[ads-pc-2]

Ярослав Лодигін і Данило Хомутовський, засновники і ведучі радіо Аристократи, на лекції у Львові розповіли про свої улюблені серіали, сказали, чого не вистачає українській музиці, відкрили таємниці власних страхів та поділились із нами своїми плейлистами. 

Данило Хомутовський:

Зараз у моєму плейлисті більше, ніж 1500 треків. Одна з найулюбленіших пісень, до якої часто повертаюсь, – це Сплін «Романс». Останнім часом дуже подобається нова хвиля скандинавських виконавців (Lykke Li, Mø), а ще з улюблених: Daft Punk, James Blake, Sam Smith і  Rhye. Але і старі речі, типу Dianne Reeves «Today Will Be a Good Day», теж дуже кльові. З українських люблю trip hop у The Cancel, Esthetic Education «Leave Us Alone», ну а Sophie Villy «Connected» знаю майже напам’ять.

Улюблена радіостанція – ВВС1, вона динамічна, там є багато крутих новинок.

Музика дитинства – це «Бременские музыканты». Я вважаю цю платівку шедевром, вона поза будь-якою конкуренцією.

Коли я був маленьким, батьки вчили мене відповідальності. Ще вчили не бути лінивим. Але у них не вийшло, бо я таки лінивий.

Нещодавно вкотре передивився «Термінатор 3». Це насправді смішний фільм, час від часу переглядаю його. З останніх прем’єр сподобався «На межі майбутнього» з Томом Крузом, класний фільм.

В кіно не люблю арт-хаус. У режисерів є в розпорядженні півтори-дві години часу, вони напихують туди дуже багато символів і якщо ти їх всіх не зрозумів, то закрадається думка, що ти тупий.

Улюблений режисер – Стівен Содерберг.

Обожнюю дивитись серіали. Нещодавно подивися другий сезон «Рей Донован» (Ray Donovan), із задоволенням переглянув серіал Содерберга – «Лікарня Нікерборкер» (The Knick), а ще «Гру престолів» (Game of Thrones) і «Підпільну імперію» (Boardwalk Empire). Словом, усі прикольні серіали, що виходять, я дивлюсь.

Останній українській фільм, який я подивився – «Плем’я» – мені не сподобався. Це абсолютно чорне кіно, яке не залишає жодного проміння надії. Я зараз не говорю про майстерність зйомки чи щось таке, але під час перегляду думав: «Як класно, що я не взяв із собою свою вагітну дружину». Я таких сцен не бачив навіть у «Незворотності» Гаспара Ное. Коротше кажучи, це дуже складне кіно.

У президента Америки я б спитав як він бачить майбутнє планети: що буде з економікою, енергетикою, як буде розвиватись геополітика. Щось в такому дусі.

А у Порошенка я б спитав чи всього йому вистачає, чи усе його влаштовує. Коротше кажучи, питання з натяком про підтримку, бо йому ж мабуть зараз складно.

Українській музиці не вистачає музики. Коли слухаєш наших виконавців, то чуєш адаптацію вже створених звуків, прийомів, семплів та інструментів. Наші рок-гурти продовжують грати те, що грали нормальні західні групи у кінці дев’яностих. А ще –англійська мова. Я не розумію навіщо наші користуються англійською мовою. Я хочу розуміти пісню, яку чую. Акцент звісно може бути. От у Боба Марлі, наприклад, був крутий акцент, але у його піснях є щось окрім англійської мови, що змушує тебе їх слухати.

У моєму розумінні аристократи – це «умницы». Це люди, які чимось цікавляться, яким подобається те, що вони роблять. Якщо така людина чогось не знає, то хоче про це дізнатись, якщо у чомусь не розбирається, то визнає це і хоче зрозуміти. Люди, які усвідомлюють, що ось це і є життя – прямо тут і зараз, не завтра і не вчора. Люди, які насолоджуються процесом. Навіть якщо вживають алкоголь, то вживають його свідомо. Це не просто «накидатися». І це стосується будь-чого, таке собі свідоме буття.

Усі бояться смерті і я теж. Точніше, я боюся болісної смерті. Взагалі, не хочу розвивати тему страхів, бо я насправді великий панікер і такі теми можуть ввести мене у ступор на кілька днів.

Востаннє відчував себе незручно сьогодні на майстер-класі, коли хотів у туалет і хвилин 20 не міг наважитись вийти.

Ярослав Лодигін:

Я не прокидаюсь з музикою, зранку слухаю CNN, а музика починається на роботі. Якщо говорити про улюблене, то це – John Legend «We Just Don’t Care» і Led Zeppelin «Black Dog».

В Україну я б хотів привезти Jamie Cullum, Jessie Ware, James Blake, Sade, Rhye.

З українських варто слухати Sophie Villy, Onuka, SunSay, Charlie, Очеретяного Кота, Джамалу, The Maneken.

Улюбленою піснею в дитинстві була «Гранитный камушек в груди» гурту Божья коровка.

Батьки вчили мене справедливості і бути ввічливим.

За останній рік кіно дивився мало. Останній переглянутий фільм – стрічка братів Коенів «Всередині Л’юіна Девіса» (Inside Llewyn Davis). Улюблені серіали: «Божевільні» (Mad Men), «Луї» (Louie) і «Твін Пікс» (Twin Peaks).

Якби у мене була можливість поспілкуватись з президентом Америки, я б зробив йому комплімент. Мені подобається, як він себе поводить.

А Петру Порошенку, я б сказав слова підтримки. Навіть якщо він виявиться найгіршим президентом в історії України (а шанси є), в нього найважча робота з усіх президентів, які були.

Сподіваюсь, що у старості буду продовжувати створювати радіо, але не більше трьох годин на тиждень.

Українській музиці не вистачає відданості. Музикант повинен розуміти, що в нього особлива професія. Потрібно мати талант і не змарнувати його, потрібно бути відданим цьому таланту. Можна вчитися музиці, але не можна намагатися підлаштуватись під когось. А ще в українській музиці не вистачає експериментів.

Аристократи – це розумні, освічені люди, які знають історію і шанують традиції (але без фанатизму). Це люди, які мають манери, які вміють жартувати. Насправді, аристократи можуть бути якими завгодно, але головне, щоб були розумні і достойні.

Востаннє почував себе незручно, коли виступав на TEDx. Я не підготував промову і десь на п’ятнадцятій хвилині втратив контроль над ситуацією і мені стало соромно через те, що я маю добре виступати, а я, на мій погляд, виступав не дуже добре. Мені хотілося втекти.

Матеріал підготували: текст – Дарина Корінь, фото – Сергій Галун.