[ads-pc-2]

Затримайте дихання на три хвилини. А тепер уявіть, що протягом цього часу ви занурюєтеся на глибину до 61 метру… Те, що неможливо для нас, для фрідайверів звична справа – вичавлювати зі свого тіла та мозку усі соки, поки вони затримують дихання на довгі хвилини, відходячи усе глибше під воду. Ця нелегка справа вимагає повного усамітнення, проте фотографу Логану Мок-Бантінгу вдалося зробити знімки найкращих фрідайверів світу, на яких зафіксовані їх навички та божевілля цього виду спорту.

Мок-Бантінг прибув до школи фрідайверів «Vertical Blue», що на Багамах, у грудні. Починаючи з 2013 року, вона приваблює відчайдухів з усього світу до Голубої діри Діна (Dean’s Blue Hole), глибина якої досягає приблизно 202 метри. Фрідайвери змагалися в рамках дисципліни «Постійної ваги» (CWT), суть якої полягає у тому, що людина занурюється разом з баластом і виринає тільки за допомогою власних зусиль. Деякі використовують ласти, але справжні поціновувачі вважають, що у фрідайвінґу, як в істинній формі дайвінґу, немає місця ластам чи іншим пристроям для плавання.

Сьогодні у дисципліні «Постійної ваги» з ластами рекорд у чоловіків складає 128 метрів і близько сотні у жінок. Так як Мок-Бантінг є досить досвідченим фрідайвером (здатен зануритися на глибину 30 метрів), він намагається обмежитися 18 метрами при зйомках. Чоловік не використовує акваланг, адже фрідайвінґ дозволяє йому рухатися набагато швидше.

Це все одно, що обігнати Ленса Армстронга на велосипеді. Я, звичайно ж, можу повисіти там деякий час, але ці хлопці з цілком іншої ліги.

Цей вид спорту небезпечний. Занурення само по собі ризиковане, але є й інші загрози, що переховуються під водою. Наприклад, легкі дайвери зазнають величезного тиску під час спуску на глибину, що може призвести до втрати свідомості при спливанні. Трапляються летальні наслідки, але, за словами Мок-Бантінга, на кожному змаганні, які він відвідував, чергували рятувальні бригади та лікарі.

Для зйомок на глибині він використовує цифрові камери і знає 2 способи, як зберегти свою апаратуру сухою. Для свого Canon EOS 5D Mark II він придбав Ikelite Underwater Housing, адже ця система витримує високий тиск під час занурювань. Зазвичай він фотографує з 15-міліметровим об’єктивом Fish-eye і 24-міліметровим macro. Якщо йому потрібен спалах, він використовує один чи два Ikelite Substrobe DS160s. Апаратура дуже громіздка у всьому оснащенні, тому, коли про тиск можна не турбуватися, Мок-Бантінг використовує футляр для підводної зйомки.

Зйомка під водою – справа не з легких, однак Мок-Бантінг її дуже любить. Найбільше йому подобається те, якими об’ємними стають предмети під водою. Чудові кольори у відтінках зеленого й блакитного створюють чистий задній план, а якість світла і глибини різкості зміщуються у міру вашого занурення.

Деякі роботи Мок-Бантінга зображують дайверів під час змагань. Але найбільш чарівні знімки демонструють моменти усамітнення і спокою перед зануренням. Так, окрім відмінної фізичної підготовки, цей вид спорту потребує повної концентрації уваги.

Ти повинен викинути усе з голови і сконцентруватися на зануренні. Я люблю такі моменти усамітнення.

via Wired