Не лише Біллі Айліш і Lil Nas X: 30 закордонних пісень 2019 року
Не лише Біллі Айліш і Lil Nas X: 30 закордонних пісень 2019 року
Що ми слухали цього року
[ads-pc-2]
Inspired розповідає про треки, якими запам’ятався 2019 рік.
Січень
James Blake feat. Rosalia – Barefoot in the Park
Це досі незвичне відчуття: новий альбом Джеймса Блейка, після якого ти не хвилюєшся за Джеймса Блейка. Як підтвердження – навіть не однойменний трек до альбому Assume Form, а дует із Росалією. Але зверніть увагу, як попереджають у коментарях до відео на YouTube: ходити босоніж у парку все-таки не дуже безпечно.
Foals – Exits
Foals повернулися. Перший після 2015 року сингл британського гурту – це тривожна пісня про пошук виходу (і безвихідь). Британський грек Янніс Філіппакіс співає про те, що ми живемо у світі, у якому все йде шкереберть, ми киваємо в такт.
Лютий
Morrissey – It’s Over
У 2019 році Морріссі в пристойних колах уже не обговорюють. Але новий альбом кавер-версій, який цим треком анонсував колишній вокаліст The Smiths – найкраща нагода послухати його, поодаль від шовіністичних висловлювань і сумнівних музичних експериментів останніх платівок.
Березень
Біллі Айліш – bad guy
Це був рік Біллі Айліш. Банальне порівняння, але просунути експерименти з форматом і подачею звуку в простір масової музики настільки успішно востаннє вдавалося, здається, Lorde. У синглі «bad guy» це хуліганство відчувається особливо.
Соланж – Stay Flo
Термін «зробити Бейонсе» – у сенсі випуску альбому без анонсу заздалегідь – почали використовувати ще після «Lemonade». Але у випадку з Соланж уже очевидно: давно пора припинити порівнювати її із сестрою. Очікуваний і водночас несподіваний альбом «When I Get Home» – це великий любовний лист рідному місту співачки, а найбільше це підкреслює сингл «Stay Flo».
Tame Impala – Patience
«Справді минуло вже стільки часу?» Кевін Паркер розбиває четверту стіну з перших же слів довгоочікуваного синглу. Терпіння знадобиться аж до релізу нового альбому Tame Impala.
The Black Keys – Lo/Hi
За п’ять років після виходу останнього альбому The Black Keys учасники встигли випустити незліченну кількість сольних проєктів, а Ден Аурбах – навіть допомогти Lana Del Rey записати найкращий альбом у кар’єрі. У синглі «Lo/Hi» хлопці, здається, відмовляються від електронних експериментів останньої платівки «Turn Blue» і продовжують робити те, що в них виходить найкраще, – музику, яку ідеально слухати на просторій дорозі в машині.
Квітень
Vampire Weekend – Jerusalem, New York, Berlin
У чому прикол Vampire Weekend? За шість років після виходу останнього альбому гурту про це був час подумати. Але насправді що після Modern Vampires of the City, що зараз, після виходу лонгплея «Father of the Bride», відповідь не змінюється: ніхто інший не поєднує кмітливі задротські слова із вірусними музичними мотивами, як Езра Кеніґ. Новий альбом – це велике постмодерністське весілля на 18 зразкових треків. За розмірковуванням про привілеї білошкірих людей і стосунки християнства й іудаїзму – легкі винахідливі мотиви, які можна слухати цілий рік.
Beck – Saw Lightning
Бек Хансен продовжує кристалізувати ідеальне попзвучання. Saw Lightning звучить саме так, як його описує Beck – трек, який він виношував протягом 20 років і який урешті допоміг довести до ладу Фаррелл Вільямс.
Нік Мерфі – Dangerous
Нік Мерфі тепер не Chet Faker, але Нік Мерфі досі Нік Мерфі. Альбом із прекрасною назвою «Run Fast Sleep Naked» – це підбірка красивих пісень про секс і те, що трапляється потім. Словом, якщо Vampire Weekend у новому альбомі пропонує червоне вино, то Мерфі – болетамівні пігулки.
Травень
Lil Nas X – Old Town Road
Головний вірусний хіт року, який зробив сенсацією сервіс TikTok і кліп із Крісом Роком і Вінсом Стейплзом. Це просто треба бачити.
Tyler, the Creator – Earfquake
Тепер уже точно – Тайлер став мейнстримом. Альбом «IGOR» став першим для митця першим номером у чарті Billboard (і першим випадком, коли такого показника досягнув хіп-хоп альбом, який повністю спродюсував й акомпанував один виконавець). Тайлер зробив зразкову платівку, у якій зібрав найкраще з музичних експериментів перших альбомів і набутий у процесі фірмовий звук. А ще тут є куплет Каньє, за який уперше за тривалий час не соромно.
The National – Rylan
Думки про новий альбом The National розділилися: хтось каже, що гурту давно не вистачало жіночого вокалу, хтось же за ці роки настільки зрісся з Меттом Бернінґером, що не може уявити його кмітливого песимізму без його голосу в центрі. Pitchfork пише, що в найгірші моменти це нудний альбом, але разом у фільмі Майка Міллза з Алісією Вікандер усе складається.
Rammstein – Auslander
У 2019 році ми всі знову почали слухати Rammstein. У треку «Іноземець» німці такі, якими ми їх і запам’ятаємо, – злі, іронічні й трохи кумедні.
Червень
Thom Yorke – Not The News
Є щось старомодне й миле у тому, щоб намагатися передавати емоції через рухи тіла. Том Йорк у спільній роботі з режисером «Нафти» Полом Томасом Андерсоном робить таку спробу в короткометражному фільмі, що супроводжує новий альбом Йорка. Настільки ж тактильна і нова музика фронтмена Radiohead – хочеться чи то рухатися в ритм, що постійно збивається, чи то обійняти когось.
Mark Ronson feat. Angel Olsen – True Blue
Автор «Uptown Funk» Марк Ронсон записав цілий альбом, за власним визначенням, «сумних хітів». До сотень мільйонів переглядів «Nothing Breaks Like A Heart» i «Late Night Feelings» – співпраця з улюбленою співачкою інді-рокерів Енджел Олсен. Pitchfork називає трек «ABBA на наркотиках».
Stormzy – Crown
У червні Stormzy підірвав Glastonbury, а до того випустив другий за рік трек «Crown». Зразковий ритм і продакшн, реп з англійським акцентом, соціальна позиція – здається, саме так повинен звучати новий британський хіп-хоп.
The Raconteurs – Help Me Stranger
Джек Вайт зібрав гурт The Raconteurs уперше за майже 10 років. Ідеальний варіант для фанатів Вайта, яких могли відлякати експерименти останнього сольного альбому співзасновника The White Stripes.
Липень
Beyonce – Spirit
Бейонсе озвучила Налу в новій версії «Короля лева», до цього ще й спродюсувала альбом, натхненний фільмом – за прикладом нещодавніх супровідних альбомів до «Чорної пантери» та «Гри престолів». Хто ми такі, щоб не послухати новий альбом королеви?
Red Hearse – Half Love
Джек Антонофф витримав паузу й аж кілька місяців не записував альбоми для найкращих співачок покоління, натомість здивував новим спільним проєктом із Sounwave і Семом Дью. Здається, це якраз той приставучий хіт, якого бракувало цьому літу, тим більше зі St. Vincent у кліпі.
Серпень
Lana Del Rey – Doin’ Time
Lana Del Rey випустила перший сингл «Video Games» у 24 роки. За наступне десятиліття Ліззі Ґрант пройшла шлях від головної євангелістки американської мрії до відмови від американського прапора на концертах, від покірної жінки до прохання називати себе «27/7 Сильвією Плат». Альбом «Norman Fucking Rockwell!» фіксує новий етап проєкту Lana Del Rey – головної сонграйтерки сучасних США, як пише Pitchfork.
Haim – Summer Girl
Почати проводжати літо ми почали з нового треку Haim. Обережно: один раз прослухати пісню і проглянути кліп Пола Томаса Андерсона неможливо.
Bon Iver – iMi
Bon Iver продовжує вправлятися в мистецтві конвертації емоцій у музику – і в спільній роботі з Джеймсом Блейком «iMi» цей спектр почуттів відтворюється особливо яскраво.
Вересень
Post Malone – Hollywood’s Bleeding
Post Malone повернувся з третім альбомом і знову викрав усі топи Billboard і стримінгових сервісів. У найкращі моменти на зразок однойменного синглу й треку «Sunflower» навіть зрозуміло, чому це може подобатися стільком людям.
Ліам Ґаллагер – One Of Us
Хто б міг подумати, що перший крок назустріч зробить Ліам? У синглі з нового альбому «Why Me? Why Not» він залучає сина Джина й гітариста Yeah Yeah Yeahs Ніка Зіннера, щоб протягнути руку брату Ноелу. Усі ці роки молодший Ґаллагер намагався відтворити якщо не звук, то хоча б дух Oasis – і в моменти примирення він до цього значно ближчий, ніж у більш войовничих треках.
Жовтень
Френк Оушен – DHL
Раптове воскресіння Френка Оушена. Автор «Chanel Orange» повернувся після тривалої відсутності – і це саме той Френк Оушен, якого ми полюбили раніше. Ніхто не висвітлює смуток і суєту ХХІ століття так дотепно і сексуально, як він.
Nick Cave and the Bad Seeds – Ghosteen
Гаразд, ніхто не передає смуток ХХІ століття, окрім Ніка Кейва. Ще до нового альбому гурту Nick Cave and the Bad Seeds австралійський митець став чимось більшим ніж просто музикантом: його лайв-шоу вже давно не концерти, а багатогодинні сповіді в комунікації з публікою. Публічний сеанс очищення Кейв продовжує і в «Ghosteen», де є місце й трагічності, і надії.
Листопад
FKA Twigs – Cellophane
Трек «Cellophane» прикрашає перший за п’ять років альбом FKA Twigs. У найкращому треку року за версією Pitchfork – актуальна метафора про загортання стосунків у целофан.
Michael Kiwanuka – You Ain’t The Problem
Майкл Ківанука найбільш відомий як автор вступної пісні з серіалу «Велика маленька брехня», але це той випадок, коли прояв масового успіху повинен спонукати ознайомитися з творчістю музиканта глибше. Британець жонглює жанрами й настільки ж вправно почуває себе в акустичній сесії, як і на великому музичному фестивалі. Ще один доказ – сингл «You Ain’t The Problem» з альбому «Kiwanuka».
Грудень
MGMT – In The Afternoon
2018 рік почався з альбому MGMT, 2019-ий закінчився новим синглом авторів «Kids». За звучанням це схоже на експериментальний однойменний альбом гурту 2013 року, а не на торішній «Little Dark Age». Це й рефрен «A kid in a candy store», уфф.
