[ads-pc-2]

Ми продовжуємо писати про активних молодих людей, які використовують на повну всі можливості, що трапляються на їхньому шляху. Сьогоднішній герой рубрики Apps Community, яка виходить за підтримки бренду APPS – конкурсант проекту “Створи візію України” та учасник програми “Молодь змінить Україну” Фонду Богдана Гаврилишина, Роман Мельник. Роман розповів нам про те, як завдяки цій програмі він потрапив до Швейцарії та Швеції і отримав корисний досвід, який має намір втілювати в Україні.  

– Як ти дізнався про цю програму і як виглядав процес подання заявки?

– Все почалося з того, що я брав участь у конкурсі «Створи Візію України», організованому ГО «Центр Демократичного Відродження». Суть цього конкурсу полягала у вивченні якогось класного досвіду за кордоном і перенесення його на українські реалії у формі наукового есе-дослідження.

Одним із призів конкурсу була можливість відвідати ту країну, досвід якої вивчався. Я писав про Філіппіни і медичний туризм, і пройшов у фінал. Потім була пауза і я вже подумав, що навряд чи вдасться поїхати закордон для вивчення досвіду інших країн. Проте, організаторки цього конкурсу Олександра і Дар’я Кудрицькі дізналися про програму благодійного фонду Богдана Гаврилишина «Молодь Змінить Україну» і сформували команду на основі призерів проекту “Створи візію України”.

Суть програми полягає у створенні команди молодих спеціалістів з України у різних галузях, які відвідують одну з шести країни Європи протягом тижня і надалі намагаються використати здобутий досвід в Україні. Ми в команді всі разом подалися відвідати Швейцарію.

Я став координатором і заповнював усі документи, мотивацію, складав бюджет, купляв авіаквитки тощо. Ми разом з групою визначили дати, коли хочемо відвідати Швейцарію і склали приблизний перелік установ, організацій та державних органів, які би хотіли відвідати. Поділили між собою і почали їм писати. Поїздка була у перших числах жовтня 2013, а почали листуватися з швейцарями у серпні. За цей час встигли домовитися з 14 різними закладами і людьми в Женеві, Лозанні, Фрібурзі та Берні.

– Чим тобі сподобалась ця програма? Що стало поштовхом до подання?

– Поштовхом до подання стало реальне бажання усіх учасників до змін України саме через вивчення досвіду розвинених країн Заходу. Ми, як і всі інші групи програми, мали особисту зустріч з паном Богданом, і після неї нас затвердили на поїздку на визначені нами дати і бюджет.

– Чи знадобились тобі якісь кошти/додаткові документи/виготовлення віз для того, аби взяти участь у програмі?

– Щодо фінансів, то умови у програмі чудові. Фонд покриває усі витрати протягом поїздки: проживання, харчування, проїзд тощо, а також витрати на страхування і візу, якщо потрібно. Також перед кожною поїздкою група зустрічається в Києві з послом тієї країни, яку має відвідати. Це допомагає ще краще зрозуміти країну дослідження і навіть вдосконалити програму чи уточнити щось перед поїздкою. Дуже вдале рішення, як на мене.

– Опиши свій побут: що було під час відвідин країни, що ви бачили та з ким зустрічались?

– Другий раз у складі другої групи я поїхав до Швеції. Проте долучився пізніше за інших учасників – за рекомендацією фонду. Як у Швейцарії, так і в Швеції – умови були прекрасні. Ми мали безліч зустрічей і активностей. У Швейцарії відвідали центр ядерних досліджень CERN, де бачили великий адронний колайдер. До речі, вільних місць у ЦЕРН за два місяці вже не було. Проте я написав емоційний лист-мотивацію, пояснив з якою метою їдуть молоді українці в Швейцарію і нас записали поза чергою і виділили окремого екскурсовода.

Також були в Світовій Організації Торгівлі, Світовій Організації Захисту Інтелектуальної Власності, парламенті, міністерстві оборони і юстиції, в національній бібліотеці, в найкращій бізнес-школі Європи – IMD в Лозанні і т.д. Всюди ми мали конкретні питання, спілкувалися  з експертами в своїх галузях і мали загалом безліч продуктивних зустрічей. Я наприклад побачив на основі Лозанської Політехніки (однієї з найкращих політехнік у світі) як варто вдосконалювати нашу освіту. Також надихнувся гармонійністю міст, економіки і суспільства в цілому.

У Швеції ми відвідували теж парламент, а також міністерство юстиції і закордонних справ, освітнє агентство, медичну асоціацію, поліцію, екологічні центри, муніципалітет міста Упсали тощо. Це був неймовірно якісний досвід. Ми мали майже по три зустрічі щодня, спілкувалися з українською діаспорою, домовилися про майбутні спільні проекти. Співробітники з МЗС Швеції просили надати їм підказки, як можна допомогти Україні у війні з Росією. Всі були дуже співчутливі, але обіцяли і на ділі нам помагати.

У Швейцарії ми проживали у готелях, харчувалися разом. У Швеції гроші видали кожному окремо, тому здебільшого їли групками по декілька людей. Як, кому, коли і де було зручно.

– Ти задоволений місцями, в яких побував? Чи вдалося налагодити контакт з кимось з місцевих?

– Насправді зібрали багато теплих контактів. Я деколи в людей, з якими мали зустріч, уточнював деякі деталі і вони відповідали. У співробітника міноборони Швейцарії, з яким була зустріч, запитував про українське питання і він цікаво і розлого відповів. Ми стаємо посланцями України в Європі і допомагаємо поширювати здоровий глузд серед старої Європи:)

– Що, на твою думку, було найбільш цінним у цій програмі та що корисного для себе ти дізнався?

– Найбільш цінними, я вважаю, стали знання та вплив на мої власні цінності. Коли відвідуєш стільки успішних країн, міністерств і агенцій, то починаєш розуміти, що все можна побудувати в Україні – з’являється не сліпа, а HD-деталізована візія нової, кращої України. Також починаєш все більше розуміти унікальність України і її складну історію та соціальну складову, а тому будь-які прямі запозичення чи порівняння стають просто смішними.

Повинно бути пристосування, і на цьому постійно наголошує пан Богдан Гаврилишин. Але також помічаєш залізобетонні правила – прозорі скляні адміністративні будівлі таки мають значення для ефективності і прозорості діяльності органів влади. В них закодований клієнтський підхід до побудови держави. Ось це в першу чергу вже треба і можна адаптовувати в Україні.

– Чи плануєш подаватись ще на якісь стажування чи волонтерства цього року?)

– Я подаюся на цікаві для мене програми, і час від часу мені щастить виграти певний воркшоп чи міжнародний симпозіум. Також спрацьовує хороший імідж у попередніх поїздках і розвиток в Україні. Три роки тому я був на медіа-воркшопі в Німеччині (М-100 в Потсдамі-Берліні). І цього року в них тема «Відкриті дані». А в мене проект з використання відкритих даних – карта злочинності. Тому я їду по запрошенню цього року в Потсдам на тиждень.