[ads-pc-2]

Ми продовжуємо писати про активних молодих людей, які використовують на повну всі можливості, що трапляються на їхньому шляху. Сьогоднішній герой рубрики Apps Community, яка виходить за підтримки бренду APPS – Макар Кобилінський, який потрапив на стажування до США за однойменною програмою Insterships USA. Макар розповів нам, що це за програма, та що треба зробити, якщо хтось з вас хоче взяти у ній участь. 

– Як ти дізнався про програму Interships USA та чому вирішив на неї подавати документи? 

– Якщо чесно, то взагалі немає єдиної програми стажувань. Кожна компанія пропонує вакансії стажерів на своєму сайті. Ви робите для себе список компаній, в яких вам би хотілося стажуватися/працювати, заходите на їх сайт і дивитесь опис запропонованих стажувань, після цього заповнюєте анкету, пишете мотиваційного листа (чому саме ця компанія, чому хочете стажуватися та інше), прикладаєте резюме, відправляєте і чекаєте на відповідь.

Орієнтуйтесь на те, що у вас буде декілька співбесід, або навіть тест, кейс чи якесь завдання. Це може зайняти від 1 до 3-4 місяців, тому раджу подаватися водночас до багатьох компаній. Хочу зразу підкреслити, що в Штатах дуже суворі процеси отримання віз, тому ви витратите ще декілька місяців тільки на підготовку документів до подачі на візу. Інший варіант – це зайти на сайт, де об’єднані всі стажування і відправляти своє резюме сотнями в день. Але у цих двох варіантах, є один нюанс: коли роботодавець відкриє ваше резюме, вгорі він побачить вашу українську адресу, тому він зрозуміє, що ви не в Америці на цей момент і вже автоматично скептично поставиться до інформації в резюме.

На щастя, є ще третій варіант, як потрапити на стажування в США. Існують дуже багато агенств, які допомогають з пошуком стажування. Я скористався саме цією опцією, бо витративши самостійно декілька місяців, я не знайшов нічого.

– Як виглядав процес подачі заяви: які документи тобі довелося збирати, скільки часу це зайняло та чи коштувало щось?

– Отже, на початку січня 2013 я підписав контракт з одним чиказьким агентством, яке мені одразу запропонувало декілька варіантів стажувань: корпоративні фінанси (інвестиційний банк у Нью-Йорку) та управління активами (брокерська компанія прямісінько на Уолл Стріт, теж у Нью-Йорку). Я заплатив перший внесок у $400, ми підготували резюме і відправили в ці компанії. Через декілька днів вони погодилися провести співбесіди, які повинні були бути через тиждень-півтора, тому часу на підготовку у мене було достатньо. Вже в останніх числах січня у мене були пропозиції від цих компаній і я прийняв одну з них. Почався процес підготовки документів, який тривав аж 5 місяців.

Я переклав англійською всі свої дипломи, та попросив в університеті і на роботі написати рекомендаційні листи, які підтверджували, що в мене є деякий досвід роботи (це не обов’язково), а також дуже важливим є показати виписку з банку (її треба робити безпосередньо перед посольством). Якщо стажування безоплатне, то на рахунку має бути щонайменше $1000 на кожний місяць стажування, якщо оплата в, наприклад, в $600, то треба показати що маєте різницю в $400 на місяць. Чим більше грошей на рахунку, тим вищі шанси отримати візу (тип J-1). Адже в посольстві на нас дивляться як на потенційних емігрантів, тому нам необхідно довести протилежне. Також спробуйте взяти з місця роботи лист до посольства (на бланку компанії), в якому буде сказано, що на момент стажування в Америці, ваше місце роботи залишається за вами і після повернення в Україну ви продовжите роботу в цій компанії.

Ймовірніше за все, в посольстві не будуть телефонувати в компанію і перевіряти це, тому, на всякий випадок, спробуйте це зробити. Зразу після підписання контракту з компанією я мав заплатити ще $900 агенству, $900 за форму DS-2019, яка необхідна для візи та оплатити страховку з розрахунку $80 на місяць. В червні все було готове і я мав йти до посольства, але мені запропонували перенести початок стажування на жовтень і я погодився. Тобто, весь процес займає приблизно півроку.

Моє бажання поїхати на стажування саме до Америки базувалося на тому, що я давно хотів емігрувати до США, бо я не бачив нічого кращого ніж працювати у фінансовій сфері в районі Уолл Стріт, у центрі фінансового світу, тобто, можна сказати, що я їхав на стажування щоб потім знайти тут роботу і залишитися на постійне проживання, що я і зробив вже на 5-му місяці стажування – мені дали робочу пропозицію (full-time job offer). Це не означало, що я міг розпочати роботу прямо наступного дня, але це означало, що компанія погодилася робити спонсорство на мою робочу візу.

Процес там дуже важкий: роботодавець подає петицію в Міграційну Службу США на дозвіл спонсорувати тебе. Якщо йому дозволяють, то в період з 1 по 5 квітня (тільки 5 днів на рік) компанія подає вашу заявку. На рік видається всього 65,000 робочих віз (тип Н1-В). Цього року таких заявок було аж 172 тисячі, тому Міграційна Служба розіграла візи в лотерею. Саме так – робочі візи розігруються в лотерею. Результати можуть бути як в травні, так і в червні. Якщо повезе, віза буде видана з 1 жовтня.

– Що саме ти очікував здобути від цієї програми?

– Від цієї програми я хотів тільки одного: отримати роботу в цій компанії і спонсорство на робочу візу.

– Розкажи про свої перші враження від США: що сподобалось, що розчарувало і що запам’яталось найбільше?

– Я не можу сказати, що був дуже вражений від цієї країни. Просто так трапилося, що до США я встиг поїздити по різним країнам як турист та як студент навіть. Але я дуже закохався в це місто. Знаєте чому нью-йорківці переходять дорогу на червоне світло? Бо темп життя цього міста настільки швидкий, що в них немає часу почекати 1-2 хвилини. Такий темп співпадає з моїм. Мені подобається постійно бути в русі і щось робити, мені подобається тут жити і я б не хотів жити в якомусь іншому місті.

Якщо чесно, найбільше запам’яталися заходи, проведені українською діаспорою. Коли живеш далеко від Батьківщини, то все українське стає цінніше в сотні разів.

– Чи багато іноземців перебуває з тобою на цій програмі? Чи зустрічав українців?

– Так як компанія зовсім невелика, всього в її нью-йоркському офісі працює 10 людей, то українців в ній нема. Головою офісу є німець, керівні посади займає росіянка та американець, всі інші теж американці. Єдиною мовою спілкування в офісі є англійська. Той факт, що в компанії немає українців не завадив мені познайомитися з іншими українцями, що проживають у місті, як з молоддю, так і людьми, що переїхали сюди десятиліття тому, або взагалі були народжені тут. В Нью-Йорку дуже багато українських організацій, тому відчуття рідної Батьківщини все одно буде присутнє.

– Як виглядає твій побут на цьому стажуванні – як починається і чим закінчується твій буденний день?

– Починається день з трохи механічної роботи: перші півгодини я аналізую деякі новинні джерела і роблю підбірку новин, які потенційно можуть бути цікавими співробітникам компанії. Далі є трохи вільного часу до 10 години ранку, а вже потім починається, як кажуть, аврал. Моя компанія займається фінансовим консалтингом та допомогою компаніям в залученні інвестицій. Це означає, що коли ми беремося за проект по залученню інвестицій, то ми починаємо співпрацю з інвестфондами. Для того, щоб вони вклали гроші в нашого клієнта, нам треба пройти через досить довгий процес підготовки всіх презентаційних документів. Такі програми як Word, PowerPoint, Excel завжди відкриті на моєму комп’ютері.

З 10 ранку по 5 годину вечора старші інвестиційні банкіри телефонують по різним інвестиційним компаніям, і я є присутнім при цих дзвінках. Як для стажера це дуже цікавий і корисний досвід. О 5:30-6 годині вечора в офісі вже нікого не буває, окрім мене. Я залишаюся трохи попрацювати над завданнями, які я повинен був зробити протягом дня, але не встиг. Залишаю офіс я останнім десь о 7-8 годині вечора.

– Як плануєш використати отримані знання та досвід?

– Як я вже казав, я б хотів використати цей досвід щоб отримати роботу в цій сфері в Нью-Йорку. Найближчі років 5-10 я бачу себе саме тут, але в майбутньому я дуже б хотів займатися проектами в Україні, тобто залучати американські інвестиції в українські бізнеси. На жаль, наразі це неможливо, але я сподіваюся, в найближчому майбутньому економіка України покращиться і закордонні інвестори знову зацікавляться в фінансуванні своїх грошей в нашу країну.