[ads-pc-2]

Один з авторів видання «Wired» Метт Саймон поділився своєю захоплюючою розповіддю про потенційно безсмертну гідру. У перекладі збережено формат розповіді від першої особи.

Послухайте, я не хочу жити вічно. По-перше, доведеться дуже довго працювати, аби назбирати на пенсію. І взагалі, я ж письменник. Живу від дедлайну до дедлайну. Немає дедлайну, серйознішого за смерть.

Але є у світі створіння, якому зовсім не потрібно турбуватися про смерть і дедлайни, адже воно, судячи з усього, безсмертне. Йдеться про дивовижну гідру – сантиметрову трубочку з желе, що мешкає у водоймах по всьому світу. У комфортних умовах вона здатна прожити дуже і дуже довго.

Але, наче цього замало, вона вражаючим чином регенерує. Якщо розрізати її навпіл, то незабаром перед вами будуть тіпатися дві гідри. Можете змішувати їх, ділити на одиничні клітини, але у результаті вони перетворяться на кульку, котра пізніше розділиться на індивідуальні організми. Так, знаю, звучить неймовірно. Але давайте про все по черзі.

Це дуже проста тваринка, що належить до тієї ж групи, що й медуза – кишковопорожнинним або, як їх ще називають, радіально-симетричним. Роб Стіл, гідробіолог з Університету Каліфорнії у місті Ірвін, розповідає, що гідри схожі на маленькі, вільно існуючі шматочки кишечника. На одному кінці гідри липкий диск, за допомогою якого вона рухається, а на іншому – рот і щупальці, що містять у собі жалкі клітини, котрі вистрілюють у здобич (зазвичай вона харчується мілкими рачками) гарпун з отрутою. Після того, як гідра зачепилася за жертву, вона поступово зжерає її.

У 90-і хлопець на ім’я Деніел Мартінез зібрав 60 таких створінь й помістив кожне у банку з водою. Гідри безстатеві і розмножуються діленням, тому Мартінез просто викидував нових особин. Через 4 роки оригінальні гідри були не просто живі, а й виглядали так, немов тільки з’явилися на світ. Так, 4 роки це не такий вже і великий термін, однак закон природи свідчить про наступне: чим ти менше, тим коротше твоє життя. Саме тому крихітні комахи живуть усього декілька тижнів, а кити – століттями. Настільки маленьке створіння, що проіснувало 4 роки – просто абсурд.

Пізніше Мартінез опублікував свої дані, при цьому заявивши, що гідра – потенційно безсмертна. Звичайно ж така знахідка не залишилася непоміченою.

І ось він продемонстрував усім результати тестів. Люди подивилися на них і сказали: “Ну, можливо, гідри живуть у середньому 6 тисяч років і ви просто не достатньо довго проводили експеримент”. Він вислухав їх і почав експеримент з нуля. Здається, на даний момент він триває вже 8 років, що робить оригінальні гідри найстарішими з експериментальних зразків. Він буде спостерігати за ними 10 років, не менше. Якщо цього терміну критикам не вистачить, це вже їхні проблеми

Роб Стіл, гідробіолог Університету Каліфорнії

Судячи з усього, секрет гідри у тому, що вона кожні декілька тижнів повністю перезбирає власне тіло. Фактично, вона є просто купкою однакових клітин. І вони можуть перетворитися, скажімо, у клітину, яка стане частиною щупалець. У будь-якому випадку, через кілька тижнів гідра позбавиться цієї клітини, отже, вона буде дуже повільно старіти, як, наприклад, клітини наших з вами тіл. Стіл пояснює, що у неї просто немає клітин, котрі живуть достатньо довго, щоб постаріти, тому не старіє і сама особина.

Що ж, ось секрет потенційного безсмертя. Те, як гідра розвинулася до такого унікального стану все ще залишається загадкою. І якщо ви думаєте, що ми зможемо зробити таке саме, то у мене для вас погані новини. Навряд чи на планеті є створіння, котре відрізняється від нас сильніше, ніж гідра, тому вчені не дуже сподіваються на те, що нам коли-небудь вдасться пестувати свій егоїзм так само, як це робить вона. Вибачте, але це усе заради вас.

У грецькій міфології гідрою називали злісного ящера з кількома головами, при чому якщо одну з них відтяти, на її місці відразу ж виростало дві нових. Гідра з реального світу може робити те саме, але набагато крутіше.

Цей трюк здається неймовірним у світі, який підкоряється, знаєте, усіляким законам. «Дисоціація» – це слово, що означає поділ чого-небудь на крихітні шматочки. Але якщо перетворити декілька гідр на суп з гідр, вони дивовижним чином збираються у окремі особини. Ось як це працює.

Вчені беруть приблизно сотню гідр і поміщають їх у тестову посудину, після чого перетворюють їх на липку масу клітин, потім розкручують спеціальну трубку до такої швидкості, що ця маса за формою починає нагадувати кульку.

Але через декілька днів клітини, що повинні бути на поверхні гідри, займають це ж місце у сфері, а ті, з яких складаються нутрощі цих створінь, збираються у центр. Далі у центрі сфери з’являється плоскість, котра стає травним каналом. В результаті, маємо порожнисту, двошарову сферу, у якій, як у звичайної гідри, ці шари діляться на зовнішній і внутрішній, при цьому між ними циркулює рідина. Потім формуються голови. І залежно від того, скільки гідр було у вас спочатку, їх може бути від одної до п’яти. Потім у цих голів з’являться відростки і, кінець кінцем, перед вами буде декілька індивідуальних створінь. Стіл додає, що це просто неймовірний феномен. Мало які тварини здатні на таке.

Отже, із супергідри з’являться декілька нових. Вони повільно розходяться у сторони, чіпляються до чого-небудь своїми кінцівками, потім вигинаються і чіпляють поверхню ротом, після чого відривають ноги. Так вони і перекидаються усе своє, можливо, нескінченне життя. До речі, якщо для того, щоб стати безсмертним, потрібно буде увесь час перекидатися, я, мабуть, пас. З іншого боку, ходити колесом набагато складніше. На цьому я і завершу.