальшу творчість.
6.
Мешкаючи і працюючи разом, художники перебували в однаковій ситуації впливів і пошуків та створили, по суті, герметичне коло, всередині якого вони апелювали одне до одного і впливали одне на одного.
7.
Ознаками втечі від реальності так само є пальми, екзотичні пейзажі і дикі тварини, які повсякчас трапляються у творах представників «Паризької комуни». Художники шукали теми поза соціально-політичним полем.
8.
Жорсткі соціальні й економічні випробування природно стимулюють потяг людей до ірраціонального, у якому вони починають шукати захисту. На хвилі проголошеної Горбачовим «гласності» декриміналізується майже все, заборонене до читання радянському громадянинові, — від книжок розстріляних письменників і контрреволюціонерів до всіляких гороскопів, Олени Блаватської чи «Практичної магії» доктора Папюса.
9.
З погляду психології, колишніх дисидентів можна зрозуміти: вони поклали найкращі роки життя на здобуття державності України і хотіли самі цю державу розбудовувати, керувати нею. Однак тут мусимо констатувати брак стратегічної візії й адекватної оцінки власної компетентності цих людей буремної долі.
10.
Коли сьогодні радянщину у нас намагаються трактувати лише як колонізаторський, окупаційний режим, це — ідеологічне спрощення у більшовицькому дусі.
