[ads-pc-2]

За два тижні у Львівській області вже вкотре відбудеться один з найбільших музичних фестивалів України, і ми вирішили поспілкуватися з Кашою Сальцовою, яка відома багатьом як фронтвумен гурту Крихітка. З Кашою ми говорили про продуктивність, музику, та звісно ж, про натхнення.

– Як починається ваш типовий день?

– З плану справ. Складаю список нагальних, тих, що можуть почекати, і тих, що в перспективі, але щодо яких треба починати робити маленькі кроки.

– Що найбільше впливає на вашу продуктивність – погода, настрій, люди?

– Потреба. Настрою працювати майже ніколи нема. Бах не міг дозволити собі “бути не в настрою”, тому написав понад тисячу творів.  Авторів-композиторів взагалі примушують працювати  або амбіції, жага визнання або потреба в грошах та бажання пізнати себе або думка, яку більше не можна носити в собі і ти помреш, якщо не напишеш. Я причетна до авторства близько 40 пісень, з яких широкому загалу  відомі пісні з альбому Крихітки Цахес “На першому місці” та альбому “Рецепт” Крихітки. Могла б бути продуктивніше мабуть. Просто у мене немає сумнівів, що я можу писати, тож пишу рідко, тільки коли є справді цікава особисто мені ідея, бо нікому нічого вже не доводжу. Всі кажуть це неправильно, і треба створювати навіть “прохідні” пісні і не соромитись писати просто для підтримки темпу. Може бути.

– Яка музика зараз у вашому плеєрі?

– Gossip, Grimes, The Temper Trap.

– Цього року ви відіграли кілька електроконцертів. Це був одноразовий експеримент, чи думаєте продовжити рух у цьому напрямку?

– Мені сподобалось, публіці теж, крім того в такому складі ми можемо добиратись у невеличкі міста і концертні зали. Звичайно, я мрію про гастролі з симфонічним оркестром, але життєздатність малих концертних форм тільки підтверджують універсальність  матеріалу “Крихітки”, і  нас як артистів. Якщо нам вдається тримати зали без шарму і тиску телебачення і ротацій, то значить у пісень правда є те, чого я прагну – засади для формування актуальної україномовної поп-культури. Простіше кажучи – мене цікавить місце пісень “Крихітки” в ментальності українців.

– Чи є ще думки про вихід на російський ринок, які ви час від часу озвучуєте?

– У мене давно виписані плюси і мінуси. Плюсів більше. Я думаю не стільки про ринок, бо хтозна що там зараз і чи є місце для мене, скільки про мову як інструмент, який не хочу втрачати.  Не забувайте, що я етнічна росіянка і цілком природно, що хочу подарувати собі, як автору, задоволення писати другою рідною мовою, з усіма її можливостями і сенсами.

– Ви одна з найпопулярніших твітерянок в Україні. Що для вас Twitter – персональний блокнот, публічне місце для обговорення, чи щось інше? Чому ви обрали саме його, а не, скажімо, Facebook або ВКонтакті?

– Все прозаїчніше – я боюсь амнезії. Тому Twitter – це просто страховка на випадок того, що вона може трапитись. І, звісно що, короткий шлях донести конкретні ідеї до загалу.

– Чи доводилось вам шкодувати про те, що ви публічна людина?

– Ми маленька бідна закомплексована пострадянська країна, тому моя “публічність” у порівнянні з “публічністю” західних зірок – маленька. І капіталізація музики – маленька. І лише 2 альбоми. Хоча ні. Цілих 2 альбоми. Є плюси – авторитет, приємні знайомства, можливість творчих експериментів, люди охоче йдуть назустріч, бо знають, чим ти займаєшся і чого від тебе чекати. Є мінуси – attention whores та психічно неврівноважені особи, що прагнуть твоєї уваги, а ти від них охоронцями не захищений. Думаю, якщо я у лісі зустріну лева, то публічність мене не врятує. Життя у своїх найстрашніших і найкращих проявах до всіх однаково ставиться. Люди – по різному, бо всі хочуть уваги до себе, дорогоцінного. В той час, як увага приходить не до людей, а до ідей.

– Що повинно трапитись, аби в Україні почали купувати музику в інтернеті? Чи такого не буде ніколи?

– Кожен, хто хоче заплатити групі “Крихітка” за музику, може зайти на kryhitka.com.ua  та завантажити альбом за довільну суму. Близько сотні людей нам заплатили онлайн,  десятки купили наші екоторби на ecotorba.com  і отримали диск. Думаю це і є зародок середнього класу, якого поки що немає. Буде українець, що здатен сам заплатити за себе  – українським музикантам не доведеться стрибати на сцени під вибори і ганьбитись співпрацею з людьми, якими руки не можна подавати. Незалежність має економічне обґрунтування. Хочеш незалежне ЗМІ – плати за нього. Або їж, що дають.

– Якби ви не займались музикою, то чим би ви займались в цьому житті?

– Я артист, автор текстів і автор ідей. У артиста не так багато можливостей, а у автора  ідей – безліч.  Я вам відома, як співачка, автор “Вменеємен” і “Щось на зразок”. А для когось я автор “Торби-Природі”, для когось – блогер, dj, редактор і спічрайтер, для когось автор статті “Хутро ліноліуму” і сценарист, для когось я – тащоваритькомпот, врешті решт.  Коли я в чергове “кидаю займатись музикою” і складаю список не публічних професій, якими можу займатись, їх 2 десятки. Ти – те, за що востаннє себе похвалив. Я себе за те, як вдалось взяти складний шматок на одному з концертів вокально,  фортепіанний програш у приспіві з “Хлопчика для серцебиття” та за пару рим. Значить я сьогодні музикант.

– І насамкінець – розкажіть про своє головне джерело натхнення.

– Ммм, сьогодні це недосконалість світу з людської точки зору і його довершеність з точки зору природи.

18 серпня гурт Крихітка виступатиме в рамках фестивалю Захід-2012 у Львівській області, на який ви все ще можете потрапити, придбавши квиток. Деталі на 3axid.org/fest.