[ads-pc-2]

Культура якісного дозвілля крок за кроком проникає в нашу країну, і знайти цікаві заклади поза межами великих міст уже не є проблемою. Проте як відкрити таке кафе, яке було б не просто закладом з стандартним набором кава/чай/сік, а й мало власну атмосферу, родзинку, яка би приваблювала нових та утримувала старих відвідувачів? Inspired побував у незвичайному місці – кафе Герміна, яке відкрилось нещодавно в тихій місцевості поблизу україно-угорського кордону та в якому можна спробувати тістечка за автентичними рецептами Австро-Угорської імперії.

Цукерня Герміна, що виконана в традиціях класичних кав’ярень центральної Європи, пропонує своїм відвідувачам італійську каву, широкий вибір натуральних чаїв, але все ж головною родзинкою закладу є тістечка, які ми всі любимо з дитинства. Як зробити так, щоб навіть у невеликому селищі тримати марку якості, радувати своїх відвідувачів та постійно пропонувати щось нове? Про це ми дізнались у власниці цукерні, пані Ірини.

– Привіт, Ірино, розкажіть нам про те, як з’явилася ідея вашого кафе?

– В навколишній місцевості до цього часу не було таких закладів, де можна було прийти, щоб випити кави, чаю з тістечками, привести дітей чи запросити когось на побачення. Найближчі кафе розташовані в районних центрах, що не завжди зручно для людей, які не можуть або не хочуть їздити кудись – і при чому ці кафе далеко не завжди можуть запропонувати щось цікаве своїм відвідувачам.

Мене багато хто і досі питає, чому я відкрила кафе саме в нашому селі, а не у місті, де більше людей та можливостей для заробітку. Ми вирішили, що живемо в той час, коли треба щось нове – і це нове повинне бути доступним не лише для жителів міста, а й для тих, хто живе разом з тобою в одній місцевості.

– Ви відкривали заклад самостійно?

– Ні, я відкрила це кафе разом з партнером по бізнесу.

– Чи важко було з підбором персоналу, а тим більше у селі? Не секрет, що молодь активно покидає сільську місцевість в пошуках роботи. Як ви знайшли вихід з цієї ситуації?

– Так, з підбором персоналу було досить складно: ми перебрали чимало кандидатів, перш ніж взяти когось на роботу. Проте, не зважаючи на складнощі, ми знайшли хороших людей. Ми також шукали їх серед місцевого населення – адже треба думати про персонал комплексно: людям потрібно буде щодня добиратись на роботу, а в складних погодних умовах та при далеких відстанях це не зовсім зручно і приємно.

Наша головна кондитерка провела на навчальній практиці у Будапешті кілька місяців, де вона вивчила всі тонкощі кондитерської справи, і тепер може втілювати наші найсміливіші фантазії в реальність.

– Хто ваші клієнти? Звідки до вас приїздять відвідувачі, ви вже впізнаєте їх?

– Наші гості надзвичайно різні – це, само собою, місцеве населення, і угорці, які переїжджають через кордон, і люди, які відпочивають біля термальних басейнів, що розташовані поблизу села. Клієнтам дуже подобаються наші ціни, оскільки вони значно нижчі навіть у порівнянні з Ужгородом або Мукачевом, не кажучи вже про Львів, Київ чи Будапешт, де середній чек за кавові посиденьки може бути дуже великим.

В роздумах над концепцією цукерні я помітила, що чимало місцевого населення, серед якого переважають угорці, зовсім не знає своїх національних солодких страв. Наприклад торт Добош, який популярний на Закарпатті, був улюбленим тортом австро-угорського імператора Ференца і його дружини Ержибети. Торт Естергазі отримав свою назву на честь популярного угорського політика, міністра закордонних справ. Кожен з цих тортів є у нашому асортименті, і ми намагаємось готувати щось справді оригінальне з часів австро-угорської доби – наприклад, торти Захер, Кардинал, кремове тістечко Словенії з повітряним ванільним кремом, виготовлений за спеціальним рецептом  на листковому тісті, слоєний пиріг Гібаніцу, польську Мазурку, чеський пиріг з чорницею та інші. Загалом наш асортимент налічує близько півсотні тістечок.

Ще хотілось би окремо розповісти про таку річ, як “торт року”. Кожного року в Угорщині проходить національний конкурс на найкращий торт, в якому беруть участь цукерні та кафе з різних міст. Минулого року це звання здобув маково-яблучний торт, в 2012 – пшонно-абрикосовий торт. Кожен з цих тортів також є в нашому асортименті, хоча наша цукерня і не бере участі в конкурсі.

– Які продукти ви використовуєте для своїх тістечок?

– Я багато сиджу в інтернеті, шукаючи новинки індустрії та нові цікавинки для свого кафе. Ми вирішили, що наші тістечка не будуть перевантажені важкими кремами та складовими, тому надали перевагу фруктам. Вони натуральні, їх люблять і дорослі, і діти, і з них набагато приємніше щось пекти. Легкі креми та суфле – це те, на що ми робимо ставку, тим більше в час, коли всі стежать за власним здоров’ям.

– Ми чули, що у вас кілька тижнів тому в асортименті з’явилось ще й морозиво. Як ви його готуєте?

– Так, це так зване ремісниче італійське морозиво, ми готуємо його з фруктового пюре. Фрукти самі надають йому потрібний колір, тож ніяких барвників використовувати непотрібно. Трендом цього року є морозиво фірми Gelato з плодів дерева марула, що росте в Африці, подібного за своїми властивостями кактусу,  а також з пітайї – або драконового фрукту, який росте на кучерявих ліаноподібних кактусах, що поширені в Мексиці та Південній Америці. Це і цікаво, і незвично, мати в своєму асортименті морозиво з таких фруктів :)

– Запустити власне кафе – це половина справи, потрібно ще й, аби про нього дізнались люди. Що ви робите для цього?

– Ми уже поширили інформацію серед місцевих газет, та починаємо рекламну кампанію на бордах по області та околицях. Але я вважаю, що в сучасному світі дуже велике значення має інтернет, тому саме через інтернет проводимо перші активності – працюємо з локальними сайтами, власноруч ведемо сторінки цукерні у Facebook і ВКонтакті. За інтернетом – майбутнє :)

Hermina
с. Косино, Берегівський район, Закарпаття
Facebook / ВКонтакті / Foursquare