[ads-pc-2]

Для середньостатистичного представника західної аудиторії Україна нічим не відрізняється від Росії. Ось чому:

• Наші замотані у хустки бабці ходять у одні й ті ж храми (Спробуйте пояснити відмінність МП від КП)
• У нас козаки і у них казакі (Спробуйте цікаво розповісти іноземцеві історію походження козаків і казаків)
• Багато з нас говорить однією мовою з росіянами (Усі апеляції до Булгакова, Гоголя та інших письменників, без яких культурна людина в Україні просто дихати не може, навряд чи спрацюють).
• У нас однакова масмедійна складова: телеглядачі споживають один і той же телепродукт (серіали, шоу, навіть реклама часто – адаптований варіант російської), читаємо одні й ті ж з росіянами журнали (ну ок, реклама у нас місцева).
• Серед фірмових сувенірів з України почесне місце посідають матрьошки, футболки з написом KGB та всеможливий пострадянський антураж (gевно, на то є попит). Це – перше, що бачить іноземець, відвідавши, або просто погугливши Україну. Можна би було ту відмінність йому пояснити. Але ми просто не цікаві світові, їм нас не цікаво слухати. Вони вам поусміхаються, зроблять співчуваючий вигляд (мовляв, “усе розуміємо, так-так”). І нічого у їхній уяві не зміниться, бо їм то не потрібно.

Для них не буде різниці, хто збив MH17. Росіяни, українці… Ми для них – одне й те ж. 

І не треба тішити себе фантазіями, що Майдан усім усе показав. До прикладу: ви от конкретно знаєте, що відбулось у Сирії? А у Єгипті? А у Туреччині? Так от там замєси були не менші, аніж на Майдані, але для нас то все – таке далеке… Так і для Західної публіки Майдан – чергова міжусобиця у країні третього сорту.

Хто би не збив MH17, для міжнародного іміджу України це не гратиме ролі. Бо у очах світу це все одно зробили “оті дикуни зі сходу Європи”.

Висновок: перед тим, як просувати бренд України на Захід і на світ загалом, нам потрібно максимально відрізнятись від Росії. Як якісно, так і суто візуально. “Та навіщо нам ставати цікавими світу, навіщо створювати той бренд? Ну не цікаві ми їм, то й грець із ними!” – може сказати навіть цілком просунута та освічена людина.

Тут потрібно роз’яснити одну з головних причин створення бренду держави. Бренд України треба поліпшувати (а то й створювати з нуля) не для того, щоби українці у вишиванках могли ходити по якомусь Лондону з гордо задертими носами, ні. Наша економіка зараз переживає переорієнтацію на західні ринки. Інакше кажучи, українські товари, які ми продавали Росії та іншим туркменістанам, тепер треба продавати у той же Лондон, Париж, або хоча би Краків.

Як і людину, товар зустрічають “по одежі”. А точніше – по тому, що йде після напису “MADE IN”. На наших товарах має писати “MADE IN UKRAINE”. І це проблема.

Я особисто знаю представників компаній, які, виготовляючи товар в Україні, не пишуть, де його виготовлено (або заміняють слово Ukraine на, скажімо, Narnia). Не тому, що вони не люблять Україну (навпаки, виробляти затребуваний на заході продукт – це зараз можна прирівняти ледь не до героїзму).

Штамп “MADE IN UKRAINE” відразу асоціює товар з уявленнями покупця про Україну. А це, я вам відверто скажу, – не уявлення про країну, де можуть щось якісне створити.

Як уявляють Україну в американських фільмах

Але що це я лондонами та парижами оперую. В Україні є хороший приклад географічного бренду – Львів. Для не_львів’ян усе, що пов’язане зі Львовом – класне, приємне, смачне, цікаве, антуражне, тощо. У назві “Кава зі Львова” спробуйте “зі Львова” замінити на “з Луганська”. Багато ви тої кави продасте? “Кава зі Львова” може і не найкраща, але її легко можна знайти як у великому супермаркеті, так і на базарі на околиці Києва. І її знаходять і її купують, бо Львів – це класно, приємно, смачно, тощо…

Так і з Україною. Що кращим буде бренд України, тим більше ми товарів зможемо продати на Захід, тим більше грошей “зайде” в Україну.

Виходячи з цього, бренд нашої держави напряму впливає на наш добробут. Все аж настільки просто.

Текст: Андрій Приймаченко

Фото: 500px.com/nazarskalsky