[ads-pc-2]

Тепер, коли мені 31, я розумію, чому люди говорять “подорожуйте, поки ви молоді“, тому що як тільки ви стаєте старшими, у вас вже не буде практично жодних шансів.

Але це неправда, що у вас не буде шансів. Справа в тому, що все це стає набагато складнішим, коли ви старішаєте.

Для уточнення: я не маю на увазі подорожі, які акуратно заповнюють ці скупі два-три тижні щорічної відпустки. Ні, така подорож абсурдна, оскільки обмежує природний цикл бажання продовжувати щось без перестанку.

Я кажу про міцні, незаплановані довгострокові подорожі, де ви відмовляєтеся від володіння більшістю речей, залишаєте стабільне помешкання, і вчитеся жити дуже просто в рамках наявного бюджету – і дійсно бачите світ таким, яким він є, протягом кількох місяців поспіль. Це той вид подорожей, який стає можливим після закінчення навчання, коли ви вдягнули ваш рюкзак і стрибнули у невідомий світ, де безтурботно віє вітер.

Це саме цей вид подорожей, що з віком все більше починає нагадувати шматок дорогого мистецтва: щоб ним захоплювались, але ніколи не купували.

Я добре знайома з причинами, чому люди так і не наважуються на подібні мандрівки. Перелік обмежень, реальних чи уявних, можна продовжувати нескінченно. Щоб залишити все це позаду – відмовитися від свого звичного життя – товста потворна тінь страху чіпляється навіть до простої ідеї можливості таких радикальних змін. Ти все більше застрягаєш в обивательській картині життя. У вас є рахунки, які треба заплатити, медичне страхування, автомобіль, сім’я, діти, пенсійні заощадження, податки, домашні кури (ну, можливо, у вас їх немає, але в мене є). Реальний світ не хоче, щоб ви залишили свою безпечну кабінку. В ній тепло та затишно. І я не сумніваюсь, що там смертельно нудно.

Але таке наше життя. Спробуйте задуматись про це. Зрозумійте, що цього не відвернеш: воно ніколи не буде ставати легше, натомість почне поступово втрачати сенс та розсіюватись. Як тільки ви відчуєте це, я маю на увазі дійсно сядете і зіткнетесь з такою реальністю, стане ясно, що є тільки одна річ, яку варто зробити: з’ясувати, як кинути свою роботу і відправитись у подорож негайно.

Ви повинні зробити це, тому що подорож дозволить вам відчувати себе більш живим. Вона буде надихати вас знову, розпалювати бажання творчості, поки нові ідеї не почнуть закипати всередині вас. Це дозволить вам творити більше, та знову відчути свободу, щоб почати своє життя заново.

Подорож стане викликом вашим зношеним уявленням про світ і накопиченим звичкам. Це струсоне ваші нудні старі шаблони, змусить вас смакувати кожну краплю і смак кожного манго. Це буде дивувати і радувати вас, змушуючи вас глибоко сміятися зі смішним німецьким акцентом і відлежуватись на брудних стільцях аеропорту, втомленому, і розчарованому від неспання протягом 24-годин зі слабким розумінням того, де ви зможете прихилити голову на подушку наступного разу. Подорож може бути дуже некомфортною для вас, але саме так ви зрозумієте хто ви є насправді.

Дорогою ви будете збирати по частинках мозаїку свого життя, а потім лише від вас буде залежати, як і коли з’єднати їх. Звичайно, ви не завжди знаєте, куди йти, щоб знайти ті точки, і не будете точно знати, коли ви повернетеся. Проте одного разу вся краса, яку ви бачили, нарешті дасть зрозуміти, в чому сенс життя.

Перш за все, подорож дозволить вам оцінити звичну домашню обстановку. Це відновить ваше дитяче почуття рідного дому. А коли ви повернетеся, ви будете пам’ятати, як це: бути по-справжньому живим.

Автор: Jessica Yurasek, дизайнер та фотограф, Medium.com.