[ads-pc-2]

Минулої зими в мене закінчилось навчання і я вирішив поїхати у подорож – як в своєрідну відпустку після трьох з половиною років навчання. Планував лише на один місяць, але так сталось, що я залишився на Кавказі на цілих півроку.

Все почалося з того, що в мене був квиток на літак з Києва до Кутаїсі. Але в останній момент, дівчина яку я знав лише дві години, запропонувала мені їхати туди автостопом. Через Крим. І я погодився :) 

Ми каталися по трьох малесеньких країнах шість місяців, тому що ми не хотіли бути типовими туристами, які приїжджають побачити, зачекінитись і поїхати геть. Хотілось дізнатись, чим живе кожна країна, їх особливості та менталітет людей, які проживають там. Через це наш маршрут був неймовірно заплутаним та сповненим пригод.

Ми виїхали з Одеси, проїхали через Крим, переправились паромом в Росію і далі через Владикавказ поїхали в Грузію. Звідти північним шляхом добрались до Азербайджану, зробили коло навколо країни, після чого поїхали у Вірменію, де затримались на півтора місяці. Відвідали також Нагірний Карабах: при в’їзді туди дають звичайний папір з печаткою, в якому ви вказуєте, скільки часу та в яких містах ви будете. Після повернення в Батумі ми затримались на все літо, оскільки в нас закінчились гроші.

Неочікувано, але все само склалось так, що ми затримались трохи довше у нашій подорожі: будучи в Азербайджані, ми зрозуміли, що пройшов вже місяць, а ми не виконали навіть третини нашого запланованого шляху.

Вже тиждень тусуємось в Батумі. Щось зовсім не тягне покидати його. Певно, так і зробимо;)

A photo posted by Roman Kobryn (@roma_kobryn) on Jun 8, 2015 at 9:23am PDT

Про труднощі

Якщо я не помиляюсь, Єреван визнаний одним з найбезпечніших міст у світі, тому ти можеш йти без остраху у о третій ночі за продуктами в магазин. Те саме можу сказати і про Грузію. В Азербайджані в нас був єдиний неприємний момент: коли ми їхали автостопом, один з пасажирів почав недвозначно приставати до Віки. Щоправда, ми самі винні: це була третя ночі в глибинці країни з незнайомими людьми в автомобілі. Але на щастя, все закінчилось добре, і нічого поганого більше з нами не траплялось.

Подорожувати вдвох вдвічі легше, як на мене. Як казав один з героїв культового фільму Into The Wild, немає сенсу в щасті, якщо його немає з ким розділити. Ви ділите на двох не лише моменти проблем, а й моменти щастя. Ну і дві голови завжди краще ніж одна!

Де ми жили

Перші дні ми не могли знайти житло, і нам неймовірно щастило на людей, які просто приймали нас у себе, щойно чули, що ми мандрівники – з цим на Кавказі проблем немає. За всю подорож ми лише одного разу ночували в наметі, після чого нас прихистила добра українська діаспора. Сумарно в нас на двох було 310 доларів перед початком поїздки. Вперше ми почали працювати у Вірменії: де нам пощастило вперше – нам запропонував роботу наш хост, який мав власне кафе. За шість місяців по Кавказу ми змогли заробити більше, ніж мали з собою.

Де ми працювали

Як неочікувано, але роботу було знайти досить легко, особливо у час літнього сезону. Нас працевлаштували цілком офіційно: я був барменом, а Віка – офіціантом. Для цього непотрібно було ніяких віз чи дозволів: з пошуками роботи в Грузії проблем немає.

Як потрапили на концерт System Of A Down

За місяць до самої поїздки я поділився з друзями своїми планами, і хтось розповів мені про концерт System of a Down у Вірменії. Безкоштовний виступ одного з найвідоміших гуртів світу відбувався в рамках національного вшанування 100-ї річниці геноциду вірмен. Окрім них, в урочистостях також взяли участь Kanye West та Kim Kardashian, яка за національністю вірменка, як і учасники SOAD.

Від Тбілісі до Єревану можна дістатися менше, ніж за день, і це означало, що виїхавши зранку до Вірменії, уже ввечері ви будете на місці. На концерті ми зустріли багато українців, як на Вірменію: люди були з прапорами України, і досить легко можна було впізнати своїх у натовпі – за голосом і символікою.

Про культ Coca-Cola

За цей час ми трохи зрозуміли ментальність Кавказу, і Грузії в тому числі. Це неймовірно гостинна країна, в якій традиції поєднуються з сучасністю. Грузія – країна, де цінують звичаї, поважають старших, а ще ні для кого не секрет, а ми відчули це на собі – в Грузії надзвичайно смачна кухня, численні страви якої переважно готуються з локальних продуктів. І яким же було наше здивування, коли гостюючи у місцевих, до запашного хачапурі ми отримали склянку прохолодної Coca-Cola. По-справжньому інтернаціональний напій!

Через деякий час після повернення в інтернеті ми натрапили на відео Олексія Беха, де він розповідає, як музика вплинула на його життя. Хоча він вже не працює у компанії та знаходиться у іншому місті, Coca-Cola залишається з ним назавжди. Надихайтесь і ви!

Текст: Рома Кобрин

Щоб ознайомитися з іншими історіями, заходьте на сайт Coca-Cola Journey