Фото-блог Іринки Громоцької з Камбоджі

[ads-pc-2]

Півтора року тому Іра з Андрієм покинули Львів і відправились в мандрівку середньою і південно-східною Азією. Під час мандрів Іра захопилась документальною фотозйомкою. Щочетверга ми публікуємо знімки з місць, про які ви чули і не чули – Памір, індійські потяги чи маленькі китайські села, назви яких неможливо вимовити.

Чим більше часу я проводила в оточненні людей, які ніби-то на мене не схожі – тим більше схожостей між нами я зауважувала. Міміка, погляд, жести – це все універсальні речі, які поєднують людей у всьому світі – і дівчину зі Львова і водія тук-туку з Пномпеня.

Камбоджа закохала мене в себе своєю дитячою наївністю та відкритістю. Для мене стало дивовижним те, що люди, які тільки недавно пережили кривавий режим Червоних Кхмерів зовсім не розгубили тепла, доброти і відвертості. З однієї сторони – тут пил, бездоріжжя, сміття, люди живуть у хатах, які скоріш нагадують халабуди, які ми будували в дитинстві. З іншої сторони – це посмішки, щирість, «Hello! What is your name?» сотню разів на день, купа фруктів на деревах, неймовірно барвисті заходи сонця і красивий океан.

Ця країна вбивається під шкіру разом з незмінним помаранчевим пилом на дорогах. Разом з буддистською монотонною мантрою вона розноситься мурашками по тілу. У Камбоджу хочеться вертатись, і, можливо колись таки її зрозуміти.