[ads-pc-2]

Етна на моєму рахунку вже третій вулкан. Перший був дієвий Везувій у Помпеях, другий — Ель Тейде, на острові Тенерифе. Останній — Етна — найбільший активний вулкан Європи, вищий за Везувій у 2.9 рази.

За останнє десятиліття Етна вивергалась п’ять разів: 1983-му році протягом 131 дня, в 1991-у протягом 473 днів, у 2001-у, 2002-у та 2008-у протягом 419 днів.

Поїздка відбулась у листопаді, у не туристичний, низький сезон. Італійці вже повдягали пуховики та теплі чоботи та дивились на нас, у футболках та з голими ногами, як на прибульців, що носяться по місту в пошуку джелато. Стояла сонячна зимова, як для Сицилії, погода, якихось +20.

У день, коли підіймались на Етну, нам пощастило: протягом тижня світило сонце, вершину було видно й підйом дозволили до позначки у 2700 метрів. До самого кратеру, на мій розпач, туристам не можна підійматись. За різними даними, окрім основного кратера, в Етни від 200 до 400 бокових кратерів.

16 березня 2017 журналісти BBC сходили на Етну, як раптом відкрився молодий кратер і всі респонденти потрапили до лікарні з важкими пораненнями. Після чого біля вулкана стоять вартові та слідкують за порядком. Якщо хтось порушує дозволену висоту підйому — отримує штраф у розмірі 1500 євро.

Виходити за межі канатної дороги без гіда заборонено. Він розуміє, у яку сторону дме вітер аби екскурсанти не задихнулись у вулканічних газах, які вулканічні печери безпечні, і по яких чорних від лави схилах можна з’їхати, наче на санках.

Щодо покупки квитків на автобус та екскурсію, то хвилюватись немає причин.
Все розраховано на туриста, у якого нема карти, телефону і який розмовляє мовою прибульців: шукаєте на вокзалі автобус з надписом “Етна” і розраховуєтесь з водієм.

Коли приїдете на нижню станцію канатної дороги, одразу побачите три контори, які пропонують екскурсії. Можете обрати будь-яку.

Така екскурсія коштує 85 євро. У цю ціну входить: оренда взуття, курток, альпіністських палок, проїзд на канатній дорозі туди й назад, проїзд на позашляховику в одну сторону та вулканолог-геолог гід, який водив нас потаємними місцями вулканних схилів. Це немалі гроші, але досвід, який отримуєш, залишається на все життя.

Перше, що вражає на висоті у 2700 м — абсолютна тиша та спокій. Я не бачила жодної живої істоти, окрім нашої групи та поодиноких туристів у підніжжі.

Ми стояли в чорно-біло-синьому просторі й дивились, як Етна випускає сірий або білий пар кожні дев’ять хвилин. Гід, який вільно говорить восьма мовами, сказав, що для листопада це явище досить рідке. Склалось враження, що Етна радів нам.

Протягом трьох годин спускались вниз до канатної дороги: повз вулканічні печери та місця лавових рік, повз погаслі кратери та пар, що виривався з-під ніг, лавова пилюка здіймалась повз нас. Дивно було сидіти на гарячій землі в зимній курточці, земля дихала теплом.

Якщо хочеться зустріти світанок та самостійно походити по гарячим схилам — вам на Тенерифе.

Як дістатись до Етни?

З центрального автовокзалу міста Катанії, щодня о 8:15 відходить автобус за 6,60 євро у дві сторони. У високий сезон таких автобусів два.

За годину привозять до нижньої станції канатної дороги, базу Ріфуджо Сапієнца на 1900 метрів. Далі — 500-метрова канатна дорога до Ла Монтаньйоли на 2500 метрів за 30 євро у дві сторони, і ще на 500 метрів — позашляховиком за додаткову платню.

Або залишитись у підніжжі канатної дороги, погуляти по чорних схилах та випити вина Nero d’avola, виноград для якого ріс прямо тут, на схилах Етни.

Текст та фото: Анна Біленька