[ads-pc-2]

Ми продовжуємо спілкуватись із представниками інді-брендів та людьми, котрі в Україні створюють власні колекції одягу і змінюють смаки та погляд на вітчизняну молодіжну моду.

Знайомтесь: молода амбіційна пара із Миколаєва, що на Півдні країни, яка створює одяг під брендом Finch і орієнтується на художню змістовність. З редакцією Inspired спілкувались особисто засновники бренду – Максим Голуб та Катерина Бякова:

– Розкажіть, у кого вперше виникла ідея власного бренду? Чому власне ви вирішили займатись авторським одягом?

– Ідею створення власного бренду для одягу ми плекали вже давно. Почалось усе, як не дивно, ще в дитинстві, точніше – в підлітковому віці кожного з нас. І хоча ми ще не були знайомі, в нас вже кипів схожий дух бунтарства. Те саме відчуття, коли тобі подобається річ, яка батькам «не по кишені.» Багато речей просто шили власноруч. З часом ми стали купувати речі, керуючись власними смаками.

Але все ж асортимент, що його пропонував «великий» ринок, не відповідав нашим потребам, та й дорого врешті-решт. Доводилось проявляти винахідливість: перешивати готові моделі або взагалі самим шити. Треба думати, що завдяки своєрідному стилю ми й привернули увагу одне одного.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тепер ми розуміємо, що спільного у нас набагато більше: багато читаємо, любимо авторське кіно і посперечатись про мистецтво, ведемо активний спосіб життя. Загалом, напевно, можна вважати стиль чи смак певним індикатором конкретного світогляду.

Вже будучи разом, ми стали розробляти свої принти, малювали вручну на футболках… Дизайнерський досвід був нам дуже корисним.

– Як обирали назву? З чим воно має асоціюватись, на вашу думку? Хто ця людина, котра носить Finch?

– Під час чергової спроби створення унікального принту в нас вийшла цікава пташка, яку ми й зробили нашим логотипом. Як це зазвичай буває з хорошими ідеями, все трапилось спонтанно.

Нам подарували амадинів. Це такі маленькі пташки, дуже-дуже милі на вигляд, але з характером та надзвичайно енергійні :) Коротше кажучи, подарунок виявився дуже доречним і одразу став невід’ємною частиною родини.

Виявилось, що в англійській мові для цих пташок немає слова «амадин», але є слово «фінч». Так називають і амадинів, і… зябликів! Така добра, позитивна назва – зяблик, правда ж? Зяблик у нас асоціюється з приходом весни. Ця птаха – як відголос дитинства: несе тепло та радість.

Зрозумійте правильно: це не жіночий і не дитячий одяг. Хоча перша наша колекція викликає саме такі асоціації, ми б не хотіли обмежуватись лише цими рамками.

Напевне, людина, котра обрала Finch, приділяє стільки ж уваги зручності, скільки й стилю. Ця людина цінує не лише зовнішній вигляд, але й якість. Не сидить на місці, перебуває в постійному пошуку ідей та вражень.

А загалом – це будь-хто з нас!

– Хто стоїть за маркою? Хто шиє, розробляє ескізи, займається доставкою та замовленнями?

– Ми – молода сім’я: Максим та Катерина. В кожного з нас є звичайна робота, яка з різних причин не дає реалізовувати творчий потенціал. А улюблена справа не повинна залишатися на папері, правда ж?

Принти з першої нашої колекції – це граффіті, що ожили. Вони перестали бути «папером» і стали комусь потрібні. І хтось носить їх біля серця.

Усі ескізи ми розробляємо разом. Катя малює та шиє. Максим зайнятий роботою з клієнтами та питаннями доставки. Дещо замовляємо на фабриках, трохи допомагають друзі. Загалом багато з того, що ми робимо, народжується завдяки спільним зусиллям. Ми знаємо, коли треба підстрахувати один одного, і все виходить ніби само собою, а це ознака правильно вибраного напрямку.

– Чи є плани розширити асортимент, робити якісь колаборації з молодими миколаївськими дизайнерами?

– Звичайно плануємо таке, ще й як! Зараз вже ведемо перемовини з кількома дизайнерами з Миколаєва та Харкова. Але наступна, більш чоловіча, колекція, все ж буде випущена власними силами. Ідеї нових принтів вже є, залишилось зробити буквально зовсім трохи :) В пошуках одягу для свого гардеробу ми помітили, що популярні принти доволі агресивні й дуже часто не несуть ніякого змісту. Було б чудово це змінити!

Ми прагнемо створити щось несхоже на інших: щось, що апелює до кіно, театру, літератури – що несе загалом певний культурний посил, але в трендовій формі. Цю ідею несе наш слоган: «Just Finch about it!» (де навмисно використана співзвучність зі словом «think»). Нам би хотілося, щоб наш одяг був певним ланцюжком єднання для людей зі схожими смаками та поглядами на життя. Так само, як свого часу для нас цю роль зіграли штани галіфе та футболка з автопортретом Пушкіна :) Ми розуміємо, що зображення черепа зараз більш популярне, ніж посмішка дитини, але ми готові ризикнути.

– Розкажіть щось оригінальне з історії створення чи вашої роботи, можливо, були у вас якісь курйозні моменти?

– Як будь-який творчий процес, наша робота звісно не обійшлась без курйозів. Один з них особливо показовий. Свій перший бюджет ми витратили на закупівлю тканини під шапки. Але коли шили, то з’ясувалося, що її надто мало: шматочки зовсім не пасували за довжиною.

І як ми їх не крутили – нічого не виходило. Ми зіпсували декілька шапок, декілька разів посварились і помирилися, не спали ночами, доки зовсім не зневірились. І тут прийшла думка, що два різних шматочка можна зібрати в одну шапочку. Коли шапка була готова, нас вразило, скільки різних способів носити її існує. Ми створили справжній трансформер! Це ж прямо знахідка для шпигуна. Зайшов за ріг будинку в сірій шапці, а з-за рогу вийшов вже в червоній ;) Ще один секрет – це наше пакування. Ідею використання сургучевої печатки ми привезли з Венеції. Побачивши сургучеві брусочки в сувенірній лавці, ми разом зметикували, що саме цей елемент стане нашою «фішкою».

– Які поради та підказки ви можете дати тим, хто хоче запустити власну лінію одягу, але не знає, чи варто починати?

– Навряд чи скажемо щось нове, якщо порадимо не боятися :) Не орієнтуватись на те, що «в тренді», а дослухатися до власного відчуття, до власних смаків. Що би ви самі надягали щодня? Що б придбали для рідних та близьких?

Перший крок зазвичай найбільш важкий. Знаєте, нам же не один раз відмовляли. Приводили страшні цифри статистики, пояснювали, що це незатребуване. Але інколи статистика не потрібна: треба просто робити те, до чого у вас лежить душа.

– Катю, Максиме, дякую за спілкування! І декілька побажань нашим читачам

– Мандруйте. Читайте. Спілкуйтесь. Світ котиться у вас з-під ніг, доки ви стоїте на місці!