[ads-pc-2]

Настають часи, коли шенген у паспорті чи квиток на літак до Делі – це вже не привілегія заможних та досвідчених мандрівників. Далекі та тривалі подорожі поступово входять в тренд, все більше молоді наважується на самостійні закордонні мандрівки. Хтось віддає перевагу західному напрямку, культурній Європі, інших тягне на далекий південний схід, Індія, Китай, Таїланд. Інтернет наповнюється тревел-звітами, фото-історіями, відгуками подорожуючих. Кількість не завжди переходить у якість, але це задає новий рівень для тих, хто хоче зробити щось насправді відмінне від звичного туристичного формату відпустки, щось майже за рамками здорового глузду.

Зовсім непопулярний Афганістан, гірський похід китайським Тибетом, велопроїзд через усю Японію, автостоп до Малайзії. Ще менше тих, хто наважується зробити подорож професією та стилем життя на значний період часу. Тих, хто вміє не тільки переміщатись у просторі, а ще й при цьому по-справжньому вивчати світ, багатогранний зовнішній та власний внутрішній, ділитися натхненням, викликаючи співпереживання та щире захоплення.

Один з таких – Роман Свєчніков, 20-річний хлопець з Мінську, котрий минулого літа став на шлях навколосвітньої подорожі. За 10 місяців мандрівник відвідав Росію, Грузію, Арменію, Азейбарджан, Монголію, Китай, Лаос, Таїланд. Хтось скаже – чому так повільно? Але Роман не з тих, хто мчить «галопом по Європі», він детально придивляється до місць та обставин, завжди заводить неочікувані знайомства, розпитує, вживається та цілковито віддається атмосфері нової країни: «Я ненавиджу популярні пам’ятки. У мене майже ніколи немає карти, я просто вибираю напрямок. Я повертаю в усі двори, заглядаю у вікна і гаражі, вилажу на дахи і спускаюся в підземелля. Мене цікавлять аскети-одиначки, маргінали, безхатьки, міські фріки, вуличні музиканти – словом, всі ті, хто поза системою».

З мінімальним використанням грошей та з максимальним різноманіттям засобів переміщення. Спочатку класичний автостоп, потім на дешевому мотоциклі через весь Китай, далі сплав Меконгом на човні у Лаосі.

Щоб мати змогу розповідати про подорож та одночасно мати робоче місце, Роман просто попросився у редакції видання 34mag.net стати репортером-мандрівником і отримав позитивну відповідь. Тож тепер ми маємо змогу слідкувати за проходженням мандрівки онлайн (Google Chrome досить якісно перекладає з білоруської на українську) тут.

Подорожні записи, думки та відчуття, що ловляться лише в дорозі: «Мій шлях – це все, що зараз у мене є. Відчувати себе. Відчувати, як ця куля обертається під тобою. Відчувати, як ти її крутиш»

«Хочеться сміятися вголос і стрибати. Я знаю, що попереду ще багато вершин. Вони вже видніються на горизонті. Я знаю, що буду дертися на кожну з них і не зупинюся ні перед чим. Властивість молодості – битви з вітряками, з каструлею на голові»

Роман свідомо кинув університетське навчання, щоб отримати набагато важливіші для нього знання, знання про влаштування світу та власної особистості: «Ось я залишився один на один з дорогою. Раптом я відчуваю таку порожнечу, тяжкість і біль всередині. Відчуваю те, що ми називаємо справжньою свободою. Ми живемо цим ідеалом, готові битися за нього і сперечатися до піни на губах. А виявляється, що свобода – це край. Від свободи ти раптом втрачаєш себе, і краще, щоб у цей момент ти не їхав на мотоциклі. Свобода – це ідеал для слабаків».

Окрім самої розповіді та надзвичайно колоритних фотослайдів з цікавими ракурсами Роман також публікує  відео-рубрики «Експеримент», в якій він виконує щось відчайдушне (пробуючи переночувати у грузинському поліцейському відділі, потрапити в жіночу частину іранської мечеті одягнувши чадру, з’їсти собаче стегно та смажених коників у Китаї), та «Будда-відео» з кадрами, що занурюють в атмосферу навколосвітньої подорожі.

А ще «Радіо-кнопка», кілька хвилин радіоефіру з країни, де побував Роман та «Лайфхак», про корисні навики, що можуть знадобитися мандрівникам (наприклад, як переклеїти нову візу на стару, використану, і отримати таким чином додаткову чисту сторінку в паспорті).

Наразі Роман знаходиться у Бангкоку, він вже отримав журналістську візу США та чекає на літак до Каліфорнії, де і продовжить свій шлях. Тож побажаємо йому успіхів та невичерпного натхнення!

Автор: Євген Бритавський, за матеріалами сайту http://34mag.net