Меню & пошук

10 цитат із книги про мистецьку тусовку 90-их «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище»

10 цитат із книги про мистецьку тусовку 90-их «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище»

Ця спроба «сховатися в мушлі» стала реакцією на соціальний переворот.


Дослідницька платформа PinchukArtCentre представила свою першу книгу «Паркомуна. Місце. Спільнота. Явище», що присвячена відомому київському сквоту Паризької комуни. До книги увійшли статті, що розкривають історію сквоту, аналізують діяльність його учасників, а також досліджують значення Паркомуни як явища в цілому.  Inspired пропонує 10 цитат із книги, що розповідає чим жила арт-тусовка 90-их.


1.

У своїй мистецькій практиці Паркомуна — продукт пізньорадянської культури, позначеної ідеологічними послабленнями, новими умовами життя, що воднораз означили і присмерк радянської доби, відкривши простір для нових форм буття.


2.

Паркомуна — це історичний етап, законсервований у часі й просторі соціальнокультурний осередок. Феномен Паркомуни цікавий, мабуть, насамперед не впровадженням нової мови у мистецтві, а новою соціокультурною моделлю мистецького гуртожитку.


3.

У такій ситуації безпритульності художники знайшли прихисток у сквоті, де вже було створено альтернативний світ. Ця спроба «сховатися в мушлі» стала реакцією на соціальний переворот.


4.

Головним для молодих художників стало те, що вони були іншими, не такими, як попереднє покоління.


5.

«Паризька комуна» — це лише частина мистецького життя Києва кінця 1980-х — 1990-х років, чотири роки особистого і творчого життя кожного учасника спільноти, які, без сумніву, вплинули на їхню дальшу творчість.


6.

Мешкаючи і працюючи разом, художники перебували в однаковій ситуації впливів і пошуків та створили, по суті, герметичне коло, всередині якого вони апелювали одне до одного і впливали одне на одного.


7.

Ознаками втечі від реальності так само є пальми, екзотичні пейзажі і дикі тварини, які повсякчас трапляються у творах представників «Паризької комуни». Художники шукали теми поза соціально-політичним полем.


8.

Жорсткі соціальні й економічні випробування природно стимулюють потяг людей до ірраціонального, у якому вони починають шукати захисту. На хвилі проголошеної Горбачовим «гласності» декриміналізується майже все, заборонене до читання радянському громадянинові, — від книжок розстріляних письменників і контрреволюціонерів до всіляких гороскопів, Олени Блаватської чи «Практичної магії» доктора Папюса.


9.

З погляду психології, колишніх дисидентів можна зрозуміти: вони поклали найкращі роки життя на здобуття державності України і хотіли самі цю державу розбудовувати, керувати нею. Однак тут мусимо констатувати брак стратегічної візії й адекватної оцінки власної компетентності цих людей буремної долі.


10.

Коли сьогодні радянщину у нас намагаються трактувати лише як колонізаторський, окупаційний режим, це — ідеологічне спрощення у більшовицькому дусі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: