[ads-pc-2]

Холодний океан та гарячі джерела, незабутні водоспади та величні вулкани, привітні люди та всюдисущі вівці – такою я побачила Ісландію, країну, про яку мріє, мабуть, кожен досвідчений мандрівник, якому обридли звична Туреччина, туристична Італія та модний Таїланд.

Звичайно, якщо ви любите тепле море, шезлонг та пивце в руці – така холодна та ще з літака непривітна Ісландія може здатися вам не найкращим та не найдешевшим способом провести відпустку. Але якщо ви не боїтеся субарктичного клімату, вітру в обличчя, сну у наметі та сотень кілометрів позаземного ландшафту, то ця льодова країна – саме для вас.

Перше, що вразило мене в Ісландії – це пусті дороги та відсутність людей. Незважаючи на те, що останнім часом ця маленька острівна країна стала досить популярним туристичним напрямком, людей на дорозі тут зустрічаєш рідше, аніж пухнастих овець чи маленьких ісландських коней.

Острів знаменитий насамперед вулканом, назву якого нема сенсу навіть писати, адже вимовити ніхто її не зуміє, гейзерами та співачкою Бйорк. Але природа країни така прекрасна та різноманітна, що ви навряд чи занудьгуєте, навіть якщо не побачите жодного з вищеперерахованого.

Перша порада для туриста в Ісландії – це мінімум тиждень вільного часу та машина напрокат, найкраще – джип.  Зняти машину в Рейк’явіку набагато дорожче, аніж у континентальній Європі, але воно того варте. Маленька пасажирська машинка коштуватиме вам у літній сезон близько 60 євро на день, малий джип – 120 євро.

Ідеальний час для поїздки – це липень-серпень (інакше ви маєте шанс застрягнути у снігових заносах, або ж не побачити сонця), а ідеальний маршрут для початківця – це траса А1, що веде навколо всього острова та пролягає повз найкрасивіші його природні пам’ятки. Дорога довжиною близько 1330 км, із усіма зупинками, пікніками та шаленим фотографуванням, вимагає від 4 до 5 днів подорожі. За цей час ви встигнете побачити:

– іншопланетні ландшафти (вулкан Гекла та його околиці на півдні острова, а також відомий вулканічний регіон Ландманналаугар, що засвітилися в останньому фільмі Рідлі Скотта “Прометей” – тому доказ);

– унікальний клімат (субарктичний холодний клімат, зумовлений місцеположенням неподалік від полярного кола, пом’якшується теплою течією Гольфстріму, якій Ісландці вдячні за яке-не-яке літо);

 – в’язані светри (на відміну від українських вишиванок, теплі светри із національним орнаментом тут – не предмет патріотизму, а насущна потреба. Ісландці носять такі светри навіть літом, адже температура рідко перевищує 20 градусів за Цельсієм, а іноземці купують їх як сувеніри);

– натуральні джакузі та гейзери. Термальні води Ісландії, зумовлені вулканічною природою острова, є не тільки туристичною атракцією, але й основним джерелом електроенергії та гарячої води. Ісландія в цьому плані – самодостатня країна, яка не потребує ані атомної енергії, ані арабської нафти. За словами моїх друзів, люди тут ані воду, ані світло не економлять, адже ці самовідновні джерела дає їм сама природа без обмежень). Неподалік від Рейк’явіку розмістився відомий спа-курорт “Блакитна Лагуна”, відомий своїми теплими молочно-білими водами поміж лавового ландшафту. Журнал Conde Nast Traveller визнав його одним із Топ-10 найкращих медичних спа світу. Вода, багата на натуральні мінерали та водорості, благодійно сприяє лікуванню шкірних захворювань. Взагалі, за весь час перебування в Ісландії, я не побачила жодного прищавого підлітка. Усе цілюща водичка, що тут іде навіть з-під крану;

– найкрасивіші водоспади. Водоспади можуть вам набриднути уже на третій день, але все ж таки варто відвідати найвідоміші з них – райдужний Гульфосс на півдні, що знаходиться на туристичному маршруті “Золоте кільце”, величний Деттіфос, що є найпотужнішим водоспадом Європи та також засвітився у голівудському “Прометеї” та мальовничий Діньянді, що заховався у західних фйордах;

– неординарні фотографії з відпустки (пальми та море уже всім набридли – а от сірчані джерела, гейзери та айсберги люди бачать не кожен день). До того ж кольори ісландської природи, а також північне небо, вражають як літом, так і зимою. За час мого перебування в Ісландії, кількість моїх послідовників на Instagram виросла вдвоє – і все завдяки захоплюючим ландшафтам;

– кити. У столичному Рейк’явіку та північному Хусавіку існують організовані тури для споглядання за китами у їх природному середовищі. Голубого кита ви може і не побачите, але маленькі кити-пілоти та кити мінке зустрічаються дуже часто. Одна тригодинна подорож коштуватиме вам 50 євро. Якщо ж ви не зустрінете кита у першій своїй подорожі – не хвилюйтесь. У цьому випадку ви отримаєте другий безкоштовний квиток;

– смердюча риба. Тараньку в Україні сушила на балконі навіть моя бабуся. Але тут суха та гнила риба – це національне багатство. Побачити  поля для сушіння риби варто, адже до них вільний під’їзд, але запах із вашого одягу потім не вивітриться ще довго. Перевірено на собі. Вагітним та особливо чутливим не варто підходити ближче, ніж на 50 метрів – публічний туалет на річковому пляжі ніщо у порівнянні із цим запахом. Скуштувати цей делікатес я так і не спромоглася;

– нічне життя Рейк’явіка. Можливо смішно казати, що у містечку із 115 тисячами жителів може відбуватись щось грандіозне, але повірте – ісландці знають як зігрітись темними холодними вечорами :)

 – полярне сяйво можна побачити на Півночі країни, наприклад у четвертому по величині місті країни – Акурейрі – тільки взимку;

 – білі ночі. Як у Санкт-Петербурзі, але довші та яскравіші. Влітку у червні, хоча навіть у серпні о 23 було ще досить ясно;

 – фйорди. Виявляється, існують не тільки у Норвегії. Затоки, що врізаються у глиб острова та утворюють неповторну берегову лінію;

 – айсберги. Знаменита льодова лагуна (Jökulsárlón) знаходиться на південному Сході острову  та утворилася після того, як найбільший льодовик Європи Ватнайокул почав танути. Враження від айсбергів, що світяться у вечірньому сонці – незабутнє. Проїхати лагуну неможливо, адже вона знаходиться обабіч головної траси. Можлива екскурсія лагуною на машинах-амфібіях, упродовж якої у вас буде змога відкусити шматочок десятитисячорічного льоду. Якщо мене не обманює пам’ять, саме там зняла свій новий кліп українська співачка Лобода;

 – вівці. Такі кудлаті та такі симпатичні, вівці гуляють вільно островом і тільки на зиму фермери забирають їх на стрижку. Саме для збору овець, розводять маленьких ісландських коней, на яких зручніше об’їжджати часто скелясті та уривчасті фермерські володіння;

 – чорні пляжі та лавові утворення. Унікальне вулканічне явище, яке можна побачити у вулканічних регіонах на Півдні та Сході. Чорний пісок не змусить вас позасмагати, але на фото та відео виглядає містично. Знаменитий чорний пляж біля мальовничого мису Дірхолей (Dyrhólaey) можна побачити у кліпі “Stay” розкрученої британської групи Hurts. Тут саме знаходиться місце гніздування атлантичних пафінів – символу Ісландії та просто милих фотогенічних пташок;

– покинуті міста. Індустріальний розвиток заходу Ісландії після Другої світової війни призвів до забудови західних фйордів. Зараз більшість із поселень та містечок Заходу покинуті людьми та привабливі тільки для шукачів пригод та HDR-фотографів.

А ще кілька цікавих фактів про Ісландію, про які не вказано у путівниках:

– професійний бокс під забороною. Так що ніяких легальних мордобоїв.

– заборонено мати черепах та ящірок як домашніх тварин. Кілька років тому, один хазяїн заразився від своєї домашньої ігуани сальмонельозом. Після того уряд вирішив не ризикувати.

– заборонено стриптиз. А також проституцію із 2009 року. От так радикально тут борються із людським трафіком.

– закриті усі McDonald’s та заборонені продукти із більш ніж 2% вмістом трансжирів. Не дивно, що у темній та холодній країні, жирна їжа – основний антидепресант, що призвів до того, що Ісландія на другому після США місці у світі за ступенем дитячого ожиріння. Цукерки тут теж полюбляють.

– голова уряду – перша в світі жінка-лесбіянка, що офіційно розписана із своєю партнеркою. Взагалі тут немає проблеми людей із нетрадиційною орієнтацією – в плані, що усі настільки толерантні, що питання хто гей, а хто ні, майже не постає. Але в Рейк’явіку є аж три гей-бари.

– заборонено давати дітям смішні та незвичайні імена. Яблучко або Принцеса Мірабелла тут не прокатять. Уряд подбав про те, щоб над дітьми ніхто не збиткувався у школі через шалену батьківську фантазію. Саме тому тут існує спеціальна комісія, що визначає, яке ім’я вашій дитині дати можна, а яке ні. Для емігрантів,щоправда, правила трохи інші.

– немає прізвищ, дітям дають лише по-батькові або по-матері. Мого ісландського друга звати Лейфур Орассон, що буквально означає “Син Оре”. Якщо в самого Лейфура народиться син, він буде сином Лейфура “Лейфурсоном”, а якщо дочка – “Лейфурсдоттір”. І так далі. Співачка Бйорк (з ісландського – “береза”) носить по-батькові Гудмундсдоттір, що і стоїть в її паспорті. А от пошук у телефонній книзі Рейк’явіку ведеться за іменами, а не по-батькові.

Ось і підходить до завершення моя невелика розповідь. Я бувала у багатьох країнах та бачила різноманітні ландшафти, зустрічала багато людей. Але чомусь саме пустельні дороги Ісландії, холодний вітер та сині хвилі Атлантичного океану сняться мені тепер у снах. Якщо вам набрид стрес великого міста, затори на дорогах, багатомільйонний мегаполіс, заповнений стурбованими людьми, рекламою та автомобілями, якщо ви хочете легкості буття, свіжого повітря та незіпсованої тисячоліттями природи – завітайте до Ісландії, цієї маленької незабутньої планети.