[ads-pc-2]

Всім привіт, а зараз рубрика “Thе lonely planet” від Ані та Марусі!

Ми навчимо вас, як гуляти вздовж водоспадів через неймовірні джунглі Лаосу. Маршрут стане в нагоді тим, хто в осяжному майбутньому має плани відвідати цю дивовижну країну. 

Вирушаємо з міста Луанг-Прабанг (Luang Prabang), зі смартфоном в кишені, на якому встановлено навігатор і завантажено мапи місцевості.

Безпосередньо в Луанг-Прабанг добираємося без особливих проблем, адже це одне з головних must see цієї країни.

В місті до біса таксистів та туктукщиків (трьохколісний критий моторолер), що закликають проїхатися з ними на водоспади, але насправді доправляють вас за 20$ до станції човнів. Там з вас здеруть за перетин річки: від 2 000 кіп (1000 кіп приблизно вартує одній гривні) на протилежний берег, до тих же 20$ за переправу до самих водоспадів. А потім доведеться викласти ще 15 000 кіп за вхід на водоспади, які остогиднуть вам хвилин за 15, і тією ж самою дорогою вертатися назад.

Ми їм, звісно, відмовляємо і вирушаємо у Elephant Village, куди вже можна взяти таксі чи тук-тук або упіймати щось автостопом.

В результаті ми опинилися в слоновому заповіднику, де можна подивитись, пофотографувати, погодувати та поїздити верхи на слонах. Якщо бажання фінансово обґрунтовані, то викладаєте 40$ за годину і насолоджуєтесь тісним знайомством з найбільшими сухопутними тваринами планети. За версією Tripadvisor це краще місце для прогулянки на слонах в Лаосі і найпопулярніше заняття туристів. Детальніше про заповідник можна дізнатись на elephantvillage-laos.com.

Після чи замість катання ми оминаємо стороною заповідник і спускаємося вниз до річки, де чатує декілька рибальських човнів. Нам треба дістатися іншої сторони, що для місцевого населення буде коштувати 2 000 кіп, а з вас будуть намагатися збити разів в 10 більше, тож торгуйтеся до останнього – рано чи пізно рибалки поступляться.

Ступивши на протилежний берег і ледь зайшовши до лісу, ми опиняємося на невеличкій галявинці, де тримають мале слоненя Максі з мамусею.

Плакатами з зображенням цього малюка встелені всі стіни Луанг-Прабангу. Малий з мамцею дуже потішні, тому гладимо та годуємо їх бананами абсолютно безкоштовно – тут за це ніхто гроші не здирає.

Побавившись досхочу виходимо на слоновий шлях. Помилитися нереально – ви одразу зрозумієте, що це стежина і вона саме слонова, але найважливіше – вчасно з неї звернути. Відвідна стежка дуже непримітна, і дорогою трапляється багато хибних, тому важливо, щоб вам її хтось показав – знайти її самостійно шансів немає.

Тут нам в пригоді стануть місцеві погонярі слонів, котрі час від часу проходять цією дорогою. Питаємо допомоги в них, і, як тільки опиняємося на необхідній стежині, то вважайте діло за малим – прямуємо кілометрів 5-6 нікуди не звертаючи. Врешті-решт опиняємося на галявині з прірвою на кінці.

За річкою вам відкриється несамовитої краси панорама, в ній і є основна фішка.

Понад прірвою стоїть величезне дерево, на стовбур якого приколочені дощечки, що утворюють таку собі драбину.

Ми намагалися залізти, але доволі трухляве дерево й прибиті дощечки не викликали особливої довіри.

В нас духу не вистачило. Я щиро вірю в те, що бодай хтось із наших читачів зважиться на це, або просто візьме з собою страховку, з котрою залаз має бути простим і не страшним. Велике прохання скинути нам фотку звідти, якщо хтось те зробить. У мене є підозра, що з вершини дерева, а воно висотою не менш за 35 метрів, відкриється один з найбільш незабутніх видів у вашому житті. Я серйозно.

Продовжуйте рухатися стежиною, аж доки не почуєте шум води, потім звертайте до лісу і па-ра-па-пам: в разі, якщо ви все зробили вірно, ви опиняєтеся у витоку водоспадів, за котрі відгодовані туристи викладають свої грошенята.

Річка вигинається джунглями, утворюючи пороги і велику кількість менших водоспадів.

Місцина абсолютно безлюдна, але є обладнаний містками маршрут вниз по течії річки; тож ми опиняємося в ледь оздобленому раю, котрий до цього могли побачити тільки у фільмах.

Можна плавати в заплавах, милуватися небаченими раніше деревами, залазити на ліани, пірнати з висоти, скочуватися вниз за течією, влаштовувати собі джакузі і бігати голяка. Ви наодинці з чудовими джунглями! Чим не Едем?

Вирушивши вниз за течією за півтори-дві години ми спускаємося до головного водоспаду, де пенсіонери з Німеччини бомблять собі стандарті луки, і з іронічною посмішкою виходимо через головний вхід і сідаємо в човен назад.

Дякувати не потрібно.

Лаос, 6 грудня 2013 року. Переклад українською: Назар Коваленко, Фото: Марія Хандусь.