[ads-pc-2]

Напередодні свого 45-річного ювілею канадець Жан Беліво став банкротом. Щоб справитися з долаючою його депресією, Жан вирішив зробити навколосвітню подорож. Пішки. Без грошей. Він вийшов з будинку і відправився в дорогу. Обігнути земну кулю зайняло у нього 11 років.

Ідея подорожі прийшла до Жана, коли він йшов по вулиці і напружено думав про свої фінансові проблеми. Кому з нас не приходила в голову думка, що, якщо просто йти і не зупинятися, то можна обійти земну кулю і прийти туди, звідки почав? Різниця в тому, що Жан не просто про це подумав, а саме так і зробив. Він вирішив піти від своїх проблем і депресії – пішки. У навколосвітню подорож Жан взяв із собою зручний триколісний візок, намет, спальний мішок і аптечку. Мобільний телефон він брати не став. Рано вранці 18 серпня 2000 року, у свій день народження, Жан за допомогою сина викотив свій візок на вулицю.

«Ми почекали до 9 ранку, коли прийшли друзі, і все ніяк не могли зрозуміти, щасливий це день або сумний, – говорить Жан. – Мій батько, моя вагітна дочка, моя дружина Люсі – всі були там. Люсі відправила запрошення журналістам, але ніхто у підсумку так і не з’явився. На початку десятої Люсі сказала мені: “Мені здається, тобі пора йти”. Ми обнялися, я просто завернув за ріг – і наступного разу ми побачилися лише через багато місяців ».

Звернувши за ріг, Жан попрямував на південь, у бік Сполучених Штатів. До того моменту, коли він дійшов до американського кордону, він був уже в такому вигляді, що боявся, його приймуть за бездомного і не пустять в країну. «Я тоді ще не дуже володів англійською, – розповідає Жан, – і на питання прикордонника, яка мета мого візиту до Сполучених Штатів, відповів: “Я йти в Мексику і Америку, йти пішки”. Прикордонник помовчав і запитав співчутливо: “Може, вам хоч води принести?”»

Увійшовши в США з півночі, Жан по берегу Атлантичного океану дійшов до Південної Америки, там взяв правіше і далі рушив до берега Тихого океану. Самотужки перетнув чилійську пустелю Атакама, в Аргентині повернув ліворуч і перейшов на інший бік материка. Тут перед Жаном виникла водна перешкода. Перебратися через Атлантичний океан пішки явно не представлялося можливим.

Жан деякий час в задумі топтався на березі. І тут сталося диво. Місцева авіакомпанія, дізнавшись про його подорож, подарувала йому квиток на літак до протилежного берега. Так Жан перебрався в Південну Африку і звідти знову рушив пішки.

У Лівію Жана не пустили, і йому довелося йти в обхід по Марокко. Потім Жан пішов до Європи і ненадовго заглянув в Англію. У Росію він йти не зважився через холоди і замість цього пішов в Індію, Китай і Південну Корею, де, за його словами, зустрів одних із самих доброзичливих людей у ​​світі. Потім пройшов через Філіппіни, перетнув Малайзію, Австралію і, нарешті, опинився в Новій Зеландії, звідки повернувся назад в Канаду.

Його подорож тривала 11 років. Весь цей час вони зустрічалися з дружиною раз на рік – на Різдво. Незважаючи на те, що Жан намагався економити, як міг, гроші в нього скінчилися ще на самому початку шляху – в Центральній Америці. «У мене не дуже добре виходить жебракувати, але це прийшло якось природно, – сміється він. – Я взагалі-то досить сором’язливий, але виявилося, це тільки допомагає, тому що в деякому розумінні зачаровує людей». Втім, гроші та їжу люди зазвичай давали йому самі без усяких прохань.

«Почувши про те, що я збираюся перетнути світ пішки, люди просто засовували 20 або 50 доларів мені в кишеню. Я заощаджував на всьому, і цих грошей мені вистачало надовго. Знаєте, в Індонезії та Африці можна відмінно поїсти на 1 долар!» – говорить Жан. Складніше було з нічлігом. За чотири тисячі ночей, проведених в дорозі, йому не завжди легко вдавалося знайти притулок.

«Більшу частину часу я знаходив місце, щоб виспатися: проходив по 3-4 кілометри, поки не знаходив безпечний куточок, де можна поставити намет. А ще просив пустити мене на нічліг. Але це не скрізь просто. В Америці, наприклад, траплялося, що я стукав у сім будинків поспіль, поки не знаходив нічліг. Іноді через постійну ходьбу я відчував себе настільки втомленим, що вже не міг посміхатися і докладно пояснювати людям, що я шукаю нічлігу. Тоді я спав на вулицях або в парках, поряд з бездомними».

Жан підрахував, що за час подорожі його поселили 1600 сімей, приблизно стільки ж ночей він провів у наметі, решта – в пожежних частинах, поліцейських дільницях, церквах, нічліжках для бездомних, лікарнях і школах. У Єгипті Жан безкоштовно вилікував зуби, в Індії отримав у подарунок сонцезахисні окуляри, а в Алжирі переніс операцію і два тижні безкоштовно провів у лікарні. На Філіппінах, під час перетину небезпечної ділянки на острові Мінданао, його супроводжувала ціла армія з тридцяти солдатів, які разом з ним скандували: «Ми хочемо миру». У чилійській пустелі Атакама Жана ледь не загризла пума. А в Південній Африці його пустили переночувати в пусту тюремну камеру, і охоронець з ранкової зміни помилково відмовився його випускати.

Але головним з того, що трапилося з Жаном за час його подорожі, були навіть не пригоди, а ті зміни, які сталися з ним самим. За 11 років Жан не заробив ні цента, і, тим не менш, це були, за його словами, найяскравіші і щасливі роки його життя. Сьогодні він упевнений, що матеріальний успіх зовсім не є обов’язковою умовою щасливого життя.

«Я вже не той хлопець, що вирушав у дорогу, – говорить Жан. – У мене та ж особистість, але тепер я відчуваю себе багатим. Ми всі засліплені грошима – так багато навколо пасток на зразок “от купи це, і будеш щасливий”. Я більше не хочу грати в ці ігри – за свою подорож я зустрів безліч щасливих людей, у яких зовсім не було грошей».

Жан повернувся додому в Канаду в січні 2011 року у віці 56 років. Він обійшов пішки Землю, подолав в загальній складності 76 000 кілометрів, зносив 49 пар взуття та перетнув 64 країни. Його подорож була не тільки навколосвітньою, але і абсолютно першою у його житті. До цього Жан нікуди і ніколи не подорожував, якщо, звичайно, не вважати турпоїздки до Флориди. Додому Жан повернувся, як і на початку подорожі, банкрутом. Тільки більше його це не турбувало. «Досвід і знання, які у мене зараз є, набагато цінніше грошей», – упевнений він.

Тепер у Жана одна мета: не зірвати дедлайн, який встановив йому видавець для здачі в друк книги про свою подорож.

Links: Архів з фотографіями подорожі Жана – http://wwwalk.org/en; Пішки через Україну – https://inspired.com.ua/travel/pedestrian-journey/