[ads-pc-2]

Якщо для більшості східноєвропейських туристів Африка – це в основному Єгипет, то для решти світу Кенія і Танзанія є найбажанішими напрямками. Зазвичай Кенія не скаржиться на дефіцит гостей. Ця унікальна країна притягує мандрівників з усього світу. Щоправда, зараз в Кенії туристичний спад. Після того, як в Африці почала лютувати ебола, уряди США і країн ЄС закликали своїх громадян утриматися від поїздок туди, а страхові компанії відмовилися давати страховки для таких подорожей. І хоча лихоманка поширена лише у Західній Африці, а Кенія знаходиться на сході, це чомусь нікого не цікавить.

Тому, приїжджаючи в Кенію, будьте готові, що до вас, як до мзунгу (білі європейці), буде дуже багато уваги з боку місцевих. Для багатьох із них біла шкіра є ознакою багатства. І марно пояснювати, що ви з України, і ваші можливості обмежені.

Ще з дитинства пам’ятаю, що Кенія у мене завжди асоціювалася з легкоатлетами-бігунами через успіхи цієї країни на Олімпійських Іграх. Для «західних» же туристів Африка – це насамперед сафарі і… бідність. Саме так, людям, що виросли в розвинутих країнах, цікаво побачити, як виглядає справжня бідність. В столиці Кенії Найробі знаходяться одні з найбільших у світі міських нетрів. В районі під назвою Кібера без електрики і каналізації мешкають близько 1 200 000 жителів. І, як це дико не звучало би, туди водять туристичні екскурсії. Ми відразу ж вирішили відмовитись від такого «задоволення».

Натомість Кенія – це країна пригод! І ця мандрівка вразила мене багатьма цікавими речима.

Сафарі

В Кенії налічується понад 50 національних парків та заповідників, де в дикій природі живуть всі герої мультфільму «Король Лев»: леви, леопарди, слони, носороги, бегемоти і найбільша в світі колонія рожевих фламінго. Ми були в національному парку Амбоселі, звідки відкривається неперевершений вигляд на найвищу вершину Африки – гору-вулкан Кіліманджаро.

З сафарі нам дуже пощастило. Група, з якою ми мали їхати разом, передумала їхати, і нас відправили вдвох з персональним гідом і шеф-кухарем. Доплачувати нічого не було потрібно. Це було незабутньо!

На близькій відстані ми бачили зебр, слонів, жирафів, буйволів, антилоп гну, гепарда, левів, бегемотів, страусів та багато інших. Словами важко передати, наскільки це все вражає. Ми з великою зацікавленістю бачили на власні очі, як живуть тварини в дикій природі, як вони співіснують разом, як виживають, як полюють. Дізналися, що найбільш небезпечною твариною савани є… буйвіл. На другому місці – бегемот. Потім слон. І тільки на четвертому місці за рівнем небезпеки для людей є лев. Від буйволів і бегемотів гине набагато більше селян, ніж від левів.

Плем’я Масаї

Африканські народи і досі поділені на племена. Але абсолютна більшість з них вже давно перейняла сучасну цивілізацію. І лише деякі бережуть свої давні традиції. Зокрема кочівники Масаї. Вони носять характерний одяг, будують свої домівки з коров’ячих екскрементів і добувають вогонь тертям. Побувати в їхньому селі – надзвичайно цікавий досвід.

Чоловіки Масаї полігамні, в них може бути до трьох жінок, а у вождя – понад 10. Втім жінки самі вибирають собі майбутніх чоловіків. Для цього існує спеціальний ритуал, в якому все плем’я співає, а чоловіки починають високо стрибати. Найкмітливішим та найбажанішим виявляється той, хто стрибає вище за всіх. Таких і вибирають дівчата до шлюбу. Дружина має повністю сама побудувати будинок для всієї сім’ї. Він не великий і на 100% екологічний.

Масаї – це кочовий та войовничий народ, який займається скотарством. Вони випасають свої стада прямо в Національних парках, де повно левів та інших хижаків. Справа в тому, що леви не нападають на Масаї через їхній яскравий червоний одяг, який свідчить про небезпеку. Віками ці сміливі племена вбивали левів, захищаючи своїх корів та селища, тому тепер червоний колір символізує загрозу для тварин савани, і вони не наближаються до скотарів.

Океан

Теплий Індійський океан нікого не залишить байдужим. Але океан в Кенії – це не лише валятися на пляжі. Береги цієї країни – ідеальне місце для підводного плавання з маскою. Завдяки прозорій воді і багатій водній фауні можна годинами спостерігати за яскравими рибами і крабами. Місцеві хлопці пірнають за великими восьминогами, з яких потім готують обід на велику родину. Також ми спробували свої сили в греблі на каное. Враження? Неоднозначні. Справжнє каное, що видовбане з цілого дерева, дуже нестійке на воді, здається воно здатне перевернутися від кожного гребка. Але пам’ятаємо, що Кенія – це країна пригод, і гребемо веселіше!

Ще в Кенії багато затишних заток з дуже красивою природою і невеликою кількістю людей. Ідеальні місця, для того, щоб спостерігати захід сонця.

Кухня

­­Традиційні страви суахілі сильно засмажені, через що вони дуже сухі. Найсмачніше, що ми куштували, був рис з перетертою кокосовою стружкою та гостра поливка з помідорів та кокосового молока. Поєднання смаків солодкуватого рису з гострою підливкою дуже нам сподобалося.

В Кенії багато недорогих екзотичних фруктів. Але це стандарт для тропічних країн. Нам же хотілось спробувати чогось незвичного. В одному із сіл на сході країни нас пригостили пальмовим вином. Хоча я назвала би його шампанським через те, що воно постійно «грає». Сировину для вина добувають за схожою технологією з березовим соком – надрізають гілку кокосової пальми, після чого починає виділятися рідина, яку збирають в пляшку. Потім ця рідина бродить без додавання цукру чи дріжджів. Кенійці стверджують, що там до 3-х градусів алкоголю, але, здається, всі 10 – дуже «б’є» в голову.

Чай в Кенії варять на молоці із додаванням спецій, зокрема кориці, коріандру, чорного перцю та імбиру. Це така пекельна суміш! Але для місцевих це і є справжній чай.

Ну і звичайно, Африка – батьківщина кави. Звідти вона потрапила в Туреччину а потім в Європу. Відомо, що зерна кави після того, як їх обсмажують, швидко втрачають свій смак та якість. На жаль, в Україні продають лише обсмажену каву, тому ми в основному не знаємо її істинного смаку. В кав’ярнях Кенії свіжі зерна з плантацій смажать щоранку. І смак напою, звареного з них, ні з чим не порівняти.
Текст і фото – Ганна Бурлака