Як не треба спілкуватися з жінками

---

[ads-pc-2]

Поняття «менсплейнінг», перша згадка якого датується 2008 роком, давно вийшло за межі феміністичних блогів і Twitter-суперечок. Термін на позначення поблажливої манери, до якої вдаються чоловіки в розмовах із жінками, узаконили навіть на рівні мови: 2018 року слово mansplain включили до Оксфордського словника й словника Merriam-Webster.

Явище менсплейнінгу обговорюють у медіа, висвітлюють у книжках і висміюють у скетч-шоу. Розповідаємо, що стоїть за цим поняттям і чому питання менсплейнінгу не втрачає своєї актуальності.

---

Менсплейнінгом (від англ. man – чоловік та explain – пояснення) називають ситуації, коли чоловік поблажливо пояснює щось співрозмовниці, припускаючи, що вона недостатньо обізнана в предметі розмови. Чоловіки, які вдаються до менсплейнінгу, не беруть до уваги статусу й кваліфікацій жінки та свідомо використовують спрощені формулювання. Менсплейнерам властиво вважати, що лише їхня думка є правильною й має вагу, натомість факти, якими оперують їхні співрозмовниці, помилкові або недостатньо важливі.

Важливо зауважити, що не всі пояснення, які лунають із вуст чоловіків, можна трактувати як менсплейнінг. Ідеться саме про непрохані й необгрунтовані коментарі, викликані упередженням, що жінки апріорі є менш освіченими та компетентними.

via GIPHY

Критики терміну апелюють до того, що саме поняття менсплейнінг є сексистським щодо чоловіків, і стверджують, що така поведінка залежить не від статі, а від особистих якостей людини. Та практика показує, що явище менсплейнінгу досить точно відображає гендерний дисбаланс у вербальних комунікаціях.

Дослідження свідчать, що чоловіки перебивають жінок майже втричі частіше, ніж інших чоловіків; часто з метою закріпити за собою домінантну позицію в діалозі. Така поведінка простежується не тільки в особистому спілкуванні, а й в академічному й робочому середовищі: на університетських заняттях чоловіки частіше виступають із відповідями, а на робочих зустрічах говорять 75% усього часу.

---

Саме явище менсплейнінгу, як жартують у скетчі Funny Or Die, зародилося тоді ж, коли на світ з’явився перший чоловік. Однак словесного оформлення ця проблема набула трохи більше як 10 років тому.

Однією з перших увагу до проблеми менсплейнінгу привернула письменниця Ребекка Солніт. У квітні 2008 року видання TomDispatch.com опублікувало її критичне есе Men Explain Things To Me. Приводом до висловлювання на наболілу тему став інцидент на одній вечірці, гостею якої була авторка.

Під час світської бесіди господар будинку поцікавився письменницьким доробком Солніт. Коли Ребекка вирішила розповісти йому про свою останню працю, присвячену фотографові Едварду Майбриджу, чоловік швидко перебив авторку й почав із самовдоволеним виглядом радити їй нову, «дуже важливу» книжку про того ж Майбриджа. Ребекка та її подруга, на відміну від їхнього співрозмовника, одразу зрозуміли, що чоловік описує ту саму працю Солніт. Та коли подруга спробувала втрутитись у монолог господаря зі словами «це її книга», той кілька разів пропустив слова жінки повз вуха. Понад те, згадує Солніт, чоловік навіть не читав самої книги й у своїй палкій промові спирався лише на рецензію із New York Times Book Review.

via GIPHY

Солніт, чия ілюстрація менсплейнінгу з часом стала хрестоматійною, зауважила, що це лише одна з багатьох подібних ситуацій і що кожна жінка стикалася з таким ставленням. На думку авторки, ця агресивна самовпевненість, яка дозволяє людям поводитися таким чином, є гендерно обумовленою: «Чоловіки пояснюють речі мені й іншим жінкам, незалежно від того, чи знають бодай щось про предмет розмови. […] Це упередження часто ускладнює життя жінкам, заважає висловлюватись і бути почутими, якщо вони все ж наважуються сказати».

Хоч есе Солніт прямо стосувалося менсплейнінгу, сам термін на позначення цього феномену з’явився дещо пізніше. Вважається, що вперше слово «менсплейнінг» прозвучало в коментарях на платформі LiveJournal приблизно через місяць після публікації есе. Звідти неологізм почав швидко ширитися світом: після феміністичних блогів його підхопили й світові медіа. 2010 року The New York Times навіть включили mansplainer до свого списку «слів року».

---

За останні 10 років явище менсплейнінгу стало важливою частиною масової культури. Його пояснюють у коміксах, обговорюють у подкастах і висміюють у телешоу на кшталт Saturday Night Live і Jimmy Kimmel Live.

Окремим предметом для жартів залишається менсплейнінг самого поняття менсплейнінг. Однією з найпопулярніших сатир на цю тему є сцена з четвертого сезону серіалу «Кремнієва долина», у якій персонаж Ті Джея Міллера пояснює менсплейнінг своїм колежанкам. Схожий епізод за участі Джима Парсонса й Маїм Білік був також у «Теорії великого вибуху».

Про абсурдність менсплейнінгу жартує й Сет Маєрс у своєму новому стендап-спешелі Lobby Baby. Комік згадує, як колись переконував дружину, що її погане самопочуття в переддень весілля – це просто «весільний мандраж» (а не харчове отруєння, яке пізніше підтвердили лікарі), а кілька років потому менсплейнив навіть процес пологів. Коли Алексі повідомила йому, що дитина вже на підході й народжувати доведеться прямо в лобі будинку, Маєрс уперто запевняв жінку, що їй просто здається і що вони мають вдосталь часу, щоб дістатися до лікарні. Зрештою, жінка справді народила прямо у вестибюлі за лічені хвилини після цієї розмови.

 

---

Проблема менсплейнінгу, як би активно її не обговорювали, досі залишається наріжною. Менсплейнінг може набувати різних форм, і найчастіше жінки стикаються з такими його проявами:

• Чоловік пояснює жінці галузь знань, у якій вона є експерткою.

Через стереотипи про те, що жінка не може бути такою ж освіченою, як чоловік, компетентність жінок часто ставлять під сумнів. З огляду на це багато чоловіків вважають нормальним пояснювати співрозмовниці її ж професійну галузь.

Ситуація, подібна до інциденту Ребекки Солніт, трапилася з нейронауковицею Ташею Стентон. На науковій конференції, де Стентон була запрошеною спікеркою, один із гостей заходу поблажливим тоном порадив професорці почитати її ж наукову роботу.

Широкого розголосу набула й історія навколо астронавтки Джессіки Мейр і користувача Twitter на ім’я Casey O’Quin. У відповідях на один із постів астронавтки чоловік вирішив роз’яснити їй те, що вона, співробітниця NASA, знає не гірше за нього. Коли користувачі мережі почали висміювати твіт менсплейнера, чоловік видалив свій акаунт.

• Чоловік думає, що знає про жінок більше, ніж вони самі.

Одним із найбільш кричущих випадків менсплейнінгу на телебаченні став інцидент в ефірі каналу CNN. Гість студії Стів Сантагаті вирішив пояснити й виправдати явище кетколінгу (вуличних домагань), про який ішлося в одному з сегментів програми. Звертаючись до ведучої Фредеріки Вітфілд і комедіантки Аманди Сілс, Стів заявив, що має більшу експертизу в цьому питанні, бо він чоловік і знає, як думають чоловіки. У тій же промові Сантагаті заперечив проблему кетколінгу, аргументуючи це тим, що «понад усе жінки люблять чути про те, які вони красиві».

Деякі чоловіки (і йдеться не про гінекологів) вважають себе експертами навіть у питаннях жіночого здоров’я й гігієни. «Мій колега намагався пояснити мені, як працюють вагітність і пологи, коли я була на восьмому місяці вагітності другою дитиною», – ділиться своєю історію учасниця опитування BuzzFeed. «[Один чоловік пояснював мені], як правильно вставляти тампон. І ні, лікарем він не був», – розповідає співробітниця Xbox UK Чарлі Ходсон.

• Чоловік припускає, що жінка не володіє «чоловічими» знаннями й навичками.

Ще один плодючий ґрунт для менсплейнінгу – традиційно «чоловічі» теми на кшталт автомобілів, техніки й спорту. Так, окремі чоловіки можуть знатися на цих темах краще за окремих жінок. Однак найчастіше роз’яснення менсплейнерів є недоречними, а речі, які вони озвучують, більш ніж очевидними: «Їхавши на роботу, вирішила вбити трохи часу та посидіти в машині на заправці, – згадує читачка Buzzfeed. – Чоловік підійшов до мене й почав показувати, як працює бензоколонка та куди вставляти кредитку».

---

Минулого року мережею розлетілася схема, яка дозволяє визначити, чи підпадає ваша поведінка під визначення менсплейнінгу. Її авторка, експертка в сфері дизайну Кім Гудвін, розповідає, що створила цю інструкцію на прохання своїх колег, які вирішили переглянути свої звички в спілкуванні з жінками.

Твіт Гудвін зібрав більше 120 тисяч репостів, а її схему почали вішати в офісах і перекладати іншими мовами.

На додаток до ілюстрації, у своїй колонці для BBC Гудвін поділилася трьома запитаннями, які допоможуть виявити й викорінити менсплейнінг. Якщо ви хочете позбутися цієї звички, використовуйте їх для самоперевірки:

• Чи хоче жінка почути ваше пояснення? Якщо хтось ставить вам запитання, поясніть. Непрохані пояснення (у розумних межах) можуть бути прийнятними, якщо ви вчитель або керівник цієї людини. Пояснювати щось після того, як від вашої допомоги відмовилися, – це майже завжди вияв неповаги.
• Чи не робите ви негативних припущень щодо компетенції своєї співрозмовниці? Коли ви пояснюєте щось людині, яка й без вас знається на цій темі, ви гаєте свій і її час. До того ж так ви, свідомо чи ні, ставите під сумнів авторитет цієї людини, демонструючи, що не довіряєте її компетенції й розуму.
• Чи впливає на перші два пункти ваша упередженість? Нам усім подобається думати, що ми справедливо ставимося до людей, але чоловіки часто вважають, що жінки менш компетентні за них.

---

Автор: Таїсія Куденко