Єнот, білка і тхори в міських квартирах.

---

[ads-pc-2]

Кіт, собака, хом’як, рибки вдома – це занадто передбачувано? Тоді знайомтеся із Віталієм, Мариною та Катею, які вирішили завести нетипових домашніх улюбленців, і дізналися багато нового про те, як людина може ужитися поруч із дикою тваринкою. Напередодні всеукраїнського маршу за права тварин Inspired розповідає три історії про дружбу із прирученими «дикунами». 

---

Перший єнот з’явився у мене більше семи років тому. Абсолютно спонтанно і непродумано. Просто в один момент захотілося собі єнота. На сьогоднішній день у мене їх четверо. На жаль, зі мною в квартирі живе тільки наймолодший, якому всього п’ять місяців. Дорослих ракунів цієї весни довелося переселити до знайомих в розплідник в Одесі. У одного з єнотів під час гону з’явилася неконтрольована агресія до мене. На жаль таке у самців буває не рідко. Зараз у них умови не гірші ніж у квартирі, живуть разом.

Першим у мене з’явився Семен, через рік Фроська, два роки тому − Сімка, а в цьому році Жорик. Імена для всіх єнотів приходили самі, в основному асоціювалися з іменами героїв фільму через схожість в поведінці − Семен Семенович з «Діамантовою руки», Фрося Бурлакова з «Дівчата». Ось тільки Жоріку обирав ім’я щоб було веселе і легко вимовлялося.

З першим єнотом труднощі виникли одразу після його появи.  Перші 12 годин його неможливо було погодувати, він навідріз відмовлявся брати соску, при цьому плакав що голодний. Після того як звик, що його годують з соски, завжди їв більше ніж належить, і якщо його не нагодувати досхочу, то обурювався і вимагав ще. А взагалі-то, складності − це супутники єнота.

З ними як і з дітьми − не знаєш, що вони можуть витворити в наступну хвилину, особливо якщо вони шукають собі розвагу. По своїй натурі єноти можуть в будь-який момент упертися, розпсихуватися, злякатися до істерики, «зависнути». Єнот може все, але рідко те, що вам хочеться. До труднощів при вихованні єнотів я був готовий, так як загалом тваринами займаюся з 1991 року, і 15 років займався лікуванням собак і котів.

Так як своїх єнотів я брав ще маленькими і вигодовував сам, то сприймали вони мене як годувальника. Труднощі у вихованні з’являлися із віком, до кожного єнота потрібно було шукати свій підхід. Але в основному працювало правило − шлях до серця лежить через шлунок.

Про особливості у вихованні в двох словах описати неможливо. Виховувати єнота − все одно що виховувати дуже примхливу дитину, кожен єнот − це особистість. Із загальних особливостей відзначу, що єноту бажано відвести окреме приміщення, де він може трощити і ламати все, що захоче. Єнот по своїй натурі дуже цікавий звір, для нього природньо постійно шукати чим би таким поживитися, навіть якщо він не голодний.

З їжею у єнотів проблем мало, це всеїдний хижак, їсть як і м’ясо (краще курку), так і фрукти, ягоди, овочі, рибу, морепродукти. Але у кожного єнота є свої смакові пристрасті. З їжею є одне «але» − єнотів не можна перегодовувати, вони постійно гладшають. Так само і в побуті, у кожного єнота є свої примхи. Наприклад, з чотирьох єнотів тільки одна Сімка любить полоскати речі, інших потрібно просити. Жоріку зараз все одно, чим займатися, аби бути постійно поруч зі мною. А так любить лазити по деревах і бігати по калюжах. І спати.

Мої улюбленці навчили мене терпінню. Довелося змиритися з упертістю єнотів, з тим що для єнота поняття «господар» не існує, з тим що під час гону або після нього (залежить від статі єнота) єнот з няшки перетворюється на лютого ведмедя. Змирився з тим, що люди на вулиці вічно пристають, особливо після того, як ми з Семеном знялися в кількох передачах на телебаченні.

Для більшості єноти − це милі няшки, поки ближче з ними не познайомляться. На вулиці при вигляді єнота у людей з’являється посмішка. Втомлюють тільки постійні розпитування «а хто це, а що їсть, де спить, а правда, що все полощуть і т.д.». Відповідати щодня по десять разів одне і теж виявилося досить складно, тим більше протягом семи років.

---

Я працюю у квітковому салоні флористом. Ми з колегами вирішили завести в салоні цікаву тваринку, вибирали між білкою та шиншилою. Але зупинилися на більш екзотичному варіанті − білочці. Я знайшла і купила таку, яка народилася в неволі і не пристосована до життя без людей. Назвали його Юфі, бо назва салону − ЮФЛ. Але вдома називаємо Мася.

Коли принесла Юфі додому, йому було лише 1,5 місяці,  потрібно було годувати його молоком кожні 4 години. На жаль, в Києві спеціалістів по таким тваринкам немає, тому я шукала в інстаграмі тих, хто також тримає білочок вдома і радилася з ними.

Корм для білки потрібно заготовлювати самостійно. Доречі, думка, що горіхи − це основний продукт харчування у білок насправді є міфом. Юфі харчується фундуком як ласощами, листям кульбаби, грибами свіжими та сухими, різними ягодами, плодами з дерев, в принципі всім їстівним, що можна зібрати в лісі.

Білки взагалі дуже рідко стають ручними, але Юфі ділиться зі мною їжею, любить коли гладять, грається в піжмурки, обожнює лазити по мені, як по дереву. Це дуже активна тваринка, і їй потрібно багато простору для вигулу.

Як і всі гризуни, він шкодить, смакує на зуб усе підряд. Юфі дуже допитливий, має всюди залізти, а ще прокидається на світанку. Я вже змирилася, що спати вранці неможливо.  

Багатьом не віриться, що білка може бути ручною.  Деякі кажуть: «Чому ви не відпустите його на волю?». Але як тварина яка народилась в неволі може вижити на волі? Я вважаю, що відпускати Юфі було б не правильно.

Перед тим як заводити екзотичну тварину, дізнайтеся про повний догляд за нею у спеціалістів, ви зрозумієте, що це дуже важко. Але коли це створіння в прямому сенсі слова летить тобі на зустріч і радіє, коли повертаєшся додому − це просто супер!

---

В дитинстві я не мала домашніх тварин, але завжди хотіла. Першою моєю тваринкою став тхір. Чому тхір? Дуже люблю собак, але тримати вдома поки не була готова. Шукала більш мобільний варіант. Кота я не хотіла. Мій хлопець запропонував завести тхора. Надивившись відео, я зрозуміла, що це мій варіант. Тхір (фретка) поєднує в собі характеристики кота, собаки і дитини. Він досить маленький, мобільний, ручний, жвавий і дуже милий.

Знайшла в інтернеті оголошення про продаж тхорів і придбала. Згодом після смерті першого тхора, я зрозуміла, що без них мені не вистачає чогось дуже важливого, тому тепер у мене є 2 тхора.

Першого тхора звали Ганеша. Я займаюсь йогою, тому тема індійської культури мені дуже близька. Ганеша в індуїзмі − бог мудрості, благополуччя, виконувач бажань. Потім в мене з’явилась дівчинка тхір. Звали її Сімка (попередні власники так назвали). Вона мені досталась з фонду, безкоштовно.

В Києві є фонди де всі небайдужі до тхорів люди опікуються ними. Багато хто відмовляється від тваринки. Награється, або діти виросли, або завели і їм нема коли, або вагітність, переїзд. Ця тварина вимагає багато уваги і необхідно дотримуватись певного способу життя. Третю дівчинку звуть Флешка (від flash − іскорка) Плюс вийшла така собі гра слів Сімка і Флешка. Я працюю в IT компанії і тому дуже так тематично вийшло.

Складнощів було багато. По-перше адаптація тваринок. Спершу вони дуже агресивні і кусючі. Я їх боялась. А ще вони дуже енергійні і рухливі. Тому вони носяться по квартирі як скажені, стрибають, б’ються і шукають шпаринки-нірки, адже це норкові тварини. Вони знаходять собі улюблені місця, мітять їх.

Ще одна складність − це туалет. Їх можна привчити до лотка, як котів, але нема 100% гарантії, що вони завжди туди ходитимуть. Тому треба часто прибирати. Також є специфіка в харчуванні. Можна годувати кормом для котів супер преміум класу або сирим м’ясом і суб продуктами (сердце, печінка, шийки, курячі пупочки). Ці тварини − хижаки, тому вони люблять атакувати, нападати і роздирати сире м’ясо. Ще одна річ, яка  може спричинити складнощі − це те, що вони люблять скрізь лазити, дряпати, ховати речі. Інколи гризуть дроти, резинові речі.

Так як я за освітою біолог і працювала довгий час з тваринами в лабораторії (з лабораторними щурами), то навчилася спостерігати і знаходити підхід до тварин. Придивлялась як вони реагують на різні звуки, дії. Тхори дуже розумні тварини, вони  завжди досягають своєї мети. Можуть бути лагідними, але якщо їх розізлити − то вкусять.

По їхній поведінці можна зрозуміти який у них настрій. Під час переляку вони можуть причаїтися, розпушити хвоста і роблять налякані очі-намистинки. Коли граються, то скачуть і видають різні звуки, частіше гукають. Тваринка зовсім одомашнюється приблизно через місяці 2-3.

Тхори привчили мене до порядку, бо все що розкидане вони можуть заховати десь або погризти. Тому всі речі мають бути на висоті cтола, але часом  й туди вони можуть залізти. Також треба дивитись під ноги, тому що ця тваринка маленька, можна наступити або прищемити дверима. Всі дірки і шпарини краще заблокувати. У мене виявилась дірка під ванною, я потім довго не знала як тхора звідти витянути. Добре, що вони відзиваються на іграшки-пищалки, думають, що то здобич. Не можна лишати пакунки на підлозі. Моя Сімка дуже любить обіймати мої ноги коли я йду, тому інколи можу і впасти.Тхори завжди слідують за тобою і люблять присутність людини. Коли хазяїн довго відсутній, вони сумують.

Мої тхори харчуються виключно кусковим сирим м’ясом і перепелиними яєчками. Полюбляють гратися, скакати. Бавляться дитячими м’якими іграшками, м’ячиками, пищалками, люблять всілякі тунелі. Обожнюють лежати в гамачках і м’яких будиночках.

Коли мене нема вдома, шукають забавку де тільки можна, ніколи не нудьгують. Багато разів приходила додому і не могла знайти їх, тому що вони залазили в дальні шухляди і там засинали клубочком.

Довелось змиритись з правилами, які встановлюють вони. Змиритись з непередбачуваністю їхньої поведінки. Родичі дивувалися, спершу боялися, але потім змирились і полюбили їх. Тому що цих тваринок не можливо не любити. В них супер круті милі мордахи і очі-намистинки. А ще їх дуже приємно обіймати і вони веселі.

Друзі дивуються, бояться що їх покусають, адже це ж хижак. Деякі застрибують на диван, щоб вберегти ноги. На вулиці багато людей реагують посмішками і здивуванням. Питають хто це. Помилково називають єнотом, щуром, шиншилою. Один раз бобром назвали. Тхори досить контактні, тому нема проблеми коли хочуть погладити або потримати на руках сторонні люди.

Мої тхорики мене навчили never give up. Йти до своєї мети будь-якими засобами. Вони дуже цілеспрямовані та відчайдушні, добрі і щирі. Вони дуже прив’язуються до хазяїна, вміють любити і навіть вчать як любити. Це найкращі в світі звірі, маленькі мікроведмедики.