[ads-pc-2]

Автостоп – слово, яке з’явилося в словниковому запасі вітчизняних мандрівників з появою на наших телеекранах американських фільмів про різних відчайдухів та шукачів пригод, разом зі сторінками роману Джека Керуака «У дорозі» та бажанням відчувати свободу в кожному подиху, в кожному русі і в кожному своєму вчинку.

Автостоп – це не просто метод пересування територією країни, автостоп – це стиль життя багатьох людей, процес, який народжує нових особистостей і генерує нашому суспільству вільних індивідів.

Взагалі, автостоп з’явився на початку 20-го сторіччя в США, але сьогодні мільйони водіїв з усього світу звикли бачити на своїх дорогах мандрівників, з якими завжди є про що побалакати, яким буквально хочеться допомогти дістатися своєї мети.

На жаль, велика кількість стереотипів та страх перед чимось незвіданим вкорінюють в свідомості українців думку, наче автостоп – це щось дуже небезпечне, невиправдане, ризикове та взагалі, «хай американці катаються, а мене і потяг влаштовує».

Насправді ж, реальність трохи інакша. Так, безумовно, в Україні культура автостопу ще не набула достатньої популярності, і часом у мандрівників виникають певні проблеми в дорозі (хоча, якщо ви романтик – то ночівля на заправці чи в палатці посеред поля під чистим зоряним небом, впевнений, не стане особливою проблемою). Але все ж, в цілому український автостоп живе, процвітає, набуває певних традицій та має великі перспективи.

Відкидаємо всі сумніви та рушаємо назустріч пригодам!

Так, все це дуже цікаво, але навіщо мені подорожувати саме стопом, якщо в світі існують рейсові автобуси та залізничні вокзали, питаєте ви прямо зараз, читаючи цей текст.

А причин зануритися у світ автостопу, насправді, безліч. І от деякі з них:

Причина перша. Автостоп допомагає подивитися на себе інакше.

Згадуючи мотивацію для своєї першої поїздки, не можу стримати легкої посмішки: проблеми в особистому житті, сварки з викладачами та інші тепер вже неважливі конфлікти змусили думати про тотальне перезавантаження особистісного світогляду і народили бажання зробити щось божевільне, здійснити вчинок, про який потім можна було б розповідати онукам, сидячи років у сімдесят перед каміном в дерев’яному будиночку на схилах Карпат. І подорож автостопом з Києва до моря здалася найбожевільнішою ідеєю з усіх можливих. В уяві малювалися безнадійні блукання уздовж траси, прогнозувалося повне розчарування, провал подорожі і швидке повернення блудного сина додому. Та сталося не так, як гадалося, дорога минула в компанії веселих водіїв на могутніх далекобійних вантажівках, і тепер автостоп – частина життя, ковток свіжої води в зеленому мулі буденності.

Причина друга. Автостоп – це свобода.

Перші враження після виходу на трасу не можна передати жодними словами. Вищезгадане відчуття свободи ще маленьким зернятком зароджується на підступах до шосе, а як тільки ви піднімете догори палець і побачите першу автівку, що зупиняється біля вас, – воно вибухне у всій своїй можливій повноті та красі. Ви відчуватимете, що керуєте своєю Долею, ви усвідомите, що належите тільки собі, вас розриватиме від бажання вибігти у чисте поле і, як маленька дитина, сміючись і підстрибуючи, ви почнете радіти своєму життю.

Причина третя: автостоп – це завжди цікавий досвід.

Досвідчені стопери можуть розповісти десятки історій про те, як водії пригощали голодних і нещасних мандрівників своєю власною їжею, влаштовували безкоштовні екскурсії рідними місцевостями, розповідали одна за одною цікаві повісті про дорогу, про людей та жителів країн, де їм випадало побувати.

Взагалі, характеризуючи український автостоп, можна сказати, що наша країна насправді налічує тисячі водіїв, які готові допомогти мандрівниками «за просто так», а багато хто спеціально вишукує поглядом стопщиків, щоб почути цікавих історій або ж додати трохи плюсиків в свою карму.

Четверта причина: автостоп, крім того, – це можливість побачити країну (і не тільки свою) власними очима, не ховаючись за скло вікон у потягах.

Автостоп – це стояти на дорозі посеред лісу, що колись став захисником тисяч повстанців, намагатися знайти край українського степу, який свого часу розрізали на своїх конях вільні козаки, власними руками доторкнутися до знаменитих та оспіваних річок, коротше – відчути свою країну такою, якою вона є насправді, зрозуміти поетів та письменників, що знаходили натхнення в наших невичерпних краєвидах.

Врешті решт, п’ята причина подорожувати автостопом, яка є, напевно, найголовнішою: після кожної подорожі ви почнете по-справжньому відчувати себе людиною.

З кожним кілометром, що віддалятиме вас від домашніх проблем, ви знаходитимете відповіді на важливі питання, почнете розуміти, що в такому гігантському світі ваші проблеми дуже часто не такі вже і суттєві, як здаються на перший погляд.

Після першої ж мандрівки автостоп швидко стане вашим захопленням, ви відкриєте нового себе і гарантовано почнете дивитися на цей світ трохи інакше, тож сміливо малюйте на картонці назву кінцевої зупинки, підіймайте палець догори і рушайте назустріч справжнім пригодам!

Автор: Микита Гладченко