Меню & пошук

Життя в стилі: Олександр Саттаров, Don’t Take Fake

Життя в стилі: Олександр Саттаров, Don’t Take Fake

Саттаров интервью_27.05

Інтернет журнал inspired.com.ua та сидр Somersby запускають спільний проект «ЖИТТЯ В СТИЛІ». Ми дізнаємося усі цікаві факти з особистого життя, кар’єрного зросту та головні життєві принципи особистостей, які цікаві сучасній людині.

Як самостійно досягнути успіху у власній справі, що таке активна життєва позиція та коли розпочинати втілювати мрію у життя – усе це в серії інтерв’ю на сторінках Inspired та facebook.com/SomersbyUkraine

Героєм першого інтерв`ю став співвласник та ідеолог бренд-шоу Don’t Take Fake, Олександр Саттаров. Надихайтеся!  

– Чи було у вас у школі якесь прізвисько?

– В школі не було, а років у 19 друзі дали мені прізвисько LMA, тому що в той час я працював з цим брендом сноубордів. З того часу найближчі друзі і навіть деякі їх мами так мене ідентифікують.

– З чого починався ваш кар’єрний ріст?

– Моя найперша робота була ще в школі: я попросив маму допомогти влаштуватися куди-небудь і так став торговим агентом ТМ Комо :) В цей період я набрався сміливості, і зайшов в один магазин, який завжди любив, і просто спитав, чи є у них робота для мене – просто тому, що вони мені подобаються і я хочу працювати там. Так я став помічником чи щось в цьому роді: протирав прилавки, мив вітрини, потрошку дізнавався про товар і клієнтів, які заходили в магазин. А потім все інше – переїзди, компанії, бренди.

– Як з’явилася ідея Don’t Take Fake і чому ви вирішили її втілити?

– Багато років тому я познайомився з Дмитром Соболем, який став моїм другом та співорганізатором. Ми поспілкувались з приводу створення культурної, молодіжної виставки і початково це мала бути виставка кросівок, – на той час я працював в Nike і «хворів» темою взуття. Словом, розуміючи наш ринок, я пояснив, що це поки неможливо у нас. Згодом ми переписувались на Facebook i я відповідав на Дімині питання про те, як будуть реагувати наші бренд-представники на такий івент, що краще переробити, а що виглядатиме дуже круто.  Потім я влаштував зустріч в компанії де, як я зараз розумію, був обкатаний перший формат і перша презентація don’t Take Fake, після чого ми вирішили, що нам двом буде легше реалізувати цей проект. В той момент ми ще не надто розуміли, який вигляд це буде мати.

– Що найскладніше в організації фестивалю, а що навпаки, дається дуже легко?

– Насправді все важко, а в нашій країні складності треба множити на два. За чотири роки проведення ми просто навчились по-іншому переносити і переварювати всі труднощі. Пару разів нас дуже сильно підставляли, ми навіть думали що це кінець. Але більшість наших партнерів та учасників все розуміли і повірили в нас. Саме тому ми все ще тут і рухаємось далі – попереду дуже довгий і цікавий шлях.

– На фестиваль їдуть з різних міст України. Який портрет вашого відвідувача?

– Портрет дуже гарний і кожен раз покращується. Дуже складно описати його в кількох словах. Завжди сміємось, коли на зустрічі з потенційними партнерами пояснюємо профіль нашого відвідувача, розповідаємо який він класний, активний, модний, молодіжний і так далі. І після цього хтось з іншої сторони підсумовує все це словами «ага, тобто хіпстери», а ми у відповідь посміхаємось і киваємо :)

Насправді вік нашої ключової публіки становить 24-30 років, приходить дуже багато молодих сімей з дітьми, і це хороший показник довіри до події, як я вважаю. І всі ці люди дуже впевнено ставляться до себе як до учасника великого і актуального руху, вони вічно змінюють у зв’язку з різними трендами, захопленнями. І вони є дуже лояльними клієнтами – не важливо в якому напрямку чи категоріях.

– Що вам приносить найбільше задоволення у роботі?

– Сам процес. Я взагалі отримую задоволення від будь-якого процесу – це як щастя, воно відчувається в момент його досягнення, а не в момент завершення. На початку ти уявляєш собі весь цей довгий і важкий шлях, важко змусити себе впрягтись у цю справу знову, шукати спонсорів, рекламу, робити монтаж – аж мурашки по шкірі, коли згадуєш це. А потім все потроху починає закручуватись і затягує. Після кінця стає трохи сумно, що подія завершилась.

– Чи є у вас дитячі мрії, які вже збулися?

– Навіть не знаю, було дуже багато різних мрій. В дитинстві все по-іншому: думаєш, що вже у 20 років у тебе буде все, але по факту це не зовсім так. Спочатку здавалось, що життя як автобан – довга і гладка дорога, але з віком ти розумієш, що це скоріше серпантин з великою кількістю обривів і розвилок. І на додачу у тебе змінюється ставлення до речей, людей, змінюють потреби і цінності. Але якщо казати про конкретні матеріальні речі, то завжди любив і хотів автомобіль, і ця мрія збулась кілька років тому.

– Яким був головний, поворотний момент у вашому житті?

– Я роки два хотів потрапити на роботу в компанію Nike: два роки спроб були виправдані повністю, а інший поворотний момент – це коли я пішов з цієї компанії. Для мене це було як піти зі сім’ї, але будь-який кінець – це початок нового шляху, так і трапилось.

– Який ваш рецепт хорошого настрою? Що варто зробити, аби день був вдалим?

– Виспатись, але прокинутись бажано не в 12 дня, хоча я любитель сну якщо чесно :)

– Які плани на цей рік – чи будете організовувати щось нове?

Ми вже організовували новий івент в рамках своєї головної концепції – don’t Take Fake Holiday Market у квітні. Тепер повертаємось до роботи над нашою головною подією – don’t Take Fake Brand Show, хочемо здивувати всіх тим, що буде у нас на виставці.

– Опишіть ваші життєві принципи

– Бути чесним з самим собою і ставитись до всіх так, як хочеться, щоб ставились і до тебе.

– Що зараз читаєте?

– Нещодавно завершив читати «Вбити пересмішника» Харпера Лі, а на даний момент читаю Драйзера – «Фінансист». В проміжках часу читаю купу різних статей, бізнес-літератури, презентацій. Я думаю що читання – це найбільший скарб інформації і бездонний колодязь для ідей та натхнення.

– Що для вас означає «жити на повну катушку»?)

– Скажу чим для мене це не є. Це не те, коли ви можете забити на все і всіх навколо і думати лише про себе. Це не те, коли ви робити дурні речі не подумавши про наслідки. У кожного своя «катушка», кожен сам обирає зону свого комфорту і виходу за його рамки. Комусь не вистачає адреналіну, комусь – сміливості в своїх діях і так далі. У мене вже не один проект за плечима – як в команді, так і самостійній роботі – і всюди доводилось ризикувати репутаційно і матеріально. Напевно, не кожен готовий до цього, але як-то кажуть, всьому свій час та місце. Головне розуміти чого саме хотілось би досягнути і пам’ятати, що в один момент це не трапиться і потрібно набратись терпіння. Японці планують розвиток на 100 років уперед і живуть спокійно, а в нас якщо за рік не став мільйонером, то невдаха :)

Фото: Юлія Чорних

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

2 коментарі

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: