[ads-pc-2]

Наші батьки – жертви СРСР. Совок сформував їх мислення, поведінку і ставлення до життя. Саме тому їх так важко зрушити з місця, важко впевнити і навчити новому. Якщо сидіти, склавши руки, то вони дуже швидко зав’януть – наче квіти без добрив та поливу. Надихнути життям старшу людину – виклик молодого покоління. Challenge accepted!

Знайомтесь, це Катрич Зоя Іванівна. Їй 60 років. Екс-заступник директора Закарпатського обласного центру зайнятості, а сьогодні – пенсіонер. Народилась в селищі Переметне (Казахстан), в студентські роки переїхала вчитись в Ужгород, де й проживає до цього дня.

Катрич Зоя Іванівна з онукою Авророю

На пенсію Зоя Іванівна вийшла майже миттєво. Заохочення за вислугу років дозволяють їй не думати про завтрашній день. Її вільний час розписано по годинах: це догляд за внучкою, яка проживає в Києві, плавання в басейні, ремонт, зустрічі з друзями, походи в бібліотеку, перегляд інтернету і так далі. Здавалось би, показовий активний пенсіонер, який не здається плину часу, якби не одне але. Зоя Іванівна – самотня людина. Її син живе і працює в Москві, онука – в Києві, рідня – в Казахстані. Skype допоміг скоротити дистанцію з людьми, але чи зможе він замінити спілкування тет-а-тет в реальному житті?

Спостереження за Зоєю Іванівною допомогли мені зрозуміти 10 кроків, які ви можете зробити, щоб ваші близькі відчули радість до життя і почали все з початку.

1. Допоможіть усвідомити проблему

Очевидно, що в системі життєвих координат нашої людини, “за 45 років” – це кінець дороги. За плечами повинні залишитись дивіденди: сім’я, квартира, машина, хороша кар’єра, заощадження. Фундамент життя встановлено, попереду чекають ремонтні роботи, прибирання і підтримка споруди в достойному для існування виді. Зазвичай після цього віку люди збавляють оберти і концентруються на двох речах: фінансовому і освітньому забезпеченні сім’ї. У кого ж немає сім’ї, в того життєві сили повільно втікають геть.

Якщо вам дорогі ваші близькі, то ви повинні стати опозицією до їх способу життя. Пенсіонери-японці відкривають світ заново, постійно подорожуючи в старшому віці. А чим ми гірше? Одна з ключових задач: показати пагубність розслаблення, яке призводить людину до фізичного і морального кінця. І тут нема місця романтиці – лише приклади, порівняння і факти.

2. Відкрийте вік щастя

Один із найблагородніших сайтів рунету – «Возраст счастья». Його творець і автор однойменної книги Володимир Яковлєв – сучасний мушкетер. Він рятує бідних. Його порятунок полягає в ілюстрації нового життя наглядними прикладами. 73-річний американець пробіг марафон за рекордний час, 100-річна бразилійка стрибнула з парашутом, 83-річна монахиня подолала важкий тріатлон, 69-річна росіянка проїхала 40 країн автостопом… Подібні історії життя дозволяють перейти від теорії до практики.

Зої Іванівні я подарував книгу «Возраст счастья».

3. Будьте наполегливі

“Ні” від людини, яка вже сформувалась, досить монументальне. Але лише на перший погляд, оскільки це захисна реакція на зміни. Мало хто усвідомлено хоче змін, подолавши рубіж у 40 років. Це б означало, що їхнє життя не ідеально, вони багатократно помилялись, а час не повернути назад. Тому такі люди надають перевагу сліпій вірі в те, що є, закриваючись від можливостей, які атакують нас кожної секунди з усіх сторін.

4. Робіть вклад в їх майбутнє

Для початку я допоміг Зої Іванівні оформити піврічну шенгенську візу. На травневі вона використала її, відвідавши Венецію і Флоренцію. Далі я запропонував їй разом поїхати до Барселони, де відбудеться музичний фестиваль Sonar. Для мене – Sonar, для неї – місто, музеї, культура, люди, закордон.

Пасивна допомога рідко коли досягає своєї мети. Одними лиш словами таких людей не переконати. Беріть відповідальність за перший крок: купіть квиток, одяг, абонемент і т.д. Не стійте в стороні з очікуванням, що все станеться само собою.

5. Складіть компанію

Людині легко зважитись на “авантюру”, якщо вона колективна. Спробуйте підходити до змін спільно. Ходіть разом в театр, подорожуйте, і, знову ж таки, разом відкривайте міста. Як кішці, яка вперше потрапила в незнайомий простір, вашим рідним необхідна присутність близьких, а також час на акліматизацію.

6. Будьте готові до поразки

Подорож може не сподобатись, сучасне мистецтво може викликати відразу, а iPad – відторгнення. Це нормально. Практикуючі психологи роками пробиваються через броню людських “Я”, то чому ж в даному випадку все має бути легко і просто? Чудеса бувають, але вкрай рідко. Тому рекомендую одразу заготувати запасний варіант, який полегшить ситуацію. Наприклад, якщо в Барселоні Зої Іванівні не сподобається. то в Музеї Прадо у Мадриді вона прийде в справжнє захоплення. І нехай за ті гроші, які людям з СРСР шкода витрачати, але в цьому світі у всього є своя ціна. І чим старше людина, тим вона вища.

7. Використовуйте технології

Чи варто мені казати, яких надзусиль вартувало людям совка освоєння комп’ютерів? О, Боже, а за ними ж прийшли смартфони. Ці люди знаходяться в небезпеці, адже технології ось-ось готують черговий прорив, який загрожує розміреності їх життя. І якщо ескалатор це вже звичний елемент мегаполісу, то як бути з Google Glass?!

До біса, ставайте маркетологом! Вивчайте вашого споживача, його потреби та бажання, задовольняйте їх за допомогою технологій, вибудовуючи емоціональний зв’язок між продуктовою пропозицією і споживачем. У ваших руках чудовий козир – ви знаєте споживача як ніхто інший. І тут технології показують зразок невідворотності змін та адаптації до них.

8. Робіть довгострокове планування

Ваша ціль – зробити людину щасливою. Що може бути благородніше в цьому житті? Для досягнення цілі вам необхідно створити “to do”-список. У випадку Зої Іванівни це можуть бути походи у Большой Театр і Третьяковку в Москві, поїздка в Петергоф, споруди Гауді в Барсі, рівень життя у Відні, соціальні норми в Стокгольмі, халупи в Делі.

Можете ставитись до планування як до роботи. На кону не більше ні менше, а життя людини. А це не жарти. Колись в його руках було ваше життя, сьогодні у вас прекрасний шанс віддячити людині, зробивши її щасливою.

9. Перемикайте картинку

Людині совка ніколи не зрозуміти того, хто прагне потрапити на Burning Man у США, хто сидить на набережній Відня і нічого не робить, хто літає в Гоа із року в рік. Нам же мотиви цих вчинків зрозумілі. Яким чином можна синхронізувати покоління, дозволяючи зрозуміти один одного без зайвих слів? Лише зануренням в середовище. Відвезіть людину в інший світ – покажіть планету під іншим кутом зору. Подумайте над тим, як можна зруйнувати стереотипне мислення, нав’язане ЗМІ, режимом і соціумом. Дійте.

10. Не забувайте.

Все вищеперераховане добре, але ще краще – просто не забувати про близьких. Не залишати їх на течію життя. Адже самотні люди гризуть себе зсередини, а це dead-end. Турбота, тепло і увага допомагають збилизитись і скоротити дистанцію між людьми. Після цього повертайтесь до попередніх 9 пунктів, але лише не забудьте міцно пристебнути паски безпеки.

Дорога Зоя Іванівна, я тебе дуже люблю. Хочу, щоб твоє життя було яскравим, насиченим і динамічним. І нехай нас розділяють тисячі кілометрів, я допоможу. Допоможу відкрити життя заново. Це варто твоїх нервів і сліз. Повір мені, твоєму сину.  

П.С. Еля, щиро дякую тобі за те, що допомогла зрозуміти наскільки важливо не забувати рідних, наскільки вони можуть бути самотніми.

Текст: Микола Связной, Москва